Секрет успіху — працьовитість і цілеспрямованість. Як кропивницький виробник опановує європейський ринок

 

Кропивницьке товариство з додатковою відповідальністю «Інтерресурси», створене 1991 року, уже 11 років експортує свою продукцію, зокрема й у країни Європейського Союзу.    

 

 

Як розповів голова правління товариства Кирило Москаленко, підприємство на шляху до своєї теперішньої виробничої діяльності займалося й торгівлею нафтопродуктами та металом, і сільськогосподарською діяльністю. Аж поки одинадцять років тому не зупинилося на основній нинішній роботі — деревообробці та виготовленні готової дерев’яної продукції. Під час зустрічі з автором публікації керівник підприємства, де працюють три сотні кропивничан, докладно розповів про його виробничу діяльність.

 

— Кириле Миколайовичу, що виробляють «Інтерресурси»?

 

— Уже 11 років ми виготовляємо меблевий щит — напівфабрикат, який використовують для промислового виготовлення виробів з деревини — меблів, сходів, фасадів тощо. Випускаємо дерев’яні та напівдерев’яні вікна, а також ліжка. 

 

 

 

— Зона вільної торгівлі України з ЄС, що набула чинності з 1 січня 2016 року, дала можливість українському виробникові вільніше почуватися на ринках ЄС. Ваше ж підприємство співпрацює з європейцями вже давно.

 

—  Майже весь меблевий щит з дуба і ясеня ми експортуємо. В Україні великих виробників меблів немає, а невеликі купують нашу продукцію епізодично. Виготовляємо протягом місяця приблизно 250 кубів меблевого щита. І майже все це експортуємо до Німеччини, Данії, Норвегії, Болгарії, Ізраїлю, Російської Федерації. Цьогоріч у нас з’явився партнер зі Швеції, який випускає комплекти сходів. І він уже номінував «Інтерресурси» як базового виробника готових сходових комплектів. Тому поступово відходитимемо від експорту меблевого щита й експортуватимемо лише сходи. 

 

Для наших вікон є як внутрішній ринок (маємо торговельних представників у Києві й Одесі), так і зовнішній (експортуємо вікна в Португалію, Францію й епізодично до Австрії). 

 

 

 

Довго шукали покупців на внутрішньому ринку на наші ліжка, але відмовилися від цього, бо продукція ця відносно дорога, постійного й системного споживання її в Україні немає. Із введенням 15–відсоткового мита в Російській Федерації на вироби з деревини ми стали там неконкурентними. Тому зараз виготовляємо ліжка лише для європейських споживачів. Це хоч і менш рентабельно, але стабільно. 

 

Виготовляємо також внутрішньопідлогові опалювальні прилади для приміщень із заскленими стінами. От із такою продукцією вийти на європейський ринок важко, бо він зайнятий. Її продаємо в основному на ринках СНД. 

 

— Як вдалося вийти на ринок ЄС? Чи складно було сертифікувати свою продукцію?

 

— Європейці потребують якісного дерев’яного напівфабрикату, там на нього дефіцит. Технологічної сертифікації така продукція не потребує, як і ліжка. Хоча ми маємо на меблевий щит сертифікат міжнародної компанії, яка контролює законність походження деревини. 

 

Наші вікна європейці перевіряють на теплопровідність, вологопроникність і вітропроникність. Ті партнери, які постійно займаються в Європі продажем нашої продукції, випробовують її й отримують відповідні сертифікати. Бо ринок ЄС великий, кожна країна має свої особливості, тому сертифікацію одноразово на всю Європу зробити доволі складно. Німці хочуть одного, французи — іншого, у різних країнах — різні кліматичні умови. Європейські партнери видають сертифікати на наші вікна для своїх покупців. Ми також можемо ними користуватися. Наприклад, почали продавати вікна в Австрії. І тамтешні покупці охоче купують їх, але хочуть бачити також сертифікати якості на них. 

 

 

 

— Торгівля з Європейським Союзом — вигідна справа? 

 

— Звичайно. Адже стабільний ринок — це стабільне надходження валюти. Динаміка наших продажів до ЄС збільшується. Вартість виробництва в Європі постійно зростає. Польща, Угорщина, Румунія, які були традиційними виробничими майданчиками, сьогодні за собівартістю виробництва підтяглися до середньоєвропейських показників. Тому частина європейських компаній перебуває в постійному пошукові дешевших виробничих майданчиків. Україна намагається стати ним. Хоча це важко зробити: у нас немає виробничих кластерів, немає державної підтримки виробників. Слід віддати належне Кіровоградській регіональній торгово–промисловій палаті та її президентові Ірині Саєнко. ТПП послідовно просуває товари підприємств, які є її членами, на зовнішні ринки. 

 

 

— Чого, на Вашу думку, не вистачає в нашій країні для того, щоб український товаровиробник почувався впевнено в конкурентній боротьбі з іноземцями?

 

— Державної допомоги і просування державою українських товарів на зовнішніх ринках. Наприклад, наше виробництво дуже капіталоємне. Ми проінвестували в нього 10 мільйонів євро. З них дві третини — кредитні гроші. Процентні ставки на кредити у кризу в євро доходили до 13 відсотків. А польський виробник вікон купує обладнання, показує, що в нього створено робочі місця. Йому протягом року щонайменше половину інвестиції місцева влада компенсує. І купує при цьому обладнання він у кредит під 2–3 відсотки річних. 

 

 

— Дія зони вільної торгівлі України з ЄС спрямована на зменшення та скасування тарифів, які сторони застосовують щодо товарів, на лібералізацію доступу до ринку послуг, а також на узгодження українських правил та регламентів, що стосуються бізнесу, з правилами та регламентами ЄС для забезпечення вільного руху товарів і послуг між двома сторонами та взаємного недискримінаційного ставлення до компаній, товарів і послуг на території України та ЄС. Та все ж, кажуть промисловці, існують перепони на шляху її реалізації… 

 

— Перепони — це недосконалість українського законодавства, складність захистити і нашим виробникам, й іноземним в українських судах свої законні інтереси. В Європейському Союзі діє єдине правове поле, яке дає можливість швидко і справедливо вирішувати проблеми, що виникають між виробниками різних країн ЄС. До того ж існують і психологічні бар’єри, коли європейці прагнуть купувати продукцію лише місцевих виробників, до якої вони звикли і виробникам якої довіряють. 

 

 

 

— Що може завадити Вашим українським колегам, постачальникам напівфабрикату з деревини й виробів із дерева, для виходу на ринок ЄС?

 

— Цьому нічого не заважає. Треба просто створити власний сайт у мережі Інтернет і показати на ньому те, що виробляєш. До нас у перший же рік налагодження виробництва меблевого щита приїхали всі ті європейці, яких зацікавила наша продукція. З вікнами і меблями було дещо складніше потрапити на ринок ЄС, однак з часом і на ці продукти знайшлися тамтешні покупці.   

 

На фото: голова правління ТДВ «Інтерресурси» Кирило Москаленко та виробничі потужності підприємства 

 

Юрій Сергійчук 

 

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).