ЗНО для вчителя. 5 міфів про сертифікацію

 

У 2019 році Міністерство освіти запускає пілотну програму сертифікації вчителів початкової школи. У ній за власним бажанням зможуть взяти участь тисяча педагогів зі всієї України. Зовнішні експерти перевірять знання вчителів, їхні навчальні методики та модель спілкування з дітьми. Новий підхід до визначення кваліфікації вчителів є вимогою закону «Про освіту», що його Президент Петро Порошенко схвалив ще 2017 року.

 

Як оцінюватимуть педагогів і чи вплинуть результати на зарплату? Розвінчуємо міфи довкола сертифікації вчителів початкової школи.

 

Міф 1. Освітян змушуватимуть проходити сертифікацію

Програма сертифікації педагогів початкової школи є пілотним проектом, що триватиме з 2019 до 2021 року. Потім Міносвіти планує запровадити її замість традиційної атестації. Наразі ж ніхто не змушує вчителя до обов’язкової сертифікації. Педагоги беруть участь у програмі за власним бажанням, єдина вимога до них – 2 роки педагогічного стажу. 

 

- Через механізм сертифікації ми хочемо віднайти тих кращих провідників Нової української школи, агентів змін, що готові ділитися та поширювати сучасні методики навчання. Реалізувати таку мету можна лише за умови добровільності процесу, тому ми ретельно слідкуватимемо за дотриманням цього принципу, – пояснила очільниця відомства Лілія Гриневич.

 

Реєстрація на програму триватиме з 15 січня до 1 лютого на сайті Українського центру оцінювання якості освіти (testportal.gov.ua). Під час сертифікації експерти центру вивчатимуть методичні підходи вчителя до викладання, його психолого-педагогічні якості, а також рівень академічних знань. Зокрема, педагоги повинні будуть скласти зовнішнє незалежне тестування. Підсумки сертифікації підбиватиме комісія з представників МОНу, Українського центру оцінювання якості освіти та Держслужби якості освіти протягом листопада-грудня. 

 

Міф 2. Електронне портфоліо складно буде оцінити об’єктивно

Згідно з офіційним положенням, до 1 липня кандидати на сертифікацію повинні створити й завантажити е-портфоліо. Це – відеозапис проведеного уроку чи його фрагменту, загальною тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того вчителю необхідно описати заняття та оцінити власний урок за критеріями спеціальної анкети. 

Вимога відео викликала у школах запеклі дискусії: дехто вважає, що вчителі почнуть змагатися в кінематографічній майстерності, наймаючи професійних операторів. Інші зазначають, що уроки будуть досконало зрежисованими.

 

Втім, перший заступник голови комітету з питань освіти і науки Верховної Ради Олександр Співаковський впевнений, що непрофесійність педагога відео не приховає. Адже на ньому добре буде видно фонетику вчителя, манеру спілкування з дітьми тощо.

«Я розумію побоювання, що це буде такий перформанс. Але навіть якщо це буде перформанс, зробити його некваліфікованій людині дуже складно», – вважає він.

 

Міф 3. Традиційна атестація краща

Головна мета нового підходу – підвищити професійні компетентності педагога й покращити рівень середньої освіти. Результати учнівських ЗНО показують, що учні отримують недостатньо знань, тож стара система атестації не працює. По-перше, вона проводиться раз на 5 років (сертифікацію планують проводити раз на 3 роки). По-друге, оцінюють вчителя місцеві колеги, а сертифікація передбачає незалежне тестування. По-третє, сертифікація передбачає певний рівень стандартів. 

 

Співзасновник освітньої платформи Prometheus Іван Примаченко вважає, що атестація давно стала імітаційним процесом, який не виконує жодного контролю якості. «Чому? Через процедуру: здебільшого комісія, яка атестує вчителів, збирається з працівників того ж навчального закладу або педагогів інших шкіл. Крім того, процес забюрократизований, треба зібрати купу папірців», – зазначає Примаченко. 

 

Більш ніж красномовною ілюстрацією його словам є «буковинський експеримент» 2017 року, коли слухачі курсів підвищення кваліфікації не змогли пройти шкільне ЗНО. З 362 вчителів лише 56 склали тести на відмінно. 

 

 

Міф 4. Ніхто не екзаменує вчителів за кордоном

Тестування вчителів не є вигадкою українського МОНу. Постійне навчання та підвищення кваліфікації освітян успішно практикується на Заході. Наприклад, у сусідній Польщі випускник педуніверситету спочатку працює як стажер. Лише через 9 місяців роботи та складених іспитів він отримує дворічний контракт. Потім його можна подовжити, і педагог може підвищити свій рівень до «вчителя з відзнакою» та «дипломованого вчителя». Кожному новому званню передує тривале стажування та іспити. При цьому існує періодична перевірка професійності педагога. 

 

Тим часом у США, щоб отримати ліцензію на викладання, потрібно пройти тестування. Найчастіше – тест Praxis, який складається з трьох частин. Перша оцінює грамотність (читання, письмо, математика) та обізнаність у різних сферах життя. Друга виявляє знання з профільного предмету і методик викладання. А третя стосується вміння планувати урок, розробляти інструкції тощо. Ліцензію слід поновлювати через 3-5 років.

 

Міф 5. Учителів, які не пройдуть сертифікацію, звільнятимуть 

У Міносвіти наголошують, що директори шкіл й місцеві управління освіти не повинні вести жодного обліку сертифікованих педагогів. При цьому вчителі, які успішно пройдуть сертифікацію, отримають 20% надбавку до посадового окладу пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом трирічної дії сертифіката. Крім того, їм автоматично зараховується проходження традиційної атестації і присвоюється наступна педагогічна категорія (або ж підтверджується наявна вища). 

 

Водночас незадовільні результати сертифікації не впливатимуть на результати атестації, підтвердження наявної чи присвоєння нової педагогічної категорії. Також це не може бути підставою для звільнення вчителя з посади, зменшення зарплати чи іншого адміністративного покарання з боку шкільного керівництва. Адже передусім новий підхід до оцінювання професійних якостей педагога має на меті заохотити вчителя до саморозвитку і професійного зростання. 

 

Центр громадського моніторингу та контролю