Я так люблю той Львів! Як кропивницькі журналісти відвідали місто Лева
Зустріти початок березня у Львові — це справжній подарунок долі. А зробив його нам Український журналістський фонд, який запросив до поїздки в рамках прес-туру «Україна очима редактора». Програма трьох днів у місті Лева насичена, цікава й пізнавальна. Організатори зробили все, аби ми побачили не лише гостинну культурну столицю, а й, передусім, успішне прогресивне місто.
Отож, зупинка перша. Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій.
Тут діє програма “100 тисяч” — 100 тисяч гривень для кожного учасника АТО, зареєстрованого та проживаючого у Львові. А ще програми “Дороговартісне лікування”, “Реабілітаційна допомога”, матеріальна допомога сім’ям та дітям військовослужбовців на оздоровлення, допомога в боротьбі із залежностями та багато інших. Навіть іпотерапія є!
Створення Центру — місцева ініціатива. Вона поєднує юридичні консультації, психологічну підтримку військових та їхніх сімей, тренінги та навчання, курси англійської та спікінг-клаб. А ще є школа лідерства та стартап-клуб для учасників АТО, які хочуть започаткувати свій бізнес.
Цікава деталь: тут працюють учасники АТО, їхні дружини та наймані кваліфіковані фахівці, волонтери. Очолила Центр Світлана Ткачук — дружина загиблого підполковника Юрія Ткачука.
— У це місце може прийти кожен, хто потребує допомоги, або навіть просто відпочинку. Тут можна спокійно посидіти, випити кави або чаю, підзарядити телефон. Людям тут комфортно, — запевняє Світлана Ткачук.
І справді, так і є. На прикладі Львова я побачила, що про бійців дійсно піклуються, допомагають та роблять дуже багато для тих, хто захищає нашу державу. Хотілося б, щоб в Україні таких центрів було більше.
Зупинка друга. HoReCa Show Lviv та Тетяна Гончаренко.
Енергійна й харизматична Тетяна займається готельно-ресторанним бізнесом і туризмом майже 20 років, а тому знає про нього майже все. Проводить навчання та тренінги, щоб інші колеги також переймали досвід і піднімали рівень свого сервісу.
— Ще років п’ять-сім тому у Львові бували випадки, коли людина заходила до кав’ярні чи кафе, чекала-чекала на офіціанта, розверталась і йшла далі, — розповідає Тетяна. — Я навчаю, як не втратити клієнта, як краще розуміти його, що робити, аби вигідно виділятись та конкурувати з іншими закладами, піднімати свої рейтинги та буди в тренді? Адже не все так просто з цими примхливими клієнтами, навіть якщо хтось вважає, що “як не цей, так інший прийде”.
У Львові цьогоріч проведуть міжнародний форум та найбільшу виставку туризму HoReCa Show Lviv. Тут зберуться найбільш ефективні менеджери, розкриваються актуальні питання, а провідні експерти діляться своїм досвідом. Поняття HoReCa означає сферу індустрії гостинності. Його назва походить від перших двох літер у словах Hotel, Restaurant, Cafe/Catering (готель, ресторан, кафе/кейтеринг).
— Згідно з вище роз’ясненою дефініцією можемо чітко обґрунтувати, чому ми обрали назву виставки — HoReCaSHOW, — продовжує Тетяна Гончаренко. Це форум готельно-ресторанного бізнесу, іншими словами, місце розвитку сфери гостинності.
Ідейний натхненник Іоанн Янчишин вирішив створити подібне шоу на український манер, відвідавши схожий захід у Сполучених Штатах Америки. Він хоче, щоб проект зміцнив підґрунтя українського бізнесу.
Українські журналісти на власному досвіді переконалися, що львівська гостинність у поєднанні з італійською вишуканою кухнею творить дива. Сир дорблю зі шматочком груші, зверху абрикосове варення, бокал вина в кафе Buon gusto… Як тут не стати гурманом?
Загалом, приклад Тетяни Гончаренко доводить, що стратегія, пристрасть і маркетинг — складові успішного бізнесу!
Зупинка третя. Етно-галерея Роксоляни Шимчук. Колекція вишиванок, народного одягу та прикрас.
Галеристка, колекціонер-етнограф, дизайнерка ексклюзивних прикрас в українському стилі, власниця приватної колекції та музею, громадська діячка, багатодітна мама — це все неперевершена Роксоляна Шимчук.
Першу сорочку вона купила в 1989 році. Ще у студентські роки її захопила історія народного костюма. Минуло 30 років, і тепер у Львові є повноцінна етно-галерея, де представлене національне вбрання з усієї України.
Поруч магазин, де продають вишиванки ручної роботи, сукні, спідниці, прикраси — і від погляду на них захоплює дух.
— Чого тільки тут немає! Чернігівські шарафани, кролевецькі рушники, заліщицькі сорочки, західні обгортки, полтавські плахти, львівські вишиті оксамитові спіднички, весільні полтавські вінки, гуцульське чільце, борщівський дзюмбалик, буковинські прикраси Сальба, — дивується моя колега з Києва Оксана Крицька.
— Та, що не тліє, а горить! Це про Роксоляну Шимчук — сьогоднішнє моє відкриття! І це завдяки знову ж таки прес-туру Українського журналістського фонду до Львова. Роксоляна не вважає себе майстром. Каже, що це звання треба заслужити і покаже час, чи вона є майстром. Хоча вже зараз її прикраси мають дуже відомі жінки України і світу. Такий штрих — у день відвідин нами галереї її авторську прикрасу вручали послу США в Україні Марії Йовович. А Роксоляна була з журналістами і вражала своєю енергетикою! Дякую Богу, що можу спілкуватися з такими людьми, — ділиться враженнями редакторка газети «Село полтавське» Лариса Коба.
— Маю надію, що наша зустріч була лиш першим дзвіночком у довгому переспіві нашого знайомства! З нетерпінням чекаємо на вас у Львові ще не один раз! А двері нашої галереї завжди відкриті для всієї України і світу! — обіцяє господиня Етно-галереї Роксоляна Шимчук.
Тож до зустрічі!
Ксенія Волкова
Далі буде
