Аудит замість атестації. Як перевірятимуть школи по-новому

 

Українські школи тепер перевірятимуть по-іншому. У квітні набув чинності наказ Міністерства освіти про інституційний аудит. Цей новий механізм перевірки шкіл можна вважати замінником звичної для освітян атестації. Але, на відміну від неї, аудит має стати інструментом не нагляду, а співпраці з навчальними закладами. Коли до шкіл прийдуть аудитори і як нові перевірки вплинуть на якість освіти, аналізувати наші експерти. 

 

Від контролю до співпраці

Відповідно до закону «Про освіту», атестація шкіл була ліквідована ще 2017 року, а місцеві органи влади втратили функції інспектування навчальних закладів. Справа в тому, що саме місцеві управління освіти обирали директорів шкіл, а потім фактично перевіряли свою ж роботу. У МОН пояснюють, що, оскільки у такій схемі вбачався конфлікт інтересів, контроль якості освіти в школах відійшов до незалежного органу – Державної служби з якості освіти (ДСЯО).

 

- Аудит замінить дискредитовану атестацію, яка давно не відповідала ні потребам шкіл, ні системи освіти, а перетворилася на репресивно-контрольну машину, яка лише примножувала папери, – пояснює міністр освіти Лілія Гриневич.

 

У МОН обіцяють, що зміниться не тільки назва контрольного органу, а й сутність перевірок. Аудит проводитимуть не для виявлення недоліків, а для допомоги школам у розбудові внутрішньої системи. Під час аудиту «ревізори» будуть дивитися, наскільки ефективно працює школа як механізм, і даватимуть поради.

 

Інституційний аудит працюватиме для всіх шкіл незалежно від форми власності і підпорядкування, зокрема, для приватних. Протестують роботу нового формату перевірок на кількох школах вже в травні цього року. По всій країні його почнуть впроваджувати з 2020 року.

 

Як працюватиме нова система?

Інституційний аудит буде здійснюватися за чотирма напрямами: освітнє середовище школи, система оцінювання учнів, педагогічна діяльність та управлінські процеси школи.    Аудит буде проводити експертна група з управлінців та педагогів з практичним досвідом роботи в школі не менше 5 років. До неї можуть входити представники Державної служби якості освіти України або її територіальних органів. Вони оцінюватимуть, як директор ухвалює рішення, чи відповідають вони законодавству, чи всі вчителі ознайомлені із сучасною системою оцінювання учнів. 

 

Під час аудиту закладу обіцяють враховувати думки всіх учасників освітнього процесу та навіть долучити представників громадськості. Тому, окрім спостережень та відвідування навчальних занять, буде проводитись опитування серед вчителів, учнів та батьків. Питатимуть, наприклад, про відсутність у школі насильства чи дискримінації. Важливим напрямком аудиту буде оцінка батьків: наскільки для них навчальний процес і перебування в школі є комфортними.

 

 

Триватиме аудит не більше десяти днів. Для маленьких шкіл, які мають менше 50 працівників, – не більше п'яти днів. 

 

Аудит пройшов: що далі?

Після закінчення інституційного аудиту школа отримає висновок про якість освіти та рекомендації, як її підвищити. Результати будуть оприлюднюватися на сайтах закладу освіти та місцевого відділення Державної служби з якості освіти.

 

- Результати оцінювання відображатимуть досягнення закладу та його потреби, а також визначатимуть рівень якості освітньої діяльності: перший – високий, другий – достатній, третій – вимагає покращення, четвертий – низький, – пояснюють у МОН.

 

У випадку чисельних порушень для роботи над помилками школа матиме один рік. Якщо після цього терміну їх не виправлять, комісія може надати рекомендацію змінити керівника навчального закладу.

 

Інституційний аудит відбуватиметься раз на 10 років у плановому порядку. Школи з низькою якістю освіти можуть перевіряти позапланово. Наприклад, за зверненнями батьків, які мають питання щодо якості освіти, організації навчання чи порушення прав дитини. Але не частіше одного разу на 2 роки, але не раніше, ніж через 1 рік після приведення планового аудиту.

 

Експерти впевнені, що якість освіти залежить не від частоти перевірок, а від мотивації кожного учасника освітнього процесу – директорів, педагогів і батьків. Саме налагодження співпраці та правильної мотивації освітян є головною метою реформи освіти.