Як кропивницькі активісти рятують дерева

  • 5 трав. 2018 09:50
  • 2020
    • Новина Як кропивницькі активісти рятують дерева Ранкове місто. Кропивницький
     
    Рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я площа зелених насаджень у місті — 50 кв.м на одного мешканця. У Запоріжжі їх виходить всього вісім квадратних метрів. А в Кропивницькому — шість. Якщо вміст кисню в повітрі нижче 15%, в організмі людини починаються незворотні зміни.
     
    Закони щодо утримання зелених насаджень у нас вже є, і вони грамотно й правильно прописані — всі–всі сторони цього питання: від висадження молодого саджанця до спилу аварійного дерева і заміни його на нове. Але головний закон, який дозволить зберегти дерева у містах, — людська небайдужість. В цьому переконана активістка руху «Кропивницький. Озеленення» Надія Паливода.
     
     
    Кропивничани її знають як захисницю «зелених легенів» міста. Ще позаторік Надія першою забила на сполох, коли навесні під виглядом обрізки понівечили близько 800 дерев. Минулого року вона прикувала себе ланцюгом до тополі біля пологового будинку, аби завадити її спиляти працівникам приватного підприємства «Єлизавета»… Цьогоріч Надія Паливода продовжує боротьбу за кожне дерево, переконуючи міського голову та працівників комунальних служб ставитись до озеленення серйозно.  
     
    — Обрізати більш як 50% крони  дерева (а комунальники залишають майже голий стовп) не можна, — каже вона. — Якщо громадяни, знаючи це, будуть піднімати бучу, викликати поліцію, спецінспекцію, екологічну інспекцію — тоді це правило працюватиме. Якщо байдуже відвернуться — «дровосєки» обріжуть все, наберуть собі достатньо дров і поїдуть. 
     
    Треба знати також іще декілька важливих моментів. Усі зрізи мають бути зафарбовані масляною фарбою. Ми колись бачили, щоб комунальники зафарбовували зрізи? Не бачили. Ця стаття витрат навіть не закладена до бюджету. Хоча в правилах чітко вказано — це обов’язково.
     
     
     
    — Надіє, що, на Ваш погляд, змінилося після набуття чинності нових, європейських «екологічних» законів?
     
    — Для початку трохи статистики. У 2016 році держава зазнала майже мільйонних збитків через порушення вимог природоохоронного законодавства. Тому серед першочергових викликів, на які Україна повинна реагувати, є забруднення довкілля та незаконне використання природних ресурсів — вирубка лісів, зелених насаджень, використання надр тощо. Державні цілі державної політики у сфері охорони довкілля закріплені в Законі «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». Йдеться тут і про підвищення рівня суспільної екологічної свідомості. Закон вже є, як бачимо, але він поки що не працює. Принаймні в нашому місті. 
     
    — Як зробити так, щоб ці правила виконувалися? 
     
    — Я бачу тільки один вихід: ходити, добиватися, вимагати, писати скарги в усі можливі інстанції. Так, потрібен час і багато зусиль. Але по–іншому це не працюватиме, ви ж самі знаєте.
    Хоча за останній рік справді дещо змінилося. Таких паскудних обрізок «до стовпа», після яких дерева приречені на загибель протягом двох–трьох років,  стає дедалі менше. Було багато ситуацій, де активісти спілкувалися з комунальниками «на об’єкті» — біля конкретних дерев. Слухали і місцевих мешканців, враховували всі точки зору. Бо ніхто не хоче, щоб дерево загинуло, водночас треба обрізати окремі гілки, які близько до вікон або сухі, або роблять затінок. Шукали і майже завжди знаходили компроміси.
    З вирубкою дерев складніше. Та бригада, яка пиляє, зазвичай має всі дозволи. А їх видає комісія міської ради, яка перед цим виїжджала на місце і обстежувала ці дерева. От до їхньої роботи питань є дуже багато. Бо часто бачиш, що пиляють цілком здорове дерево, а під носа тобі тикають акт, у якому написано, що воно аварійне. А потім на цьому місці з’являється новий кіоск…
     
    На жаль, у комісію з обстеження зелених насаджень мене не беруть, хоча двічі ходила до міського голови саме з цим проханням, і двічі він пообіцяв, що мене туди включать. Але чи то міський голова не має достатнього авторитету серед своїх підлеглих, чи то це був лише піар–хід, хтозна.
     
     
    — Але ж є й гарні новини?
     
    — Так. Цієї весни міська рада організувала масштабне висадження дерев на набережній — великі багаторічні катальпи, берези і ясени. Близько сотні дерев там уже було з минулого року. Якщо вдасться і ці «поставити на ноги», то це буде чудова й така необхідна зелена зона в самому центрі міста.
    Але комунальники самі можуть і не встигати все поливати, якщо літо буде спекотне. Адже в них всього дві чи три водовозки, а скільки ж іще клумб, квітників по місту, за якими їм потрібно доглядати! Тому, якщо ви натрапите на заклики прийти і допомогти поливати дерева, — будь ласка, долучайтеся, ваша допомога буде на вагу золота.
    Ще один важливий момент: громадська організація «Озеленення» — це не якась служба чи сервіс. У нас немає автомобілів чи вертольотів, і паранормальних здібностей теж немає. Це просто зібрання небайдужих громадян, які намагаються вирішувати проблеми із зеленими насадженнями. Цієї зими ми роздавали багато листівок, календариків з контактами, але мета була — щоб до нас приєднувалося якомога більше людей.
    На ділі ж спрацьовує наша знаменита ментальність «моя хата скраю» і виходять приблизно такі ситуації. Телефонують з іншого кінця міста:
     
    — У мене під вікном пиляють дерева, приїжджайте, вулиця Перемоги,2.
     
    — Хто пиляє, чому пиляє? 
     
    — Не знаю, кажуть, що хочуть робити парковку чи стадіон, чи що.
     
    — То ви вийдіть до них і вимагайте, нехай розкажуть, що там має бути, чи є в них дозвіл на спил.
     
    — Чому це я маю виходити? Ви ж організація, яка цим повинна займатися? Приїжджайте і виясняйте.
     
    — Я знаходжуся на іншому кінці міста, я навіть не знаю, де це. Це ж ваш будинок, ви там живете, ви не можете хоча б спробувати захистити дерева у своєму дворі? Якщо вам відмовляються показувати документи — викликайте поліцію, поліція їх змусить показати дозволи, якщо вони є.
     
    — Я не буду нікого викликати. Ви ж давали рекламу, що ви рятуєте дерева, навіщо ви тоді давали оголошення, якщо ви нічого не робите?..
     
    І таких дзвінків багато. Сумно і прикро стає після них. Прикро, що не можеш захистити всі дерева в місті, як би ти цього не хотів — це фізично неможливо. Сумно від того, що мешканці, замість того, щоб самим щось робити, шукають когось крайнього, на кого можна перевісити всі проблеми.
    Зрештою, ці люди мають саме те, на що заслуговують. Мешканці, які дозволяють, щоб під їхнім вікном спилювали дерева, надалі матимуть під вікном парковку з вічним смородом від машин або кіоск.
     
    З іншого боку, я знаю людей, які зубами вигризли в різних інстанціях, щоб грунтову дорогу під їхніми вікнами засипали чорноземом, зараз вони там посадили 20 дерев і влаштували квітучі клумби.
     
     
    Ми, наша організація, можемо допомогти, дати поради, зразки заяв, контакти і адреси потрібних інспекцій. Ми можемо приєднатися до вас. Але ми не зможемо робити щось замість вас. Тільки спільними зусиллями можна щось змінити. Якщо ви знайдете в собі сили захистити хоча б свою прибудинкову територію — у вас буде красивий і зелений двір. Далеко ходити не треба. А з таких дворів, а точніше, з таких небайдужих людей, і починається все місто. Яким ми його зробимо — таким воно і буде.
     
    Людмила Макей
     
    Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства  США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).
     
    Нагадаємо: Що таке оцінка впливу на довкілля та як вона діє