Які вони, студенти Кропивницького?
Найдепресивніший місяць у році, безперечно, — листопад. День короткий, довгі ночі, мало світла. І, здавалося б, що може розфарбувати ці сірі будні? Звичайно, День студента! Не можна прирівняти це свято до Нового року чи, скажімо, до Великодня. Це ж набагато святіше! Найкращим періодом в житті людини вважається студентство. У цьому святі все: молодість, енергія, досвід. «Первая городская газета» вирішила дослідити, чим живуть найталановитіші студенти Кропивницького.
Іван Куриленко: "Найкращий коледж міста — ККМСГ"
У коридорах сільськогосподарського коледжу ніколи не буває тихо. Дивна річ, але, зайшовши в цей заклад, зустрічаєш сотні сяючих посмішок юнаків. Тут зібралася молодь області, яка хоче знати все про землеробство. Вони молоді, енергійні й активні, а головне – йдуть до своєї мети.
Іван навчається на третьому курсі факультету механізації, із впевненістю говорить, що Кропивницький коледж механізації сільського господарства – найкраще, що він міг для себе обрати. Адже він виходець із села і розуміє, що агросфера завжди була, є та буде головною галуззю діяльності нашого регіону.
— Рішучим фактором обрати цей заклад для мене було й те, що тут колись навчався мій рідний дядько. Закінчив його не просто відмінно, а здобувши хороший багаж знань. До сьогодні його фото висить на дошці пошани коледжу, а один з одногрупників мого дядька викладає спецпредмет, — ділиться Іван.
Пишається Іван і тим, що, крім навчання за фахом, він може розвиватися й в інших галузях. Адже на базі коледжу працює багато гуртків. Хочеш, займайся художньою самодіяльністю, а хочеш — спортом. Особливим бонусом для студентів, які приїхали навчатися до Кропивницького, є гуртожиток. Враховуючи те, що він знаходиться на території навчального закладу.
— Я вже забув, де на моєму телефоні вмикається будильник, — сміється студент. — Адже щоранку, о 7.00, нас будить дзвоник. Не життя, а мрія. Прокидаєшся — і ти майже на парі.
А ще коледж славиться не тільки студентами, а й креативними, з почуттям гумору викладачами. Коли проходила виставка AgroExpo, ми два дні поспіль її відвідували зі своїм керівником відділення. А на третій день, прийшовши до нього на пару, попросилися ще й третій раз поїхати. На що він нам сказав: «Як викладач – тільки за, а от, боюся, заввідділення буде проти такої ідеї», — розповідає захоплено Іван.
Докладніше про Кропивницький коледж механізації сільського господарства
Докладніше про Кропивницький професійний ліцей сфери послуг і торгівлі
Владислав Диченко: "Вступив до коледжу, аби потішити маму!"
Жарти жартами, а сімейна династія – діло святе! От студент медичного коледжу ім. Є.Мухіна Владислав не став її порушувати. 30 років тому мама юнака успішно закінчила ще тоді медичне училище. Працює в райцентрі.
— Вступив до коледжу, аби не засмучувати маму, — глузує юнак. – А насправді, ще з класу сьомого точно знав, що буду навчатися саме тут. І вже тоді почав практикуватися: робити домашнім уколи, міряти тиск. Куди ж мені ще було йти? – продовжує студент.
З-поміж усього хлопець займається легкою атлетикою і тримає на собі весь студактив коледжу. Об’єм інформації чималенький, витрачається багато сил. Владислав ділиться своїм досвідом і говорить (вже як майбутній лікар), що потрібно правильно планувати свій графік, враховувати кожну хвилину, аби не нашкодити здоров’ю.
Юнак у свої 18 років абсолютно чітко розставляє життєві пріоритети. Розуміє, в першу чергу робота, а решта — потім.
— Була в мене дівчина, — розкриває секрет Влад, — постійно скаржилася, що приділяю їй мало уваги. Буцімто постійно навчаюся. От я і сказав: «Тоді до побачення. Зателефоную, коли закінчу мед!».
Головне у студентському житті прислухатися до порад старших. Особливо, наголошує Владислав, викладачів.
— Як і всі студенти, ми частенько порушуємо поведінку на парах. На одній із лекцій, сиділи хіхікали, щось обговорювали з хлопцями. Справа в тому, що коли ми в халатах і чепчиках, то стаємо для викладача на одне обличчя. Складно зорієнтуватися, хто є хто. І чомусь, коли прийшли на наступну пару, викладач мені сказав: «Диченко, я не впізнав тоді, але точно знаю, що то був ти!». Довелося вибачитися і сісти на першу парту. Все ж таки репутація — штука серйозна, — згадує студент.
Докладніше про Кіровоградський медичний коледж ім.Є.Й.Мухіна
Ксенія Моцаренко: "Після дев’яти класів – тільки в торговельний коледж"
Закінчуючи дев’ять класів, перед школярами стоїть нелегкий вибір: залишитися чи робити наступний дорослий крок? Ксенія у 15 років для себе вирішила вступати до Кропивницького коледжу харчування й торгівлі.
— Зараз навчаюся на другому курсі за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність» і не уявляю, що б робила в школі? У цьому коледжі все: і друзі, і улюблені заняття, і захоплення професією, — розповідає студентка.
У Кропивницькому – це єдиний заклад, який готує подібних фахівців. Тому й цінується найбільше. Якщо після закінчення цього коледжу влаштовуватиметеся на роботу, ваш диплом скаже сам за себе. Оскільки — це знак якості, професійної підготовки. Технолог харчової промисловості, виробництво харчової продукції, товарознавство – професії, які актуальні у всі часи та епохи.
— Мене захоплює різноплановість навчання. Стільки всього я вже навчилася і ще скільки попереду. Заходячи в магазин, точно знаю: який продукт якісний, а який – ні. А про облаштування торговельної площі можу говорити годинами. З легкістю допоможу розібратися у касовому апараті. Бували у вас такі випадки, коли стажер на касі довго вас обслуговує? В такі моменти хочеться розповісти, як правильно, — ділиться Ксенія.
Посеред напруженого й цікавого навчання дівчина знаходить час для спорту. Вона професійно займається тенісом. Має чимало перемог. З гордістю представляє свій коледж на змаганнях. Крім того, ще й красуня.
— Готуюся до конкурсу краси. Страшенно хвилююсь. Перемог було багато, а от в такому беру участь вперше. До підготовки долучилася вся сім’я. Підбираємо вбрання, тренуємося з сестрою ходити на підборах, — розповідає Ксенія.
Докладніше про Кропивницький коледж харчування та торгівлі.
Ірина Лаврушина: "Майбутнє за технологіями"
Ви багато знаєте дівчат, які розбираються у фізиці? Особисто я – ні. А от наша героїня Ірина, студентка Кропивницького інженерного коледжу, не просто тямить у надзвичайно складному предметі, а й посідає перші місця на всеукраїнських олімпіадах.
— Я нещодавно переїхала до Кропивницького зі Львова. Оскільки мало що знала про місто, навчальний заклад довелося обирати із відгуків в інтернеті. Перше, що мене зацікавило, – це те, що коледж знаходиться біля мого будинку, що не може не тішити. До того ж неодноразово чула від мами та її друзів, що для любителів технічних предметів – це найкращий учбовий заклад, — говорить студентка.
Ірина навчається за спеціальністю «Обслуговування комп’ютерних мереж та систем». І чудово розуміє, що за технологіями — майбутнє. У сучасному світі без техніки неможливо зробити й кроку. А знання азів відкриває перспективи в подальшому.
До речі, у минулому номері «Первой городской газеты» ми писали про нагородження премією від міського голови найкращим студентам. Серед переможців була також студентка інженерного коледжу Анастасія Гайналій. Це говорить про те, що заклад дає фахову підготовку на вищому рівні.
— Зі школи захоплююся фізикою. Вважаю, що за бажання будь-який студент може розібратися у цьому предметі. Особливо з таким викладачем, як Олена Олександрівна Пташко. Це людина, яка прищепить любов до фізики усім, бо спілкується зі студентами «їхньою» мовою, — розповідає Ірина.
Марія Моцаренко: "Найкраще вбрання пошила для себе сама!"
Руйнувати стереотипи – це основна фішка Центральноукраїнського педагогічного університету ім.В.Винниченка. Всі звикли до викладацьких спеціальностей цього вишу. Свого часу спеціальність «журналістика» була великим здивуванням. А як вам професія дизайнера-модельєра?
Марія навчається на п’ятому курсі за спеціальністю «Технологія виробів легкої промисловості» і точно знає, що зробила правильний вибір у житті.
— Коли прийшов час обирати фах для вступу, я вже точно знала, ким хочу бути. Залишалось лише знайти виш. Щастю не було меж, коли дізналася, що зможу навчатися в нашому педагогічному, — згадує Марія.
Марія радіє і тому, що навчальний процес полягає не тільки в теорії. Адже студенти активно долучаються до волонтерської діяльності. Шиють одяг для солдатів у зоні АТО, проводять різноманітні акції та ярмарки.
Тішить і різноплановість обраного фаху. Оскільки знайти майбутню роботу буде простіше. По закінченні можна працювати як учителем трудового навчання, так і модельєром, кравчинею. А ще, хизується студентка, навчилася бездоганно пришивати блискавки.
— Незабутні моменти студентства проходять, звичайно, на парах. Якщо у нормальних людей протікає все чітко, в мене постійні катаклізми. То лампа загориться на парі, то викриють невдалу спробу списати. Був момент, готувалася до заліку, потрібно було пошити пальто. Всю ніч розкроювала його, а до інших пар не встигла підготуватися. Сиджу спросоння і списую на самостійній роботі. Не здогадуючись навіть про те, що списую зовсім з іншого підручника, з іншого предмета. Дякую Олегу Миколайовичу, який лише розсміявся і попросив наступного разу бути уважнішою, — сором’язливо розповідає дівчина. – До речі, пальто я тоді пошила на «відмінно». Зараз це найкраще вбрання у моїй шафі, — додає Марія.
Юлія Бубнова: "Медик – майже Бог"
Щоранку проходячи вулицями мікрорайону 5/5, спостерігаю обличчя втомлених, блідих хлопчиків та дівчаток. Можна списати на осінню хандру, авітаміноз, але… все значно прозаїчніше – це студенти-медики.
Юлії 25 років. Вона вже встигла закінчити медичний коледж ім. Мухіна й вступити до Донецького медичного університету. Часом може складатися враження, що вона навчається на факультеті іноземних мов. Адже латинь – буденність, англійська – повсякденність. Українською майже не спілкується, а якщо і так, це така термінологія, яку розуміють лише її колеги.
— Вступаючи до університету, я абсолютно розуміла, що мене чекає попереду. Безсонні ночі. Всі вихідні та свята за книгами – дрібниці. Щиро радію, що я можу навчатися в рідному місті. Нарешті, маємо можливість здобувати якісну медичну освіту вдома, — говорить Юлія.
Національний медичний університет працює в Кропивницькому декілька років. Проте вже встиг набрати популярності. Місцеві абітурієнти не їдуть здобувати медичну освіту до Одеси, Києва, Тернополя, а залишаються навчатися тут. Бо наш заклад конкуруючий серед подібних вишів.
— Якось була за кордоном і потрапила до лікарні. І, звичайно, сиділа й зубрила анатомію. Декілька разів в мою палату заходив лікар і придивлявся, що я там вчу. Потім терпець йому урвався і він запитав, що ж я таке читаю. Розповіла, що навчаюся, майбутній медик. Його здивуванню не було меж! Адже їхня система освіти відрізняється від нашої, і те, що ми вчимо на першому курсі – дикість для їхніх студентів, — ділиться Юля. – Так я собі завела друга-колегу. Якось зайшов до мене в палату, покликав із собою в операційну. Виявляється, цього дня когось оперували, видаляли печінку. І от він вирішив допомогти мені й на практиці показати всю систему. Проте я теж його змогла здивувати своїми знаннями, — тішиться майбутній лікар.
Юлія Шимко: "На пари збираюся разом із сином"
Кажуть, коханню кожен вік підвладний, а як щодо навчання?
Юлії 36 років і вона студентка Кропивницького професійного ліцею побутового обслуговування. Навчатися ніколи не пізно. Особливо такому чудовому фаху, як кухар-кондитер.
Стереотип про те, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок, для Юлії пройдений етап. Адже вона давно заміжня і має двох дітей.
— Прокидатися щоранку на пари не потребує великих зусиль, — ділиться Юлія. – У мене двоє дітей. Старший син навчається у коледжі. Разом із ним готуємося до пар, разом і збираємся на навчання. Отак несподівано у сім’ї з’явилось два студенти (сміється).
Ліцей побутового обслуговування знаходиться у серці Кропивницького. А ще жодне свято у місті не проходить без участі студентів цього закладу.
— Чи буваєте ви на місцевих святах? Скажімо, на День міста чи хоча б на святкування Масниці. От будьте певні, якщо на ярмарку знайшли найсмачніші пиріжки – це пекли наші студенти, — ділиться Наталія Сергіївна, майстер виробничого навчання.
Теорія річ хороша, а справжній багаж знань отримується під час практики. Саме цьому приділяється значна частина навчального процесу. Студенти проходять двічі на рік практику на виробництвах. Вникаючи й закохуючись в професію остаточно.
— Завжди хотіла бути кондитером. Створювати щось прекрасне, яскраве й смачне. Одного разу спекла для свого сина на день народження торт у формі футбольного м’яча. Мене це настільки захопило. Адже пекла його за власноруч зробленими формами. Сама готувала мастику. І зрозуміла, що потрібно удосконалювати свої навички! Кращого місця, ніж цей ліцей, в місті не знайдеться. Тут працюють найкращі викладачі-практики, — розповідає Юлія.
