Кропивницький Кулібін: Приборкане сонце, або Як зробити свій дім енергонезалежним (ВІДЕО, ФОТО)

 

Кропивничанин Павло Мазур не користується природним газом для обігріву свого будинку. На даху його оселі встановлені сонячні батареї, відтак послугами централізованої енергосистеми Павло також не користується. Міськсвітло навіть запідозрило його у крадіжках електроенергії. Та чоловік дивується: «Навіщо це мені? Я користуюсь енергією сонця». 

 

До речі, Павло одним із перших у Кропивницькому пересів за кермо електромобіля. Його червоний «Ніссан» упізнають на дорогах водії, а перехожі навіть зупиняються, щоб краще роздивитися новинку.

Його будинок на вулиці Амурській відрізняється від інших будівель, перш за все, незвичною прозорістю. Скляні стелі не лише додають світла в оселю, а й зберігають тепло. Навіть узимку, коли надворі тріщать морози, тут квітнуть троянди, герані, традесканції. Температура комфортна, можна ходити вдома в шортах і футболці. 

 

 

Сотні кімнатних та декоративних рослин, розташованих уздовж стін, очищують та освіжають повітря. Відтак, ступивши до просторої веранди, ніби потрапляєш до теплиці. 

 

— Ви не зважайте на безлад, який залишився після падіння вітрового генератора, — каже господар. — Першого квітня сильний вітер повалив його разом зі старим горіхом. Тепер знатиму, що треба краще закріпляти.     

 

Павло Мазур продовжує екскурсію по своєму будинку, який нагадує суміш оранжереї та майстерні Гвинтика і Шпунтика. Заходимо на кухню.

 

— Ось тут стоїть зовнішній блок кондиціонера, — продовжує Павло. — Я зсередини все викинув, залишив тільки трубки, по яких тече вода. По одній іде подача, по другій «обратка» прямо в трубу опалення. Він може бути виключений взагалі, потім при потребі можна включити.

 

Поки я гадаю, де ж ховається вмикач, Павло легким півобертом загвинчує лампочку, і вона загоряється. Одночасно заводиться кондиціонер, шумно дмухнувши свіжим повітрям.    

 

— О, пішла прохолода! А можна включити напряму, тоді він буде молотити на повну потужність, — пояснює чоловік. — Якщо треба дуже швидко зігрітись, ми просто перемикаємо лампочку. Все тепло знаходиться в трубах, у діжках, що стоять на кухні, та в самій системі опалення. Вийшов із кімнати — виключив. Подібні штуки стоять у кожній кімнаті. 

Винахідник розповідає, що раніше тут стояв газовий котел. Але три роки тому його довелось демонтувати, бо ціни на природний газ кусались. 

 

— Щоразу, як по телевізору повідомляли про чергове подорожчання тарифів, я все більше задумувався про енергонезалежність, — веде розмову Павло Мазур. — Спочатку намагався економити, придумував щось, переробляв котел. А газівники прийшли й кажуть: «У вас тут автоматики немає!». Нарахували накупити запчастин на три тисячі, хоча мій котел коштував від сили триста гривень. Поміркував я й попросив відрізати будинок від газопостачання. Вони здивувались: «А топить чим будеш?». Та в мене на той час уже був готовий тепловий реактор. А старий котел продав.

 

— А де знаходиться цей реактор? — цікавлюсь я.

 

— Під підлогою, накритий фанерою. 

Під килимом — навіть не здогадаєшся — розташувалась міні–котельня.

 

— Тут знаходиться його центр, а тут іде рекуперація, — показує Павло. — Повітря з вулиці проходить під землею по трубі, потім заходить сюди і виходить у двох кінцях кімнати. Тож маємо три в одному: повітряне опалення, водяне опалення й теплу підлогу. У 25–градусний мороз почуваєшся, як на теплій лежанці. Лишилося дещо добудувати й утеплити стіну. 

 

«Я его слепила из того, что было»

Ми з господарем піднімаємося на дах. Дуже незвично стояти на скляній поверхні, яка розділяє внутрішній простір та місце, де розташувалось два десятки сонячних панелей. Тут також ростуть у теплиці помідори, малина, суниця. На даху так багато електродротів, що людині нетямущій можна впасти у відчай. Павло ж із легкістю орієнтується у своєму господарстві. 

— Енергія від сонця йде по дротах, — продовжує свою розповідь він. — Спочатку доходить до контролерів (наголос на «о». — Авт.). На вході стоїть 48 вольт від сонячної батареї, а на виході вже 220 вольт. 

— Як у всьому цьому можна розібратися? Мабуть, треба мати університетську освіту, — цікавлюсь я. 

— Зовсім необов’язково, я маю середню спеціальну освіту, — відповідає мій співрозмовник. — Вчився колись на механіка, потім на радіомеханіка. Та на початку трудової діяльності електроніка мені не згодилась, бо треба було виживати в «лихі 90–ті». А зараз з’явилась нагода застосувати свої знання в «зеленій» енергетиці. 

Звісно, сонячні батареї — задоволення не з дешевих. Але я шукав якісь альтернативні рішення: на виставках, по акції, купував панелі з дефектами. Найперша батарея коштувала 250 доларів, а я купив її за 110. Зараз вони вже коштують 125 доларів, але я все одно беру їх за півціни або ж даром. Для забезпечення електроенергією мого будинку потрібно 20 сонячних панелей. Вони розташовані на даху таким чином, щоб сонце весь час освітлювало якусь сторону. Щогодини працює певна секція батарей. Їх не треба ні повертати, ні морочитись із контролерами. Якщо наставити панелі в одному положенні, то енергія буде лише в полудень, а вранці і ввечері вже ні. Я ж розмістив так, що вони працюють цілодобово. 

Дроти йдуть від батарей, енергію подають на акумулятори, до них підключений інвертор, а з нього виходить 220 вольт. Біля вікна діє «центр керування». На майбутнє я залишу один ланцюг цих батарей. Одна залишиться, якщо мені знадобиться провести якийсь експеримент, а решту приберу.

За таким господарством зовсім не потрібно доглядати. Наприклад, цей літієвий закритий акумулятор догляду зовсім не потребує. Контролер хороший, виставив напругу — і він собі працює 10 — 15 років. Другий акумулятор я зібрав із запчастин від старих КАМАЗів, КРАЗів. Беру їх за ціною металобрухту, працюю на них рік–два, а потім знову здаю на брухт. 

Все це виглядає, як у пісні, де співається: «Я его слепила из того, что было». Але ж працює!

 

 

Не крадіжка, а власна електростанція!

Тим не менше, енергонезалежний будинок Павла Мазура приносить суттєву економію його бюджету. 

— Електроенергія у мене своя, — підсумовує він. — Тільки вода лишається з міськводоканалу (на воді у мене працює охолодження будинку влітку). За світло плачу мізер, бо користуюсь ним дуже мало. Вночі треба підзарядити акумулятор, і взимку, коли дні короткі, доводиться використовувати більше. А влітку майже не сплачую. Хоча бувають похмурі дні, коли немає сонця, також ранньої весни та пізньої осені, коли день короткий. Бажано все ж таки за світло платить. Бо, бувало, в мене на лічильнику нічого не накручувало, а міськсвітло приходило з перевірками — підозрювало, що я краду електроенергію. Вже п’ять разів лічильник переставляли, перевіряли! Контролери, що приходили до мене додому, бачили сонячні батареї. А от їхнє начальство, яке сидить у кабінетах, не вірить. 

 

Зелений тариф

Якщо буде більше сонячних батарей, то я зможу енергію продавати по «зеленому» тарифу й заробляти. Сонце світить, енергія одразу переробляється інвертором і віддається в мережу. У нас уже дехто так робить. Причому якщо від 10 — 15 кіловат, тоді є сенс цим займатися. 

 

Довідка

Закон про електроенергетику роз’яснює: «зелений» тариф — тариф, за яким оптовий ринок електричної енергії України зобов’язаний закуповувати електричну енергію, вироблену на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім  доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії — вироблена лише мікро–, міні— та малими гідроелектростанціями), у тому числі на введених в експлуатацію пускових комплексах. 

 

«Енергопостачальники зобов’язані купувати електричну енергію у випадках, обсягах та за цінами, визначеними національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ), — йдеться на офіційному сайті ecosvit.net. — Якщо коротко, «зелений» тариф — механізм, призначений для заохочення населення до вироблення електроенергії з альтернативних джерел енергії».

 

Про електромобіль 

Чому змінив автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння на електромобіль?  Знову ж таки, все через небажання платити більше за пальне, вартість якого прив’язана до курсу долара й постійно росте.

 

— Бензин весь час дорожчає, ще й постійно недоливають, — бідкається Павло. — Електромобіль — хоч і дорога річ, але себе виправдовує. Не ламається, в обслуговуванні дуже простий, за три–чотири роки повністю себе окупить. Якщо ж на ньому робити якийсь бізнес, то взагалі окупиться за рік–півтора. Адже одна справа — поїхати до Харкова за 15 гривень, а інша — за 500.  

 

— А якщо, наприклад, ти їдеш у далеке село, а в дорозі скінчився заряд?

 

— Є безліч варіантів. Можна причепити на трос, п’ять кілометрів протягнути — і він знову заряджений. Зрештою, по дорозі є купа кафе, де можна підзарядитись. Хоча я на далекі відстані стараюсь їздити рідко.

 

 

Сьогодні в Кіровоградській області налічується близько 50 електромобілів. У Кропивницькому також чимало володарів екологічно чистого транспорту. 

— Чи вигідно тримати електрокар міському мешканцю, який живе у квартирі?

— Вигідно в тому випадку, якщо він живе не вище другого поверху або має гараж. Бо найбільша проблема — зарядка. Самі розумієте, покинути без догляду автомобіль на автостоянці, навіть якщо заряджається він безоплатно, все ж таки ризиковано. 

 

 

Проголосуйте за проект 

Завдяки енергонезалежному будинку Павла Мазура у Кропивницькому може незабаром з’явитись безкоштовна зарядка для електромобілів. 

«Паркінг із сонячними батареями» та Громадський бюджет–2019 міста Кропивницького у співавторстві з Павлом Мазуром — вже третій малий проект кропивничанки Аміни Козин. Він передбачає встановлення першої в нашому місті інноваційної зарядної станції для електромобілів, яка працюватиме від сонячної енергії. Електрокар буде заряджатись безкоштовно.

 

— Ми хочемо такий самий громадський проект реалізувати за підтримки облради та корпорації ХХІ сторіччя. Вже подали документи. Це екологічний проект, аналогів яким в Україні поки що немає, — пояснює Павло. 

 

— У нашому проекті закладено декілька основних цілей Громадського бюджету, зокрема впровадження альтернативних джерел енергії, загальнодоступність та покращення екологічної ситуації у місті. Вартість проекту — 147915 грн. Тож, якщо громада його підтримає, місто отримає чудовий подарунок, — зазначає Аміна Козин.

 

А тим часом українські чиновники вже вбачають небезпеку для автодору в електрокарах. Принаймні про це свідчать слова в.о. очільника Укравтодору Славомира Новака, який заявив: зростання кількості електромобілів у державі може вдарити по наповненню дорожнього фонду відомства. Мабуть, це єдиний мінус від запровадження «зеленої» енергетики. Плюсів же, вочевидь, набагато більше.

 

Людмила Макей

 

 

 

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).