Як українському аграрію освоїти європейський ринок?

        

Український сільгоспвиробник, як старанний учень у школі, засвоює ази нового предмета — торгівлі з ЄС. Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом дає не лише можливості виходу на європейські ринки, а й багато до чого зобов’язує. Передусім, у плані якості. Товар має бути конкурентоспроможним та відповідати низці європейських директив, розпоряджень та нормативних актів, які перелаштовують нашу стару систему господарювання на новий, європейський лад.

 

 

Без сертифікації — зась 

До переліку найбільш суттєвих вимог входить наявність Сертифіката походження товару. Без нього вантаж, у яку б красиву обгортку він не був упакований, не зможе перетнути кордон. У пункті 15 розпорядження ЄС №854/2004, зокрема, йдеться про те, що «у продукції має прослідковуватися її походження, яке підтверджується сертифікатом походження товару». Цей документ є підтвердженням того, що зерно, м’ясо, масло чи інші товари вироблені в Україні. 

 

Ще одна сходинка до європейської якості — новий Закон України про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин (№2042), який набрав чинності четвертого квітня. У Міністерстві аграрної політики та продовольчої безпеки назвали цю подію «значним кроком у реформуванні системи державного контролю безпечності харчових продуктів, її наближенні до європейських принципів здійснення контролю, що є надзвичайно важливим у контексті виконання зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС».

 

— Це один із «горизонтальних» законів, який дуже довго розроблявся та перебував у парламенті, — прокоментувала віце–прем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш–Цинцадзе під час зустрічі з регіональними журналістами у Києві. — Я переконана, що буде багато намагань спекулювати на тому, як працюють його норми. Однак розраховую на те, що Мінагро та Держпродспоживслужба нададуть багато додаткових роз’яснень щодо набуття чинностi цього закону. Зокрема, у регіонах найближчим часом проведуть 12 семінарів з деталізацією пояснення щодо того, як працюватиме цей закон. 

 

Перевірятимуть і штрафуватимуть

Зокрема, передбачається, що операторів ринку харчової продукції будуть перевіряти, як вони дотримуються норм цього закону. 

 

— Тривалий час у нас діяв мораторій на такі перевірки у галузі, що стосується виробництва та реалізації харчових продуктів, — продовжує віце–прем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш–Цинцадзе. — Що означає нова система перевірок? Відповідно до оцінки ризиків того чи іншого підприємства за певною кількістю балів, яке воно отримає, буде визначатися кількість перевірок протягом року. Відповідно до цього рівня ризиків підприємство може мати одну перевірку на рік, а може й чотири. Про це їм буде повідомлено заздалегідь. Одночасно це означає, що серед року можна прийти з перевіркою без попереджень. 

 

 

Але всі перевірки відбуватимуться суто на основі актів перевірки, в яких прописані вимоги до підприємства–виробника на основі положень закону. Всі акти перевірок будуть у публічному доступі. Це означає, в тому числі, що кожен виробник зможе постійно сам себе контролювати на забезпечення відповідності, і коли прийде перевірка, то нічого особливого та надзвичайного не станеться. Акти перевірки не можуть змінюватися, не буде якихось незрозумілих вимог. Один і той самий інспектор не матиме права двічі приходити на одне підприємство. Таким чином ми сподіваємось нівелювати корупційну складову, яка раніше часто супроводжувала подібні перевірки.

 

 

— Якщо під час перевірок підприємець засвідчить, що дотримується всіх вимог закону, наступного року його перевірятимуть менше або взагалі не перевірятимуть. До порушників навідуватимуться частіше та нещадно штрафуватимуть. Штрафи для юридичних осіб можуть досягати 70 тисяч гривень. Якщо ж підприємство виявиться небезпечним для життя і здоров’я людей, то Держспоживслужба матиме право його закрити. Сподіваюся, роз’яснення, які надаватиме Держспоживслужба, допоможуть підприємцям спокійно працювати в рамках виконання цього закону, — резюмувала Іванна Климпуш–Цинцадзе.

 

— Зміни очікують і на імпортерів харчових продуктів та кормів — це стосується облаштування прикордонних постів, переліку супровідних документів під час перевезення продукції, порядок і частота перевірки, підстави для відбору зразків і їх лабораторного дослідження в рамках фізичної перевірки, — коментують на сайті Мінагро. — Слід зауважити, що у разі надходження звернення громадянина про порушення у сфері безпечності харчових продуктів Держпродспоживслужба має право здійснювати позапланові перевірки без отримання погодження органу державної влади, який здійснює формування політики у цій сфері (Державної регуляторної служби або Міністерства агарної політики та продовольства). Реалізація положень закону у цій частині дозволить оперативно реагувати на звернення фізичних осіб та проводити усунення порушень.  

   

Від сировини до переробки 

Заступниця міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева зазначає: Україна є потужним гравцем на ринку сировинних видів сільгосппродукції в ЄС. Втім, з’являються перші ластівки й серед переробленої зернової продукції, зокрема олії. 

 

— Але наша принципова позиція полягає в тому, що треба думати не тільки про переробку, — розмірковує Ольга Трофімцева. — Переробка — це перехідний етап. Якщо подивитись на найбільших гравців аграрного ринку — агроекспортерів світу, ситуація виглядає так: перше місце займають США, друге — Нідерланди й третє — Німеччина. Що вони експортують? Перероблену продукцію. Але, тим не менш, найголовнішими їхніми експортними позиціями є ноу–хау, технології, високотехнологічні речі, а не просто перероблена сировина. 

 

Експорт — питання якості 

— Сьогодні в України відбувається перехідний етап торгівлі аграрною продукцією з ЄС, в тому числі завдяки Угоді про асоціацію України з ЄС, — каже генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький. — Ще кілька років тому Україна була лише експортером сировини на ринки ЄС (в основному зернові та олія). Тепер завдяки дії Угоди про асоціацію нарощується експорт переробленої продукції (м’ясо птиці, перші поставки молочної продукції, оброблені томати, соки тощо). При цьому експорт продукції з доданою вартістю, продукції харчової та переробної промисловості буде постійно зростати. Для цього, перш за все, потрібне виконання всіх домовленостей, бо продукція з доданою вартістю — це сектор підвищеного контролю. Для цього держава має імплементувати все законодавство, а виробники повинні його стовідсотково дотримуватись. 

 

Експорт до ЄС — це, насамперед, питання якості. Аби гарантувати постачання на свою територію якісного продукту, ЄС запроваджує трирівневий доступ контролю. Була підписана Угода про асоціацію, необхідно, щоб Україна як держава отримувала дозвіл, а потім — щоб дозвіл отримували підприємства. Звісно, по експорту свинини доведеться чекати ще років 15 — 20, аби всі механізми запрацювали. Якщо говорити про яловичину, то Україна вже виконала всі передумови і, якщо все буде рухатись, як сьогодні, через рік — півтора експорт української яловичини до ЄС може стати не мрією, а реальністю. 

 

Квоти не означають перепони

Іванна Климпуш–Цинцадзе якось сказала: уряд працює над створенням безвізу українських товарів та послуг. Втім, чимало вітчизняних сільгоспвиробників нарікають, що запровадження безмитних квот суттєво стримує їхні можливості. 

 

 

— Уряд з 2016 року вів тривалі перемовини з Європейською Комісією про надання додаткових торгових преференцій для України, — каже віце–прем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш–Цинцадзе. — Адже квоти, закладені в Угоді про асоціацію, не відображали ситуації, яка склалася у зв’язку з втратою Україною частини території (через анексію Криму та окупацію Донбасу). Відповідно треба було пристосовуватись до нових умов. Цей шлях не такий простий, як хотілося б. Згадаймо, як довго ми йшли до безвізу: навіть коли були виконані всі умови, приймались рішення в Європейському Союзі, Європейська Комісія видавала свою пропозицію, і все відкладалось і відкладалось, бо у прийнятті рішення мають взяти участь всі європейські інституції. Так само довго приймалось рішення щодо додаткових торговельних преференцій для України. Вони були запропоновані ще в березні 2016 року Європейською Комісією і тільки в червні 2017 року остаточно були ухвалені на рівні Європейського Парламенту і набули чинності. Це відкрило додаткові можливості для окремих категорій промислових товарів та підвищило окремі квоти в сільськогосподарській продукції. Очевидно, в деяких найменуваннях ми в 7 — 10 разів перевищуємо квоту безмитного експорту. Та навіть попри це наші виробники продовжують активно експортувати продукцію понад квоту, з використанням мита. Це так само вигідно. Так, безумовно, безмитне вивезення набагато привабливіше. Але й зі сплатою мита це цікаво нашим експортерам. 

 

 

Нагадаю, цього року маємо суттєве збільшення нашого експорту до ЄС — 30 відсотків порівняно з минулим роком. У рамках цього експорту понад третину складають товари, які мають глибинну переробку, — товари з доданою вартістю (як сільськогосподарські, так і промислові). Зокрема, є серйозний прорив по експорту вершкового масла до ЄС. До речі, Україна за результатами 2017 року є четвертим за обсягом експортером сільськогосподарської продукції до країн ЄС, разом зі США, Бразилією та іншими країнами. Це сталося вперше в історії. Переконана, це тільки початок. Додаткові преференції — це добре, але якщо у нас є система внутрішнього контролю за якістю й усі оцінки відповідності — то це вже реально спрощує вихід товарів на ринок ЄС.   

       

Зроблено в Україні

Україна не повинна бути лише житницею чи годувальницею світу, продовжує Ольга Трофімцева. 

— Ми повинні виробляти власні цікаві продукти, — каже вона. — У нас є стільки природних переваг! Ми можемо виробляти все й бути затребуваними, наприклад, у вівчарстві (Прикарпаття та Закарпаття), у виноробстві (Одеса), у виробництві молочних продуктів (це стосується майже всіх українських регіонів). 

Нам потрібно працювати над створенням загального бренду «Зроблено в Україні», щоб він асоціювався з якісними, безпечними продуктами. Щоб споживач, побачивши їх на поличці супермаркету в Німеччині, брав, не роздумуючи. Потім треба працювати над створенням цікавих нішевих речей, як, наприклад, всім відомі полтавські галушки чи вареники, львівські майстерня шоколаду та наливки. Це чудова продукція, якщо її робити якісною, й піде на «ура». Люди будуть знати, що те, що зроблено в Полтаві чи, скажімо, у Львові, — це якісний, смачний і безпечний продукт. Таких регіональних речей у нас може бути дуже багато — від виробництва спиртних напоїв до сала в шоколаді.

 

Мовою цифр

За січень–лютий 2018 року зовнішньоторговельний обіг продукції агропромислового комплексу склав $3,7 млрд, з яких $2,8 млрд припадає на експорт українських аграрних та харчових товарів. 

До речі, 2017 року українські аграрії поставили на зовнішні ринки майже вiсiм тисяч тонн слив та терену на 6,2 млн доларів США. 

Найбільшим покупцем українських слив у 2017 році стала Польща, куди було поставлено 6,6 тисячi тонн на $5,4 млн. Також цей продукт користувався попитом у Білорусі (705 тонн на $337,5 тис.), Латвії (265 тонн на $121 тис.), Румунії (254 тонни на $210,5 тис.).

 

У статті використані статистичні дані Міністерства агропромислового розвитку та продовольчої безпеки

 

 

Людмила Макей   

Афтор коміксів - Катерина Катаровська