Двоє кропивничан підкорили Монблан

 

8 серпня в усьому світі  і в Україні зокрема любителі гір та скал відзначають свій день — Всесвітній день альпінізму. 

 

Свято, яке не знає кордонів та об’єднує справжніх чоловіків і стійких духом жінок, з’явилося завдяки двом швейцарцям — лікарю Мішелю Паккарду  та гірському провіднику Жаку Бальману. Ще у далекому 1786 році саме 8 серпня вони першими досягли найвищої точки Альп — вершини Монблан.

 

Про труднощі, радощі та перемоги розповів альпініст із Кропивницького з 19-річним стажем Андрій Лісота. Людина, яка нещодавно підкорила найвищу точку Західної Європи — Монблан.

 

 

— Альпінізмом почав займатися ще з 1999 року, коли працював в обласному центрі туризму, хоча розпочиналося все із звичайних подорожей. Мій батько любив подорожувати, і ми щоліта кудись виїжджали, зазвичай у походи. І мені це так припало до душі, — говорить Андрій Лісота. 

 

Хтось у вільний час малює, хтось горщики із глини ліпить, а наш герой за хобі обрав собі підкорення гір

.

— За час моїх сходжень було багато підкорених вершин. Серйозних та складних у списку налічується десь 10-12. Усі в різних країнах та у різних гірських системах. Найважчим сходженням запам’яталася гора Білуха — найвища вершина Алтайських гір. Сама по собі це технічно важка гора, та ще й тоді погодні умови були складні, — згадує пан Андрій.

 

За словами нашого співрозмовника, най-оптимальніший варіант для альпіністського сходження — це двоє-троє людей: надійні та досвідчені.

 

— Брати новачків у альпіністські сходження я не практикую. Це більш серйозно, ніж звичайний похід. Тут ми маємо справу з висотою, і для цього беруться перевірені люди, у першу чергу друзі. Із ними ти ходиш у одній зв’язці, їм ти довіряєш свою страховку та життя. Тому новачків на серйозні вершини ми не беремо.

 

Як досвідчений альпініст Андрій Лісота разом із своїми друзями не потребує послуг інструкторів чи то провідників.

 

— Я сам інструктор та провідник. У гори ходжу часто зі своїм другом Андрієм Табаловим. Нам достатньо тих знань, які в нас є, та дружніх стосунків, щоб піднятися на ту чи іншу вершину, — зауважує альпініст. — До сходження ми готуємося весь час: займаємось в залі, бігаємо, практикуємо Crossfit.

 

Цього року Андрій Лісота встиг підкорити такі відомі вершини, як Гросглокнер — найвища точка Австрії та Монблан — найвищий шпиль у  Західній Європі. 

 

— Окрім цих двох вершин, ще три були, але назви їхньої вже й не пам’ятаю. Кожне сходження займає різну кількість днів. Усе залежить від висоти та технічної складності. Піднятися на саму вершину — це швидко. Головне пройти акліматизацію, побути на висоті більше трьох тисяч метрів, щоб не захворіти гірською хворобою. Якщо вже таке трапляється, то альпініста терміново спускають до підніжжя гори.

 

 

День альпініста Андрій Лісота разом із друзями святкує щорічно.

 

— Зазвичай, у цей день ми з друзями зустрічаємося десь, п’ємо каву, переглядаємо відеофільми та фото із наших сходжень. У нас проходять так звані творчі вечори під гітару, — ділиться спогадами альпініст.

 

Коли ж комусь із товаришів випадає зустрічати свій день народження в горах, то для іменинника готують різні сюрпризи та навіть туристичний торт.

 

— Рецепт його дуже простий: змішуєте печиво зі згущеним молоком, додаєте туди родзинки та горіхи — і торт готовий. Спиртні напої ми взагалі не вживаємо, тому що гори цього не пробачають, — ділиться рецептом Андрій Лісота

.

Далі у нашого героя в планах підкорення всім відомої вершини (гора із заставки кінокомпанії Paramount Pictures).

 

— Зараз хочеться трошки відпочити, бо сходження на Монблан було складним. Але на черзі мекка альпінізму в Європі. Гори — це як наркотик. Одного разу спробуєш — і вже не можеш зупинитися. Важко передати те відчуття безмежного кайфу, що ти це зробив. Тобі тяжко, коли ти підіймаєшся, але вже на вершині залишається лише відчуття радості та умиротворення, — говорить на завершення Андрій Лісота.

 

Аліна Кулик                        

 

Нагадаємо: В рамках фестиваля Кропивницкий-2018 состоится пленэр с участием известных художников