Здрастуйте, я ваш «КУ­РАЖ»!

 

У Кропивницькому дітей з шести років навчають журналістиці та акторській майстерності       

 

Кропивничани пам’ятають дитячі програми “Кукарача”, “Засинайка”, “Іноземна для малят”, телевізійна гра для школярів “12 балів”, радіопроекти “5 хвилиночок”, “Так кажуть” та інші. Творці цих проектів Володимир Крутоус та Наталя Устименко вже 18 років навчають дітлахів акторській майстерності, журналістиці та іншим телевізійним навичкам. У 2000 році вони створили студію “КУ­РАЖ”. Після реформування Суспільного телебачення у Кропивницькому активно розвивають студію, набирають дітлахів та міркують над створенням групи для дорослих. Про це в інтерв’ю вони розповіли кореспонденту “Первой городской”.

 

— Яким був шлях до телебачення?

 

В.К.: Я закінчив Кіровоградський технічний університет за спеціальністю інженер­електромеханік. Займаючись в інституті, відвідував кілька самодіяльних театрів, у тому числі і той, що був при моєму інституті. Закінчивши виш, я отримав ще й диплом так званого факультету громадських професій за спеціальністю організатор самодіяльних колективів. Цим дипломом ніколи не користувався, але певну акторсько­режисерську підготовку отримав. До 1995 року я багато де працював. Тоді мої друзі покликали мене на телебачення тодішнього 43 каналу. Відтоді я і займаюсь телебаченням.

 

 

Н.У.: Закінчила наш педагогічний університет за фахом вчитель історії. Працювала у школі, але дуже швидко змінила роботу. Спочатку була керівником дитячої відеостудії при “Червоній зірці”, а потім пішла на телебачення, де пропрацювала років 25.

— Як і коли народився “КУРАЖ”?

 

В. К.: В 2000 році я працював ведучим дитячих програм. Тоді ми взяли за мету залучити дітей до проектів “Кукарача” та “Засинайка”. Але їх потрібно було навчати працювати в ефірі. Відтак ми з Наталкою створили дитячу телевізійну студію “КУ­РАЖ”. Вона вже існує 18 років. Пережили чимало. Були періоди злетів та падінь. Але тепер, коли це стало нашою основною роботою, ми маємо багато планів щодо подальшого розвитку.

 

Н. У.: Проект «КУ­РАЖ» дуже довго існував на громадських засадах. Просто ми з Володимиром вважали дитяче телебачення без дітей якимось неприродним. Ну це ж неправильно, коли усе роблять дорослі! Був же чудовий всеукраїнський проект “Діти — дітям”! І ми були його частиною. Вчили студійців працювати у кадрі, викладали основи телевізійних професій.

 

 

— Коли почали залучати дітей до зйомок в кіно? Чи багато зняли фільмів?

 

В. К.: В 2000 році ми більше телебаченням займалися. Бо мали дві програми, які постійно виходили у ефір. З часом почало розвиватися і дитяче кіно, як відгалуження тієї основної діяльності. У 2003 році відзняли свій перший фільм.

 

Н. У.: Знімали багато. Щороку по одному повнометражному фільму випускали. Є у нас два мюзікли. Є навіть невеличкий серіал. «КУ­РАЖ» брав участь у багатьох всеукраїнських фестивалях. Студія має близько 80 нагород, серед яких гран­прі і перші місця.

 

В. К.: Короткометражки навіть не рахуємо. Вони найчастіше просто учбові, щоб можна було розгледіти здібності дітей та потренуватися перед великим проектом. Так цього року ми презентували фільм «Дві Червоні. Вежа. Zeт”. Йому передувало дві короткометражки, які допомогли визначитись із виконавцями головних ролей.

 

— З якого віку можна потрапити в «КУ­РАЖ»? Чому навчаються діти? Що є важливим для студії?

 

Н. У.: Студію відвідують діти віком від 6 до 16 років. В нас є три вікові групи: молодша, середня та старша. Заняття проходять три рази на тиждень у кожній групі. У молодших програма своя, а у старших своя. Є такі предмети, як основи журналістики, техніка екранного мовлення, акторська майстерність, основи написання сценарію. Є у нас викладач з блогінгу. Також студійці відвідують майстер­класи із операторської майстерності (зйомка на телефон), кіногриму, тощо. Ці заняття дають дітям певні навички для зйомок кіно. На проекті вони працюють не лише акторами, а й помічниками оператора, скриптсупервайзерами, гримерами, асистентами режисера.

 

В. К.: Для нас важливі певні родинні зв’язки, відчуття єдиної команди. На суботніх заняттях ми збираємось всі разом. Тобто молодші, середні та старші групи. Вони бачать один одного в обличчя, товаришують, обмінюються досвідом. Для дітей такі зв’язки важливі, бо вони тягнуться до дорослих, а дорослі опікуються меншими, навчають їх.

 

 

— Яка мета такої діяльності?

 

Н. У.: Моєю метою завжди була дитяча кіностудія. Ми з Володимиром творчі люди і нам постійно хочеться чогось більшого, ніж ми маємо зараз. Я обожнюю творчих дітей. Глобальна мета — дати їм шанс розкритися. Показати себе світові. Дитина має прийти та спробувати. Стати перед камерою, зняти прямий ефір. Зіграти роль, відчути себе героєм. Ми даємо шанс кожному, хто приходить до нас із бажанням бути у кадрі. В нас немає поняття “ти нам не підходиш”. Але працювати доведеться чимало.

 

В. К.: Новачки якось самі розуміють, готові вони стати членами родини “КУ­РАЖу” чи ні. Вони можуть походити місяць-­два, а потім щезнути. А можуть ходити до нас 10­-11 років поспіль. Якщо дитина розуміє, що це їй підходить, вона залишається.

 

 

—  Розкажіть про вихованців «КУ­РАЖу».

 

В. К.: В нас є випускники, які працюють на великих каналах: 1+1, СТБ, «Україна». Є діти, що стали успішними журналістами, телеведучими або ж режисерами. Деякі працюють за кордоном. Але ми пишаємось кожним.

 

Н. У.: Студійцям не обов’язково бути журналістами або акторами. У нас вони лише отримують певний досвід і далі їм легше здобувати професію. Вміння говорити на аудиторію, вільно почуватися перед камерою, вміння поставити правильне запитання допомагають і юристам, і вчителям і менеджерам. Мета студії — створити умови для творчого розвитку. Це, так би мовити, платформа. Хтось приходить і гарно пише, хтось чудовий актор, хтось класний шоумен. Наше завдання — знайти сильну сторону кожного студійця. І спрямувати творчу енергію у потрібному напрямку.

 

— Як ви пережили скорочення і припинення роботи на телебаченні?

 

Н. У.: Якщо чесно, то пережила важко. Бо я любила свою роботу. Радянська система з дитинства торочила мені, що якщо я працюватиму чесно, то держава про мене подбає. Так, іти було тяжко. Але я така людина, яка може залишити старе позаду і рухатись вперед. У нас навіть з дітьми є така цікава вправа: коли щось не виходить, треба знайти якесь «проте» і перетворити погане на хороше. Я і себе проаналізувала за цією вправою. І тепер розумію, що “проте” маю час для творчості та навчання, можу дозволити собі узятися за ті проекти, до яких раніше руки просто не доходили, бо ефір — це конвеєр, який ніколи не зупиняється. Тепер у нас із Володимиром є своя справа. Якщо є якісь нюанси, то відповідальність покладаємо лише на себе.

 

 

В. К.: Мені з телебачення було піти легше. Все йшло до того, що ми з Наталкою мали перетворити «КУ­РАЖ» в щось більше. В нас багато друзів в Україні, які мають власні студії, і вони вже давно нам казали, що ми займаємось не тим, чим маємо. І от нарешті сталося так, що ми перейшли на самостійну роботу. Важким був лише перехід.  У першу чергу морально, бо я звик бути в системі. До сьогодні прокидаюся і в мене думка, що маю їхати на роботу. Зараз в мене вільний графік. Наша студія подорослішала. Їй виповнилось 18 років і вона пішла у доросле життя. Київське керівництво Суспільного забезпечило цей вихід своїм рішенням. Ми пережили критичні моменти. З новими силами йдемо до того, щоб створити студію кіновиробництва.

 

— Розкажіть про вихованців дітей?

 

В. К.: Поки працюємо за принципом «сарафанного» радіо. Хтось десь про щось дізнався, комусь сказав, і так приводять нам діток. Хоча вже маємо певну рекламну продукцію, сторінки у соцмережах та канал на YouTube. Щодо дорослих, то, можливо, візьмемось за проведення окремих майстер­класів вже найближчим часом.

 

Н. У.: В нас є плани на розвиток (йдеться про дорослу студію. — Ред.), але детально ми їх ще не опрацьовували. Є й серед дорослих охочі відвідувати такі заняття. Навіть батьки просять долучитися. Тому думаємо про таку групу.

 

 

— Які плани студії на майбутнє?

 

Н. У.: Зараз ми проходимо етап “хвилина слави”. Ми відзняли великий кінопроект, підліткове пригодницьке фентезі, над яким працювали півроку. Наприкінці листопада відбулася прем’єра, і зараз ми презентуємо цей фільм дитячим студіям України. Першого грудня були у Києві, на громадському дитячому телебаченні «Веселка ТБ». Далі в планах Дніпро, Запоріжжя та Франківськ. Потім декілька фестивалів. Після цього фільм можна буде переглянути на нашому YouTube каналі.

 

В. К.: Але до Дня святого Миколая там з’явиться наша короткометражка, яку відзняли торік.

 

Н. У.: В нас вже є ідеї щодо нового великого проекту. Вже зустрічаємось з людьми, які нам можуть допомогти з логістикою, локаціями та художніми образами героїв. Поступово до весни буде сценарій, репетиційний період, а потім зйомка під час канікул та десь два­три місяці рost­production.

 

— Як обираєте ідею?

 

В. К.: Діти, як правило, самі обирають жанр. Засідає старша група і ретельно обговорює усі «за» та «проти». Минулого разу після важких дебатів між мелодрамою від дівчат та трилером від хлопців знайшовся компроміс на пригодницькому фентезі. Зараз хочуть детектив. Найближчим часом проведемо засідання нашої “верховної творчої ради” і нарешті з’ясуємо, що знімати. Насправді, діти іноді генерують такі ідеї, що просто диву даєшся! Мабуть, таки недарма вкладаємо в них таку кількість часу та енергії.

 

По завершенні інтерв’ю творці студії закликали дітей долучатися до сім’ї «КУ­РАЖ». Записатися до студії можна за номерами: (066) 033­68­87, (095) 024­53­64.

 

Дмитро Семенюк