Поки країна переживає за моряків, про кропивницьких полонених спецпризначенців забули
Кораблі Російської Федерації 25 листопада вчинили агресивні дії проти українських кораблів, які здійснювали плановий перехід з порту Одеса до порту Маріуполь. Російські спецпризначенці обстріляли й захопили три українські кораблі у Керченській протоці, а 24 моряків взяли в полон. Уже понад два тижні Україна переживає за долю наших захисників. ЗМІ не полишають заголовки з новинами щодо російської агресії, проте про кропивницьких спецпризначенців забули.
Бійці Сергій Глондар і Олександр Коріньков 16 лютого 2015 року супроводжували колону українських військових, що виходила з Дебальцевського котла. Її розстріляли, броньовану техніку спалили, багатьох українців узяли в полон. Були серед них і спецпризначенці з Кропивницького. Дружини полонених терористами захисників уже майже четвертий рік борються за свободу чоловіків у тилу.
Тривалий час Юлію Корінькову та Катерину Глондар українська сторона «кормила» обіцянками, що скоро бійці будуть на волі. Напередодні новорічних свят 2017 року таку обіцянку озвучив навіть Президент, але й по сьогодні спепризначенці перебувають у донецькій в’язниці. Зараз дружинам уже нічого не обіцяють, а про полонених бійців забувають. Про це кореспондентові «Первой городской» розповіли дружини полонених спецпризначенців, Юлія та Катерина.
Мій чоловік перебуває в полоні 1387 діб (на момент інтерв’ю. — Ред.), — розповіла Юлія Корінькова. Ця цифра з кожним днем збільшується, і стає моторошно від думок про фізичний та емоційний стан мого чоловіка.
Я глибоко переконана, що якщо кожна особа, яка причетна до процесу обміну, робила б все, що від неї залежить, то Олександр разом із Сергієм давно були б вдома. Ми часто чуємо від людей, які займаються процесом обміну: «Дуже важко, але ми все робимо від нас можливе», «Складно домовитись» і так далі. Наголошую, що в нашій країні є багато розумних та кваліфікованих фахівців у різних площинах суспільства, які повинні знаходити компроміс із країноюагресором та вирішення питання визволення з полону військових. Вони виконували свій обов’язок перед батьківщиною ціною власного життя. Останнім часом ситуація з процесом обміну погіршилася у зв’язку з конфліктом в Азовському морі та введенням воєнного стану в окремих областях нашої країни. Сказати, що дуже прикро за українських моряків, це не сказати нічого. Мені дуже шкода, що так склалося, але в той же час ніхто не згадує Корінькова та Глондаря. Їх протиправно утримують уже четвертий рік поспіль. Про їхнє звільнення з полону ніхто не говорить і не робить реальних кроків. Питання їхньої волі ще відтерміновується на невизначений термін. Моєму обуренню немає меж.
Політики виборами тепер опікуються більше, ніж життям простих людей, які виживають у нелюдських умовах та кинуті напризволяще. Постійно з’являються то якісь питання, то якісь ситуації, то проблеми, які відкидають питання обміну назад. Скоро буде 27 грудня. Торік це був перший етап обміну. За другий етап всі мовчать. Президент нам 26 грудня обіцяв на зустрічі, що за місяць наші рідні будуть вдома. Від того часу до волі ми не наблизилися ні на крок. Емоції описати неможливо, а відчай б’є через край.
— Останній раз з нами зустрічався Тоні Фріш. Нічого конкретного він не сказав. Зрушень від його зустрічі ніяких немає. Скоро буде річниця, як звільнили хлопців (перший обмін полоненими). Нам обіцяли через місяць звільнити. Потім до 8 березня, до Великодня. До сьогодні ситуація не змінилася. Будемо далі продовжувати стукати в двері. Ми руки не опускаємо. Їм там набагато тяжче, ніж нам. Робитимемо все, щоб хлопці повернулися, — розповіла Катерина Глондар.
— Коли ви востаннє отримали вісточку від своїх чоловіків?
Юлія: 18 червня 2016 року мені телефонував чоловік. Відтоді я жодного разу не чула його голос.
Катерина: Ні листів, ні контактів від чоловіка не було.
— Чи зв’язувалися з вами представники терористичних організацій?
Юлія: Ні. Немає жодного зв’язку.
Катерина: Ні, не зв’язувалися.
— Чи були якісь зрушення по вашій ситуації після останніх подій?
Юлія: На фоні останніх новин щодо агресивної поведінки Росії, як бачимо, наше питання втратило актуальність. Зрушень немає. Надій навіть на найближчий термін немає. В
цьому році навіть жодного натяку на обмін не було.
Катерина: Якщо чесно, то ніхто не згадав. Нині говорять тільки про полонених моряків.
Катерина Глондар запевнила, що останній раз по справі звільнення чоловіків була лише зустріч з координатором організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) Тоні Фрішем.
По завершенні інтерв’ю жінки звернулися до влади та закликали негайно зробити все необхідне для звільнення Корінькова і Глондаря.
— Ми вкотре звертаємось до Президента України, до міністра оборони, очільника СБУ, до членів уряду, до голови Верховної Ради, до Прем’єрміністра, до представників мінської підгрупи та до всіх, від кого залежить та може залежати процес обміну, щоб вони звільнили наших чоловіків Олександра Корінькова та Сергія Глондаря, — просять Катерина та Юлія.
Редакція “Первой городской” зробить інформаційні запити до керівництва держави та поцікавиться, на якому етапі перебуває процес визволення кропивницьких спецпризначенців.
Дмитро Семенюк
Фото з соцмереж
