Кіровоградщина: Спорт, у якому немає обмежень ні за віком, ні за статтю

 

Всесвітній день туризму щорічно святкують восени, 27 вересня. Це чи не єдине професійне свято, яке має чітко встановлену дату.

 

Про нього нам розповість людина, яка живе туризмом ще змалечку, єдиний майстер спорту України зі спортивного туризму в Кіровоградській області, президент Кіровоградської обласної федерації спортивного туризму - Олександр Колотуха. 

 

 

«Географія – це пізнання нашої планети»

 

- Любов до географії у мене була ще з дитинства. А географія – це пізнання нашої планети. І тому сумнівів, куди вступати після школи, у мене не було. Однозначно географічний факультет. Перші мої подорожі були під час проходження практики. А вже після закінчення Київського університету я повернувся у тоді ще Кіровоград. Так сталося, що перше моє місце роботи було пов’язане з туризмом та екскурсіями, - розповідає Олександр Васильович про те, як пов’язав своє життя з туризмом.

Спортивний туризм – це активні туристські подорожі різними способами пересування. Існує вісім класифікованих видів туризму: пішохідний, лижний, гірський, водний, велосипедний, авто-, мототуризм, вітрильний та комбінований.

 

- Я якось нарахував більше 100 видів активних форм туризму. Із них класифіковано лише ці вісім. На заході це лише вид екстремальної рекреації. Спосіб провести активно своє дозвілля, - роз’яснює Олександр Колотуха. 

 

За свою професійну діяльність Олександр Васильович підготував більше 500 юних туристів-спортсменів.

 

 

«Був період, коли я більше 200 днів у році ночував у наметі, а не у звичайному ліжку»

 

- Перший свій похід я здійснив у 1982 році. І з тих пір таких категорійних було більше 70. Тобто, якщо розкласти по роках, то це виходило по три-чотири, а бувало й по шість серйозних походів на рік. Коли я так активно цим займався, то рахував, що я із 365 днів більше 200 з них ночував у наметі, а не у звичайному ліжку, - розповідає спортивний турист.

 

«Із 82-го року почалася моя активна спортивна біографія, яка продовжується й зараз. У свої 58 я є діючим спортсменом»

На сьогодні Олександр Васильович - єдиний майстер спорту України зі спортивного туризму у Кіровоградській області. Неодноразовий призер, чемпіон багатьох туристичних змагань та чемпіонатів всеукраїнського та всесоюзного рівнів з пішохідного, лижного та гірського туризму.

 

- Спочатку я займався пішохідним туризмом і виконав майстра спорту. Усі спортсмени нашої області якось підходять до кандидатів у майстри спорту, але зупиняються. Своє звання я здобув трьома походами: Алтай, Камчатка та Приполярний Урал. Спочатку я займався пішохідним туризмом і виконав звання майстра спорту. Потім мені вже не вистачало адреналіну і я перейшов на лижний туризм. Нині вже четверту каденцію очолюю комісію лижного туризму України. Хочу, щоб мене вже переобрали, але говорять, що немає кому обіймати цю посаду, - посміхається Олександр. - Зараз я займаюсь водним туризмом, пересів на катамарани. Цього року вже встиг здійснити два серйозні спуски на Південному Бузі та по річці Черемош, що у Карпатах. Тобто у свої 58 я є дієвим спортсменом.

 

 

«Серед обласних федерацій ми займаємо сумне друге місце за кількістю загиблих»

 

Олександр Васильович вже більше 25 років очолює обласну федерацію спортивного туризму. Як зазначає спортсмен, серед обласних федерацій Кіровоградщина займає сумне друге місце за кількістю загиблих.

 

- Перед нами лише федерація велоспорту. За всю історію кіровоградського спортивного туризму загинуло шестеро наших спортсменів. Троє із них у різні роки в різних походах на Кавказі. А троє, як не дивно, в нашій області. Дві студентки потрапили під потяг і один чоловік втопився під час походу, купаючись в озері. Зрозуміло, що туризм пов'язаний із ризиком для здоров’я, а іноді й для життя. Тому ми багато тренуємося, готуємося на межі можливостей, але камінь з вершини може зійти у будь-який момент. Є ситуації, які не залежать від людини, - розповідає із прикрістю майстер спорту.

 

 

«У спортивному туризмі немає обмежень ні за віком, ні за статтю»

 

Це специфічний вид спорту у тому сенсі, що туристські команди на змаганнях можуть бути змішані. У світі практично немає такого виду спорту, де жінки і чоловіки разом долають одну дистанцію. У туристичних групах можуть бути як люди старшого віку, так і молодшого.

 

- Він ще й специфічний тим, що існує негласне правило: група пройде маршрут так, як його пройде найслабший учасник. Взяли когось слабенького у групу – ми не можемо його серед походу замінити кимось іншим, як у футболі. Людина має прийти з пункту А в пункт Б. Це колективна відповідальність і за себе, і один за одного.  У туризмі один одного страхують, довіряють життя. Тому тут людські взаємини дуже безпосередні, відкриті та реальні. Можна сказати, що це вид спорту з людським обличчям, - говорить наш співрозмовник.

 

«Спортивний туризм - це для молоді як альтернатива комп’ютеру»

 

У Кропивницькому спортивний туризм є досить популярним, особливо у студентському середовищі. Значної популярності він досяг у педагогічному університеті – туристичний клуб «МАНДРИ».

 

- Для молоді це як альтернатива комп’ютеру. Тому у «МАНДРАХ» ми проводимо змагання, походи, розвиваємо, окрім спортивного туризму, ще й водний та гірський. Знаєте, ті, хто виходить з цього студентського віку, продовжують цим займатися. Бо туризм – це стиль життя, - додає наостанок Олександр Васильович.

 

 

Існує теорія поляризованого ландшафту, коли у людей з великих міст є більша потреба у злитті з природою. Туризм може задовольнити цю потребу, тому він розвивається та набирає все більшої популярності.

 

Аліна Кулик