А ви знали, які милі зайчики шиє Альона Гілевич?

    

За рік із хвостиком 20–річній кропивничанці Альоні Гілевич вдалося зробити шиття не лише цікавим хобі, а справжнім невеличким бізнесом. Дівчина виготовляє м’які подарунки до дня народження, дня закоханих та навіть на весілля. Візитівкою майстрині є зайчики.

 

— Альоно, як розпочалася Ваша історія майстрині м’яких зайчиків? 

 

 

—  Спочатку я шила для себе, а одного разу мама завантажила на свою сторінку в соцмережі фото моїх перших зайчиків. Людям вони сподобалися. Замовляли вже готові іграшки, а потім стали висловлювати власні побажання.

 

 

— Коли почали шити на замовлення?

 

— З минулого Нового року. На сьогодні займаюся цим уже рік і два місяці.

 

— Скільки іграшок пошили за цей час?

 

— Якщо про зайчиків, то вже більше 70. Якщо брати до уваги ще й комплекти подушок, і ляльки, то у папці зі світлинами іграшок у мене вже більше 300 знімків. Деякі з них повторюються, тому, думаю, десь 150 виробів. Усе почалося із зайчиків. Потім хтось запитав, чи зможу я пошити равлика, — я пошила. Далі забажали подушку, і так асортимент розширювався. Мені навіть цікавіше, коли хтось замовляє щось, що я досі не шила. Наприклад, недавно замовили собачку. Це був корисний досвід.

 

— Звідки Ви берете ідеї для своїх робіт?

 

— В інтернеті є сайт Pinterest, де можна окреслити коло своїх інтересів і потім щодня отримувати цікаві ідеї на теми, які вас цікавлять. Крім цього, часто люди надсилають фото різних іграшок.

 

— Де ви вчилися цій справі?

 

— Моя спеціальність в університеті не пов’язана з шиттям: я вивчаю українську мову та літературу. Свою першу іграшку пошила ще у школі. Це була лялька. Чомусь, коли я показала її подрузі, вона сказала: «Це твоя копія». Тоді я затялася комусь її продавати. Згодом я десь побачила м’яких зайчиків, і мені захотілося пошити зайчика. Якраз були канікули, треба було чимось зайнятися.

 

— Чи важко поєднувати шиття з навчанням?

 

— Під час сесії важкувато. А у повсякденному житті це моє хобі, воно для мене є відпочинком. Часто вмикаю якийсь серіал на фоні і розслабляюся шиючи. Найперше народжується ідея. Наступний етап — вибір матеріалів та пошук відповідних викрійок. Далі я шию основу для зайчика. На цьому етапі, буває, змінюється задум: хотіла пошити весільного зайчика, а виходить, наприклад, морячок. Усі деталі та одяг для іграшок прошиваю машинкою, а збираю до купи та кріплю дрібні деталі вручну.

 

— Які використовуєте матеріали та кольори?

 

— З тканин переважно фліс, бязь, а для наповнення — синтапон. Кольори стараюся підбирати ніжні, аби підкреслити милість зайчиків. Але якщо замовляють яскраві тони, роблю у яскравих.

 

— Скільки часу треба, щоб пошити одного зайчика?

 

— На одного йде два дні. Якщо шию одночасно двох–трьох, то можу вкластися у ті ж два–три дні, бо це той самий вид роботи. Одного разу я виготовляла 12 зайчиків одночасно, і це забрало два тижні. Найнапруженіші періоди — це новорічні свята та день Святого Валентина. Решту часу я закуповую матеріал та прошиваю деякі деталі наперед.

 

— Яке замовлення було найнезвичнішим?

 

— Замовили тваринку з нової частини «Гаррі Поттера» про магічних звірів, щось середнє між кротом і зайцем. На жаль, фото не лишилося, бо іграшку замовили для подарунку і просили не викладати у соцмережі.

 

— Чи реально людині, яка ніколи не тримала голку в руках, створити такий виріб?

 

— Навички приходять з досвідом. Спробувати можна. Якщо ви ніколи не займалися шиттям раніше, спершу буде не те що важко, а криво. Хоча мій хлопець, приміром, далекий від рукоділля, але на Новий рік вишив мені картину, і вийшло дуже гарно. Тобто головне бажання.

 

— У кожної людини свій стиль у творчості. Як його виробити?

 

–  Це приходить, знову ж таки, з часом і досвідом. Я свою манеру пошиття виробляла, намагаючись повторювати чиїсь роботи. Виходило не завжди, я переживала, а потім, як кажуть, відпустила ситуацію. Порівнюючи з моїми першими роботами, можна помітити, що нинішні зайчики геть інші. Я просто набила руку, шиючи по–своєму, і зараз більше орієнтуюся на себе.

 

— Якби до Вас звернулися із проханням навчити шити зайчиків, погодилися б?

 

— Звісно. А ще чудово було би провести майстер–клас, хоча я розумію, що мені ще бракує досвіду. Треба ще попрацювати над власним стилем. Мені подобаються роботи майстрині Тетяни Конне з Москви. Я спробувала шити, побачивши саме її іграшки, і зараз продовжую за нею стежити. У неї чудовий неповторний стиль. Можна сказати, пані Тетяна є законодавцем у цій справі для майстрів Росії та України.

 

— Як ставляться рідні та друзі до Вашого захоплення?

 

— Батьки, звісно, підтримують. Минулого Нового року вони побачили, що в мене замовлення, і у березні на день народження подарували машинку для шиття. Це було дуже до речі, бо до того в мене була стара, ще радянська машинка, дуже незручна: то працювати перестане, то нитка порветься. А коли в тебе кілька замовлень, це стрес. Друзі теж підтримують. Усі свої іграшки я насамперед показую мамі, яка завжди поруч, і потім відразу ж відправляю фото хлопцю. Без їхніх порад, напевно, нічого б не вийшло.

 

— Де можна побачити Ваші роботи та як з Вами зв’язатися, щоб зробити замовлення?

 

— Фотографії іграшок я викладаю на своїх сторінках у соцмережах Facebook https://www.facebook.com/al.gilevich та Instagram. Там же можна й написати повідомлення.

 

Наталя Нічишина