Томос про автокефалію: що, навіщо та що далі

 

15 грудня 2018 року в Софійському храмі Києва відбувся Об’єднавчий собор. Вселенський патріарх та всі члени синоду підписали Томос про автокефалію Української церкви. Утворилася ПЦУ — Православна церква України. Цю подію вже охрестили «відновленням історичної справедливості»: отримання незалежності держави у 90-х роках передбачало і незалежність церкви, на яку шляхом порушення канонів та розколу Української церкви посягнула Російська церква. Про значення Томосу для України та подальше існування церкви редакція «Первой городской» дізнавалася у Єпископа Кропивницького та Голованівського Марка.

 

За його словами, до XVII століття українська церква, або ж тодішня Київська митрополія, була частиною Константинопольського патріархату. Від XVII століття і фактично до сьогодення ми були частиною Московського патріархату, підпорядковані йому грамотою, яка давала право Москві висвячувати тут митрополита. Але все одно ми мали віддавати належні почесті Константинополю як Церкві-Матері. Це не було дотримано тодішньою Російською церквою. 

 

Коли Україна здобула незалежність у 90-х роках, Українська православна церква, яка на той час була Екзархатом (церковною адміністративною одиницею. — Ред.) Російської церкви, зібралася в Києві на собор, щоб оголосити про свою автокефалію. Але далі зібрався Харківський собор, де без предстоятеля Філарета зійшлася частина представників тодішньої УПЦ Російської церкви в Україні. Вони вирішили залишитися з Російською церквою нібито під приводом того, що Томос має бути здобутий канонічним способом. Яким саме — вони не вказували, але обіцянку людям дали з надією, що того ніколи не станеться. 

 

Проте частина простих людей і духовенства пішла шляхом здобуття незалежності церкви. Цей шлях був дуже непростим і довгим — більше 20 років. На ньому були і образи, і непорозуміння, адже українці розділилися на прихильників російської церкви і автокефальної, а останні ще й розділилися між собою. Об’єднати розділених людей дуже важко. Набагато легше роз’єднати.

 

 

Що таке автокефалія?

 

Уперше український народ отримав грамоту від Матері-Церкви про незалежність. Це паспорт дорослості: ми вже можемо самостійно порядкувати на своїй землі. Таким чином Вселенська церква визнала, що є український народ, який має свою незалежну державу і має право мати в ній свою незалежну церкву. Автокефалія церкви означає, що помісна церква є незалежною від інших помісних православних церков, але єдина з ними у православній Світовій церкві та рівна з ними. Томос — це документ, указ предстоятеля помісної Православної церкви про надання частині “материнської” церкви автокефалії.

 

— Отриманню Томосу передувало багато спроб українського народу досягнути визнання, — говорить Єпископ Марк. — Кожна автокефальна церква, яка виникала у другому тисячолітті, йшла схожим шляхом: оголошувала свою незалежність, отримувала Томос від Константинополя, і потім її починали визнавати усі канонічні церкви. Оскільки чітко прописаної процедури його отримання не було, йшли через розділення: від “материнської” церкви відділялася частина люду, який вже мав незалежну державу і оголошував про свою незалежність. Коли держава втрачала незалежність, то і церква втрачала автокефалію. Так було з Грузинською церквою, яка здобула Томос, потім під впливом Росії його втратила, потім знову здобула. В історії було кілька спроб з боку Росії давати свій Томос. Але ці документи не мали сили, оскільки інші православні церкви не визнавали за нею такого права, його має лише Константинопольська церква.

 

 

Яке значення має автокефалія для українців?

 

— Для нас момент об’єднання був чудом, це було Боже втручання в історичний хід подій, — вважає Єпископ Марк. — Об’єднання і отримання Томосу — це заслуга мільйонів українців, які усі 20 років щоденно працювали на розбудову церкви, ходили у храми чи будували їх, підтримували морально чи інформаційно. Кожен, хто вважав, що в Україні має бути незалежна церква, долучився до цієї видатної справи. Нарешті в Україні православна церква може займатися властивими їй функціями: служити своєму народові, молитися за нього та вести його до спасіння. 

 

Тут ми маємо бути обережними, щоб не бути втягнутими в політичне життя, але з іншого боку ми розуміємо, що інші держави втратили вплив через церкву на наш народ. А це дуже небезпечний вплив, де під різними богословськими виразами, історичними маніпуляціями, благородними повчаннями можуть подаватися зерна не християнської віри, а імперської світобудови, загарбницьких чи окупаційних тенденцій. Ми є свідками того, як Російська церква будувала теорію “русского мира” котрий спричинив багато жертв на теренах нашої держави. Я не впевнений, що зараз ця церква відмовилася від цієї теорії. 

А у зв’язку з отриманням Томосу ми можемо сказати, що в Україні є помісна церква, яка не будуватиме різні світи: “русский мир” чи єрусалимський, чи грецький, чи якийсь іще, а спільно з українцями будуватиме свій дім, молитиметься за нього та створюватиме краще майбутнє для свого народу. Це головне призначення церкви — служити своєму народу. Якщо вона вимагає служіння собі або служить якимсь ідеологемам, тоді це або політичний проект, або пропагандистський додаток до держави.

 

Як сприймати автокефалію простим українцям?

 

Іноді, щоб побачити якийсь великий предмет, варто подивитися на нього здалеку. Те саме і з видатними подіями. Потрібно, щоб минув певний час, ми заспокоїлися, і тоді прийде розуміння, що відбулося. 

 

— Маю надію, що значення цієї події повною мірою оцінять вже наші діти та онуки. Це духовна незалежність, яка укріплює державну. Це можливість молитися народові спільними вустами, що має прибрати весь негатив і розділення між українцями. Томос — приклад того, як ми, об’єднавшися спільною доброю метою, досягли успіху. Це має навчити нас, що й інших цілей ми досягнемо, якщо будемо разом. Автокефалія для тих, хто за неї боровся, це радість, але це не означає, що можна заспокоїтися і скласти руки. Потрібно далі кожного дня виконувати служіння.

 

 

Що робити вірянам колишньої УПЦ (МП)?

 

Возз’єднання українського православ’я — перехід парафій до ПЦУ з УПЦ (МП) — триває. Це непростий процес: віряни мають визначитися, чи вони хочуть відвідувати Російську церкву, чи Православну церкву України. Це має бути свідомий вибір кожної людини, держава має цей вибір забезпечити.

 

— Але таблички на церквах мають відповідати дійсності. Людина тоді свідомо зробить вибір, коли зрозуміє, де що є. Чому Верховна Рада перейменувала УПЦ в РПЦ? Тому що за вивіскою УПЦ ховається РПЦ. Якщо у церкві моляться за патріарха Кирила, митрополита Онуфрія чи, на нашому місцевому рівні, владику Іоасафа, то це Російська православна церква в Україні, яка скоро муситиме змінити табличку на дверях на реальну, щоб не обманювати людей. 

 

Єпископ Марк закликає вірян Кіровоградщини входити до Православної церкви України для єднання народу та плідного служіння Богові й Україні, бо в єдності — сила.

 

Наталка Нічишина