Не вуха чують, а душа... У Кропивницькому на касах супермаркетів працює троє людей, які не чують

  • 17 січ. 2019 19:10
  • 13068
    • Новина Не вуха чують, а душа... У Кропивницькому на касах супермаркетів працює троє людей, які не чують Ранкове місто. Кропивницький
          
    Донедавна люди з інвалідністю, вадами слуху чи мовлення були рідкістю у сфері обслуговування. Та з наближенням України до Євросоюзу роботодавці почали розуміти, що працівники з фізичними вадами нічим не відрізняються від інших громадян. Тож їх залучають до роботи, наприклад, у супермаркетах.
     
    Сьогодні у Кропивницькому працівники з вадами слуху обслуговують покупців на касі. 
     
     
     
     
    За інформацією голови кропивницької територіальної організації УТОГ Людмили Коваленко, до роботи за касою супермаркетів працівників із вадами слуху нині залучили супермаркети “Сільпо” та “Файно маркет”. Також люди, що не чують, працюють на місцевих заводах та підприємствах.
     
     
     
    — На обліку УТОГ Кропивницького перебувають 336 людей з вадами слуху. Майже 170 з них — пенсіонери за віком. Інші — це населення, що працює, або ті, хто має бажання працювати. Сьогодні на території Кропивницького навчального виробництва працює близько 40 чоловік. Троє людей на цьому підприємстві займають керівні посади. Інші, що стоять на обліку, працюють у магазинах, на заводах “Ельворті” та “Гідросила”. В сурмаркетах “АТБ”, “Сільпо” та “Файно маркет”. В “АТБ” — це переважно робітники, які працюють прибиральниками та упакувальниками. Але нещодавно до нас звернулися керівники магазинів “Сільпо” та “Файно маркет” і запропонували роботу для наших людей з вадами слуху — касирами. Це престиж для наших людей. Сьогодні на касах працює лише троє чоловік: двоє в “Сільпо” та одна людина у “Файно маркеті”, — розповіла Людмила Коваленко. — Людина, що має добрий слух, вирішує свої проблеми самостійно і сама спілкується з роботодавцем. Людина без слуху не може це зробити, тому її вухами виступає наша перекладачка жестової мови, яка їм допомагає в спілкуванні. Вона також допомагає заповнити різні документи та анкети. За допомогою перекладача людина дізнається про свої обов’язки на робочому місці. 
     
    За словами касирів, у роботі труднощі виникали тільки на початку роботи. Коли опанували фах, процес пішов легко, відвідувачі задоволені.
     
    — На початку моєї роботи виникали певні непорозуміння з покупцями. З часом я почала читати по губах, а те, що не розумію, я пишу на аркуші. Люди по-різному ставляться до цього. Деякі з повагою, деякі ні. Але я на негатив не реагую. Ця робота мені дуже подобається, — розповіла касирка з вадами слуху супермаркету “Сільпо” Аліна Жудіна.
     
    — В роботі з покупцями іноді виникають труднощі. Це можливо тоді, коли великі черги. Поки шукаю місце роботи за освітою, програмістом, працюю в супермаркеті. Не знайдеться місця, то продовжуватиму працювати на касі, — розповів касир з вадами слуху супермаркету “Сільпо” Сергій Ігнатенко.
     
    Як пояснила в коментарі журналістові “Первой городской” заступниця керівника магазину “Сільпо” Леся Чернявська, спочатку кропивничани трохи незвично реагували на безслівне спілкування. Зараз же такі каси навіть користуються популярністю.
     
    — Спочатку до наших працівників із вадами слуху люди ставилися насторожено. Боялися, що їх не зрозуміють. Проте з часом помічаємо навіть популярність наших касирів. Покупці стають в чергу саме на ці каси, — розповіла Леся Чернявська.
     
    За словами керівниці міського УТОГ, люди, що не чують, можуть легко виконувати роботу, яка стереотипно вважається не під силу. Вони готові працювати. 
     
     
    — Ми безмежно вдячні тим роботодавцям, які помітили, що наші люди з вадами слуху можуть виконувати більш серйозну роботу, — розповідає Людмила Коваленко. — Ці  працівники дуже добре справляються зі своїми обов’язками. Охоронці, що стоять поруч, їм допомагають. До нас звертаються за допомогою в працевлаштуванні. Трапляється, що роботодавці бояться брати до себе людину з вадами слуху. Мотивують це побоюваннями нерозуміння. Ми їх переконуємо, що це дуже просто, бо ці люди живують серед людей, які чують.
     
    Дмитро Семенюк