Талановита Кіровоградщина: Мистецький десант олександрійських галеристів вирушає до Європи

 

Нарешті таємницю розкрито: команда художників галереї VashArt на чолі з керівницею, лідеркою та натхненницею цікавенних справ творчої інтелігенції Олександрії Іриною Квашею десантується до Іспанії, щоб презентувати свою творчість. Ірина оголосила про це своїм прихильникам у Facebook запальним постом. Випереджаючи численні запитання, хочу нагадати олександрійцям про шлях, який мисткиня постійно долає, щоб на короткий час перевести подих і знову натхненно рушати вперед. Бо успіх приходить до тих, хто шукає, фантазує, невтомно працює.

 

Як часто чуємо ми про те, що думки людини матеріалізуються, як і мрії, тому й думати, й мріяти треба обережно. Але галеристка Ірина Кваша помірно й обережно ні думати, ні мріяти, ні діяти  не вміє. Якщо вже творити — то від душі, по повній.  От і намріяла, що вже 6 травня у Барселоні (Іспанія) відбудеться презентація галереї VashArt з картинами переможниць конкурсу  “У майбутнє крізь минуле”.           

      

                                             

Загартування невдачами

    Очікувати ті непередбачувані часи, коли краса врятує світ, галеристка Ірина Кваша не стала. Вона вже четвертий рік поспіль покладає свій талант художника й неабияку енергію лідера-організатора на те, щоб проводити рятівні роботи красою в рідній Олександрії. 

 

...Затамувавши подих і шлейф скептицизму, деяка частина наших городян спостерігала за перебігом подій по вкоріненню художниці у мистецьку атмосферу рідного міста  після її повернення до нього. 

    Вже стали історичними осінні презентації творчості Ірини у кав'ярні на Соборній, яка з першої філіжанки закохала мисткиню в себе. 

 Саме тут зустріла Ірина подружжя меценатів, яке гостинно відчинило їй двері порожнього на той час приміщення для творчої майстерні. Та  вже з порога Ірина відчула, що тут має бути картинна галерея, якої досі місто не має. І зробила її. І згуртувала навколо себе закоханих у мистецтво художників аматорів і професіоналів, фотографів і хенд-мейзерів. Галерея відразу ж стала місцем тусовки небайдужих до прекрасного олександрійців з “живою” музикою, фуршетами, майстер-класами з різних творчих технік, інтелектуальними розмовами про прекрасне й систематичними виставками. З січня по липень 2016 року тут відбулося 11 виставок. Багатолюдних. Вишуканих. Бажаних. Колективних і персональних.

 

   Повідомлення про необхідність звільнити обжите під галерею приміщення, передбачене попередніми домовленостями з підприємцем-господарем, не вивіло Ірину з рівноваги. Вона подякувала господарям за їхню ласку, Господу — за величезний досвід і людей, що всього за півроку стали “спілкою митців Олександрійщини” і негайно зібрала наявні людські сили, щоб разом шукати вихід, вірніше, нове приміщення. Тим більше, що вона вже придивлялась до історичної будівлі на Чижевського, 8, яка виявилася приватною власністю кількох громадян. Вкрай захаращена, понад десяток років пустуюча, вона потихеньку руйнувалася, накопичуючи сміття, сморід, безлад. Двоє олександрійців- співвласників будівлі позитивно відгукнулись на висунуті Іриною пропозиції щодо оренди з подальшим викупом - й творча команда миттєво включилася в роботу з прибирання та її реанімації. А чоловік Ірини - Володимир, справжній майстер на всі руки, вже розпочав ремонт двох кімнат. Та невдовзі роботи прийшлось припинити, бо з'явився ще один співвласник, мешканець столиці, який поставив захмарні, нереальні умови. Майже 4 місяці пройшли безрезультатно, хоча нервів, сил і коштів забрали чимало. Хоча, чому безрезультатно? Саме тут, серед неймовірної кількості сміття, Ірина помітила білі перламутрові гудзики, купу гудзиків, що колись виробляли на підприємстві незрячих. І багатюща фантазія мисткині знайшла їм примінення: зробили симпатичні листівки з проникливим надписом: “Купи листівку — врятуй історичну будівлю.” (Саме ця знахідка невдовзі наштовхнула Ірину на ідею створення єдиного в Україні музею гудзика).

 

    Знову прийшлось шукати вихід і Ірина звернулась до сусіднього підприємства УПП УТОС, на балансі якого теж утримується подібне приміщення з такими ж руїнами й безладом. 

 

    Все почалося спочатку. Автор цих рядків настільки була приголомшена вбитим виглядом цього “нового” приміщення, що довго не могла отямитися, тим більше, знайти якісь слова підтримки-підбадьорення: провалена підлога, опавша стеля, трухляві вікна, оббиті стіни, суцільне провалля замість вхідних сходів, повна відсутність комунікацій і т.і. Та Ірина з чоловіком вже діяли. Знову трудовий десант художників (слід зауважити, що після невдалого початку команда митців помітно поріділа, залишились лише найвідважніші, найвірніші, але які!). Почали налагоджувати контакти з можливими меценатами, одночасно продовжували зустрічі, конкурси дитячих малюнків, виставки поза межами галереї, але на тому ж високому естетичному рівні. Вагомим кроком цього періоду стало установлення творчих стосунків з колегами з Кропивницького, Світловодська, Знам'янки, через що жителі цих міст мали можливість подивитися колективну виставку олександрійських митців. І рівно через рік, 29 жовтня 2017, відбулось грандіозне відкриття галереї. Ще далеко не все було доведено до ладу, ще тільки розпочались роботи у великій залі, та стартовий етап  зробленого укріпив позиції митців: 3 менших зали, туалетна кімната, вхідні сходи приємно радували очі й серця любителів мистецтва. Милуватись було чим: колективна виставка робіт олександрійських художників і родзинка дня — 34 ексклюзивних етюди з видами міста Заслуженного художника України Олександра Охапкіна. (Частина цих етюдів невдовзі стала репродукцією календаря на 2018 рік). Справжнім освідченням у коханні до Олександрії виявився спеціально створений 20-хвилинний документальний фільм “Таємниці Старого міста”, за фінансової підтримки заступника губернатора Андрія Коломійцева. Після 15-річного затишшя-занепаду реанімована столітня споруда розпочала новітнє буремне творче життя. Навіть велика зала, ще далека від бажаної вишуканості, того дня ледве вмістила всіх охочих. Колеги з Кропивницького і Світловодська, представники обласної й міської влади та підприємства-власника, творці всіх напрямів та їхні родини, журналісти міста - усі бажали доторкнутися до цього дива-дивного, бо інакше складно пояснити вільне зібрання стількох людей на неофіційний захід. Усі ЗМІ міста й області схвально відреагували на приємну новину-дивину. Галерея розпочала новий відлік часу.

 

                                     

Творчі будні митців

 

    Минулого року, на запрошення подруги, Ірина була у творчому відрядженні у Швейцарії. Спілкуючись з подругою та її чоловіком-іноземцем, вона розповідала про справи своєї галереї: про конкурси дитячих малюнків і майстер-класи, виграний грант на організацію кіноклубу для молоді Docudays UA (до речі, він визнаний кращим в Україні серед 207 подібних кіноклубів у 2018 році) й поетичні батли поетів-початківців та музичні вечори, про залучення до ремонтних робіт волонтерської команди БУР (Будуємо Україну разом) і численні заходи на пітримку різних несвоїх проектів, про створення музею гудзика і т.і. Та громадяни Швейцарії ніяк не могли її зрозуміти й, тим більше, розділити захоплення Ірини. Такою роботою має займатися державна владна установа! Що ти з цього маєш? Як нічого? А навіщо все це тобі?!!

 

    А й дійсно: навіщо? Ритм життя галереї, різмаїття заходів, їхній рівень могли б бути прикрасою офіційного серйозного закладу чи установи з державним фінансуванням. Але існуючі державні установи не можуть похвалитися й десятою частиною життя, яке продукує галерея VashArt. І це  без фінансової підтримки, ледве виживаючи, щоб сплатити комунальні послуги, але вперто продовжуючи подальшу реставрацію приміщення й численні заходи для широких мас населення. Ірина переконана, що саме галерея має виховувати естетичний смак молоді й час-від-часу видає на гора нові ідеї, щоб тут же втілювати їх у життя вкрай знервованого проблемного українського середовища.

 

    Особливою подією для галереї стала участь у проекті Українського культурного фонду весною 2018 року: "Зірковий шлях у мистецтві починається з «Vashart gallery". (Хочу наголосити, що з 350 представлених на конкурс проектів відібрали лише 21, і серед цих щасливчиків «VashArt gallery”) .У межах проекту галерея оголосила конкурс дитячого малюнку "Визнана українська автентичність».  Його метою була популяризація традиційних українських технік малювання: елементів Трипілля, петриківського розпису та стилю народної художниці Марії Приймаченко. Понад 50 дітей Олександрійщини віком від 10 до 16 років заявили про свої мистецькі амбіції. Троє з них суворе журі професіоналів визнало переможцями: Анастасію Яцину, Валерію Дрозд і Джульєтту Оганесянц.  Саме їм Ірина запропонувала створити серію картин “У майбутнє крізь минуле”, долучивши до кожної переможниці професійного художника як наставника й помічника: Заслуженого художника України Олександра Охапкіна, майстриню петриківського розпису Анну Душину і, звичайно ж, себе кохану. Кожній двійці протягом місяця пропонувалось написати по три картини з власним сюжетом та використанням згаданих вище технік.

 

 Український культурний фонд гідно оцінив роботи галеристів, забезпечивши фінансову підтримку для безпосередньої роботи над картинами і видання яскравого каталога  з одноіменною назвою “У майбутнє крізь минуле”, який вийшов накладом у сто примірників українською та англійською мовами. 

  

 15 листопада минулого року щойно написані 9 картин розміром 1м х 1м представили олександрійській громадськості.

 

 

Про кожну з дев'яти картин можна написати окрему статтю, розвиваючи творчий задум авторів. Перша картина циклу отримала назву «Казковий світ у моїй голові». Не зважаючи на складну, проблемну сучасну дійсність, що підтверджує сумний погляд дівчинки на картині, ми бачимо унікальність нашої країни у традиційній народній творчості й мусимо зберегти цей спадок поколінь і для сучасності, й для майбуття. “Відкрий традиції” - друга картина серії. Діти тримають ключі від нашого майбутнього й наче губка вбирають досвід минулих поколінь.

 

“Прокинься від буденності” - назва третьої картини. І таким будильником дорослих, заклопотаних сірою буденністю, виступають діти, спроможні швидше відгукнутися й поринути у щасливий світ фантазій і образів. Цю ж місію провідника виконують образи дітей наступних картин: “Мандрівка покоління”, “Будь зміною”, “Живи яскраво”. Вони закликають дорослих без остраху поринути у майбутнє, заручившись мотивуючими цитатами та висловлюваннями, як от: “Будь тією зміною, яку хочеш побачити у світі» (Махатма Ганді), «Пам’ятай, що щастя і любов – це дієслова», «Кожен з нас щодня отримує шанс жити на повну». Людина здатна виходити за межі, бо всі перепони й кордони створені нею у власній голові. Тож міцно тримаймо спадок пращурів у вигляді трипільської культури, петриківського розпису та “наївного” мистецтва Марії Приймаченко. Саме цим темам присвячені три завершальні картини серії: “Спадок пращурів”, “Петриківка - скарб нації” та “Цвітіть, як мої квіточки”. Проект дозволяє продемонструвати погляд дитини на історію України. Він якісно відрізняється симбіозом двох світоглядів - професійних художників, представників старшого покоління з “досвідом”, і дітей, які представляють нове покоління і лише роблять свої перші кроки на шляху професійного та особистісного становлення. У співавторстві вони розкривають погляд молоді на витоки культури України, використавши традиційні українські напрямки візуального мистецтва (трипілля, петриківський розпис, роботи Марії Приймаченко). Знайомство з цими мистецькими національними шедеврами не тільки збагачує знання з історії рідного краю, а й сприяє кращому розумінню нащадків минувшини рідного краю, виховує гордість за свою землю, за свій рідний край.

   

                                           

  Centro Aragones De Barcelona

 

     Саме ці картини талановиті юні олександрійки разом зі своїми наставниками 6 травня  презентуватимуть у Барселоні. Звичайно, логічно було б розпочати з України, і Ірина ретельно обдумувала майбутній маршрут, та для його реалізації потрібні неабиякі кошти. Знову кошти. Знову пошук небайдужих і непересічних. 

 

І раптом Господь зглянувся на неймовірний ентузіазм мисткині, її плідну натхненну щоденну працю, на дуже слабку підтримку (на жаль) місцевих культурних органів, і вирішив здійснити мрії Ірини та її однодумців: руку допомоги подав наш земляк, мистецтвознавець, кавалер Ордена мистецтв і літератури Франції Сергій Чайка. За його сприяння та фінансової підтримки, в одному з культурних центрів Барселони – Centro Aragones - з 6 по 12 травня, влаштовується тиждень VashArt з демонстрацією серії картин “У майбутнє крізь минуле” та майстер-класами з Петриківського розпису. Варто зазначити, що з перших кроків галереї Сергій з-за кордону (нині він проживає в Іспанії) уважно спостерігає за справами культурного життя міста, підтримує Ірину. Разом з ним  вантаж фінансового забезпечення подорожі до Іспанії групи олександрійських митців розділив відомий в місті підприємець Роман Лазаренко, який теж вже неодноразово засвідчував право називатися другом галереї. 

 

    Отже, близько місяця Ірина разом з Анною Душиною та юними художницями Анастасією Яциною, Валерією Дрозд та Джульєттою Оганесянц готуються до омріяної поїздки: треба виготовити сувеніри, розписати спеціально пошите для презентації вбрання елементами народної творчості, використаними в картинах, підтягнути іноземну мову. Час біжить невблаганно. І це прекрасно. Хай собі біжить. Десант Vashart галереї у Європу ось-ось розпочнеться. В добрий час! Легкої та цікавої вам подорожі!

                                                                               

Тамара Аноко