«Після полону із сином жодного разу не спілкувалися». Мама моряка з Кіровоградщини чекає сина додому

 

   25 листопада у Керченській протоці російські моряки захопили три українських судна. У полон потрапили 23 моряки, шістьох з яких поранено.

 

Одним із полонених став наш земляк Роман Мокряк, мешканець Карлівки (що під Кропивницьким). Чоловік із 2016 року командував малим броньованим артилерійським катером  «Бердянськ».

 

Мама Романа, Наталя Кравченко (Мокряк), працює у школі. Вона каже, що син у дитинстві був хорошим та звичайним хлопчиком, який любив складати конструктори та дуже рано почав читати.

 

— У чотири рочки вже книгу в руках тримав. Знав напам’ять майже всього Корнія Чуковського. Особливо полюбляв казку про «Муху-Цокотуху». Друзів у нього було багато. Товаришував як і з хлопцями, так і з дівчатами, — розповідає пані Наталя.

 

 

Коли після закінчення школи постало питання про вибір професії, Роман обрав природничо-географічний факультет педагогічного університету у тоді ще Кіровограді.

 

— Він захоплювався природою та географією. А оскільки наша область небагата на вищі навчальні заклади, тому обрали саме цей напрямок. А взагалі він хотів бути військовим, — продовжує пані Наталя.

 

На четвертому курсі майбутній моряк залишає університет та йде до армії, служити на флот. Роман дуже хотів потрапити саме на підводний човен. Мама каже, що, можливо, на вибір хлопця вплинуло те, що його батько теж був військовим моряком. 

Під час служби Роман Мокряк нечасто телефонував додому, а бачився з рідними ще рідше — декілька разів на рік.

 

— Ми до нього раз на рік приїжджали, провідували. А відпустка у нього теж була раз на рік. Отак і бачились. В основному телефоном спілкувались, — розповідає мама Романа.

Востаннє вона чула голос свого сина 23 листопада. Саме того дня випав перший сніг.

 

— Говорили з ним, він запитав про погоду та попросив надіслати фото дому. Я йому відправила фото нашого двору та будинку у снігу. Це був останній раз, коли ми з ним говорили, — повідомляє пані Наталя.

 

Після цього сім’я жодного разу не спілкувалася з Романом. Про його полон рідні дізналися з новин.

 

— Нам ніхто нічого не повідомляв, самі все побачили, — говорить мама моряка. — Усі новини про сина й досі дізнаємось із телебачення, Інтернету та інших відкритих джерел. Ніякої інформації про стан сина не маємо наразі. Знаємо лише те, що знають всі. Я дуже прошу усіх помолитися за наших дітей. У цей складний час підтримуйте один одного.

 

 

 

25 листопада цього року катери «Бердянськ» та «Нікополь», а також рейдовий буксир «Яни Капу» здійснювали плановий перехід з Одеси до Маріуполя. Під час переходу українські кораблі зазнали нападу з боку прикордонних сил Російської Федерації, внаслідок чого буксир було взято на таран російським судном «Дон», а «Бердянськ» під командуванням Мокряка пошкоджено артилерійським вогнем, у результаті чого майже вся команда катера отримала поранення і не змогла чинити опір агресору при штурмі. Під час судового засідання, що відбулося у Сімферополі 27 листопада, Роман Мокряк відмовився відповідати на запитання співробітників ФСБ та давати будь-які свідчення. Один з правозахисників, що вів справу українських полонених, зазначив, що командир «Бердянська» — відмінний офіцер та смілива людина.

 

Аліна Кулик