Теплі кредити, дешева електроенергія та солом’яний дім - шлях до енергонезалежності (ФОТО, КОМІКСИ)
Кропивничани та «Теплі кредити»
Торік дванадцята сесія Кіровоградської облради затвердила Програму енергоефективності області на 2017 — 2020 роки, яка базується на українських законах та документах, у тому числі законі України «Про енергозбереження».
За час дії попередньої програми лише у 2016 році вдалося реалізувати енергозберігаючих проектів на чверть мільйона гривень у бюджетній сфері; майже на 170 об’єктах встановили котли, що працюють на альтернативному паливі; підприємство «Кіровоградгаз» на 25 відсотків зменшило споживання природного газу. У 2015 — 2016 роках учасниками програми «Теплих кредитів» стали п’ять тисяч родин, які використали близько 65 мільйонів гривень. Звісно, це дуже скромний показник, який не відповідає вимогам часу. Він майже наполовину менший за всеукраїнський…
Серед об’єднань співвласників житла знайшлося аж… три ОСББ, які у 2016 році взяли кредити на утеплення будинків. Це схоже навіть не комариний писк, а на схлипування сонного равлика.
Втім, уже 2017 року державною програмою «Теплі кредити» скористалися 1 022 мешканців Кіровоградщини. Вони придбали устаткування та матеріали для утеплення житла на 12 млн 552 тис. 651 грн через програми ПриватБанку. Цього разу «аж» чотири ОСББ взяли п’ять «Теплих кредитів» на 600 тис. грн, отримавши від держави майже 300 тис. грн компенсації. Серед щасливчиків — ОСББ «Райдужне–23» з міста Світловодськ, яке отримало 114 тис. грн у рамках державної програми енергоефективності. Загалом ОСББ отримало 90–відсоткову компенсацію — 30 відсотків від Кіровоградської облдержадміністрації та 60 — по кредиту від ПриватБанку. Тож дорогу осилить той, хто по ній іде…
І ще трохи статистики. Минулого року через сервіси ПриватБанку в Україні було оформлено понад 31000 заявок на утеплення, а загальна сума покупок українців за Програмою енергоефективності склала більше 400 млн грн. Якщо ж говорити «за всю Одесу», то на 147 ОСББ та ЖБК в Україні прийшлося 245 «Теплих кредитів» на майже 43 млн гривень. Причому сума компенсацій становила 15606329 грн.
Звісно, не обійшлося й без ложки дьогтю. Як відомо, програма «Теплі кредити» залежить від траншів Держагентства енергоефективності та енергозбереження, а тому далеко не всі охочі змогли нею скористатися. Тож державі є над чим замислитись.
У 12 разів менше за сусідів
Мешканці будинку 90Д по вулиці Січових Стрільців у Дніпрі сплачують у 12 разів менше за електроенергію, ніж їхні сусіди. А вся справа в лампочках.
— Ми встановили у під’їздах енергозберігаючі лампи, які споживають енергії в рази менше, ніж звичайні лампи, — розповідає голова Асоціації ОСББ «Добробут» міста Дніпра Владислав Мірошниченко. — Одночасно поставили датчики, які спрацьовують на рух, і лампочка горить 45 секунд. Економія!
Залучивши кошти за програмою обласної ради, ОСББ збудувало власну котельню, яка виробляє дешеве тепло. За три роки створили проект, два роки розраховувались. Котельня вартістю 80 тисяч доларів окупилася за три роки.
— У Дніпрі гігакалорія коштує півтори тисячі гривень, — каже Владислав. — У нас гігокалорія коштує 850 гривень. Ми бережемо тепло: утеплені труби, у під’їзді стоять датчики, які регулюють тепло на 16 градусів. У двох баках по 500 літрів зберігається гаряча вода. Із 24-ї години до шостої ранку вона не підігрівається. Тобто третину часу ми не підігріваємо воду, а зберігаємо її у ємностях–термосах.
Більше того, будинок має власну метеостанцію. Залежно від погоди котельня сама регулює подачу тепла. І це не фантастика, це — реальність.
Владислав розповідає: у Дніпрі одна з найвищих плат за тепло, близько 35 гривень за квадратний метр. При 21 градусі у квартирі і при 16 градусах надворі мешканці будинку взимку сплачують 10 гривень за квадратний метр.
— Куб гарячої води в Києві коштує 87 грн., ми платимо 36. Для цього треба було майже силою переконувати людей, що це і є інвестиції. За п’ять років дещо технічно застаріло. Тепер будемо робити котельню по–іншому. Мешканці самі зібрали кошти. Спробуйте у під’їзді жеківського будинку замінити лампочку! Крайнього не знайти. А ми всі під’їзди самотужки відремонтували, облаштували ганок з підігрівом, взимку він не слизький.
У нашому будинку лишилося зробити лише зовнішнє утеплення. Решту вже зробили. Якщо ми ще на 30–40 процентів зменшимо витрати тепла, будемо сплачувати ще менше. У мене є пропозиція до влади. Дайте нам 7 млн під пільговий процент, як у Європі, під 3% річних. Ми в цьому році зробимо утеплення і почнемо витрачати на 40% менше.
Але місцева влада не розробила програму кредитування. На теплих кредитах нібито компенсують 60 відсотків вартості матеріалів, а потім під 18% річних дають кредит на сім років. Це невигідно. У людей немає таких коштів.
Крім того, коли міська рада виділяє кошти ОСББ, певні люди бажають відкат. Але як ми оформимо відкат голові райвиконкому — квитанцією? Може, перечислити членські внески на його картку?
Так–от, кошти ОСББ «відкатити» неможливо. А монополісти, які постачають газ, тепло і так далі, живуть за рахунок державних коштів, зокрема й субсидій. Навіщо Теплоенерго щось економити? Вони отримують дотацію. Нещодавно я зрозумів, чому мешканці одного з будинків, де я розповідав про переваги ОСББ, не зацікавились цією перспективою. Сімдесят відсотків з них — субсидіанти! І їм все одно, що їхні гроші напряму йдуть до монополістів.
В нашому ОСББ повільно, але відбувається зміна менталітету. Люди починають розуміти, що це їхні гроші. Вони їх зібрали, вони контролюють дії правління та голови, є контрольно–ревізійна комісія, є вибори. І це працює.
Солом’яний дім
Вочевидь, у пошуках енергоефективних рішень мешканці Дніпра випереджають жителів інших міст України. Аби вивчити їхній досвід, я приїхала до Дніпра та зустрілася з одним із таких майстрів.
Знайомтесь: Олексій Брусніцин, професійний архітектор, а також архітектор будинку своєї мрії. Ще у 2014 році він за власним проектом звів екологічний те енергоефективний дім у Криму. Головною «родзинкою» стали панелі з житньої соломи.
— Мене завжди цікавила тема енергозбереження, використання альтернативних джерел енергії, — розповідає він. — Я мріяв мати таке житло, яке не вимагає трат на комуналку. Я не хочу працювати лише заради того, аби всі мої заробітки йшли на сплату комунальних послуг. Втім, цього прагне весь цивілізований світ. Я задивлявся на сонячні панелі та різні ноу–хау, хотів поєднати прості рішення з екологічними матеріалами. Щоб зрештою житло було міцним, довговічним та невитратним під час експлуатації.
Олексій готовий розповідати про своє дітище годинами. Власне, воно й заслуговує на окрему публікацію. На жаль, формат нашого видання не дозволяє детально розписати кожен етап будівництва. Тож коротко й по суті справа виглядає так: на монолітний утеплений фундамент встановлюють блоки з пресованої соломи, ставлять енергозберігаючі вікна з металопластику, накривають конструкцію дахом, проводять внутрішнє та зовнішнє оздоблення. Вода до будинку подається з підземного джерела, сама будівля зведена за принципом сонячної архітектури, що дозволяє використовувати енергію сонця для освітлення та обігріву приміщення.
— Економія виходить суттєва, майже на третину, — каже Олексій. — Фактично я сплачую лише за 150 кіловат електроенергії, яку використовую для нагрівання води електробойлером. Їжу готую на плиті, яка топиться дровами. За дві години виробляється достатньо тепла, яке розходиться по будинку та зберігає комфортну температуру протягом дня. Відтак потреби в додатковому опаленні немає.
Олексій Брусніцин каже, що при однаковому коефіцієнті теплоспротиву панель із пресованої соломи товщиною 400 мм дає такий же ефект, що й 810 мм газобетону, 1136 мм
газосилікату, 3725 мм ракушняка та — увага! — 6970 мм силікатної цегли! Іншими словами, аби зберігати тепло так, як це робить солом’яна панель завтовшки 40 см, товщина цегляної стіни має дорівнювати майже семи метрам…
Я поцікавилась, чи не їдять солом’яні стіни миші, і взагалі, наскільки вогненебезпечний такий будинок? Відповідь була: «Цілком безпечні! Ми в присутності журналістів проводили випробування вогнем. Стіна не горить. І мишам вона нецікава, якщо всі технології дотримані». За умов дотримання всіх технічних вимог панельний будинок із соломи може слугувати людям дуже довго.
Важко повірити, що якихось тисячу років тому наші предки жили в хатинках із соломи. На жаль, сьогодні традиції екобудівництва наших прадідів майже повністю втрачені.
Втім, все ж таки тішить те, що нинішні молоді люди прагнуть відродити прадавні секрети, наповнивши їх новим звучанням. Сьогодні Олексій працює в команді з Артемом Рижковим та Максимом Андріяновим, які займаються будівництвом будинків із солом’яних панелей у Дніпрі та інших містах. Хлопці не приховують, що дозволити собі таке задоволення, як екологічний та енергозберігаючий будинок, може далеко не кожен українець. Поки що…
Наприкінці квітня у Дніпрі пройшла конференція «Екологія. Економія. Енергоефективність». В її рамках проходив конкурс «Зелений Імпульс», в якому взяли участь Олексій, Артем та Максим. Захід проходив за підтримки Дніпровської Торгово–промислової палати, обласної влади, Ради ректорів ВНЗ Дніпропетровщини та уряду Німеччини в рамках програми сприяння зеленій модернізації української економіки.
— Було приємно бачити щиру, відверту зацікавленість організаторів у представлених проектах, — каже Артем Рижков. — У такі моменти мені дуже радісно, що я зустрічаю людей, які здатні міняти щось на краще і шукають для цього шляхи.
До речі, він із родиною мешкає в солом’яному будинку, зведеному власноруч. Сьогодні в Україні налічується більше 40 таких «солом’яних див». Хочеться, щоб їх було більше.
Людмила Макей
Автор коміксів - Катерина Катаровська
Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).
