Кожне десяте дерево — мертве. Решта на підході (ФОТО)
Цей пост написала у фейсбук росіянка, мешканка Калуги Людмила Дорофєєва. Чесно кажучи, читаючи його, ми вирішили, що йдеться про місто Кропивницький — надто багато збігів. Аж ні. Це справді Росія. Але вчитайтеся в текст! У ньому йдеться не лише про варварську обрізку дерев у середньостатистичному обласному центрі. Цей текст — крик душі, його треба розуміти значно ширше і глибше. Він — про ставлення людини до природи, яку наші предки шанобливо величали Матінкою.
П’ять останніх років інтенсивно обезголовлювалися дерева в центральній частині міста, особливо по вулицях Леніна, Московській, Луначарського та ін. Хто і коли вселив міським фахівцям з благоустрою, що це правильно і грамотно, — невідомо. Але всі роки вони люто захищали свою методику «благоустрою», стверджуючи, що вони знають, що роблять. Уперше я з ними готова погодитися — бо завдяки цьому тепер їх можна всіх поіменно притягнути до відповідальності.
Ще раз про суть питання обрізки і формування дерев. Формування дерева і санітарна обрізка — дві абсолютно різні речі. Перша застосовується для правильного розвитку, зростання і естетики дерева, і процес цей займає не один рік. Друга — оперативно в санітарних цілях і для безпеки.
Міські фахівці не розуміють різниці в цьому процесі, тому просто по-варварськи обезголовлювали дерева, підганяючи їх тупо під один їм відомий стандарт.
То що ж відбувається з деревом при такому грубому топіарі — повній обрізці крони? У дерева видаляються «легені» — його крона, якою він дихає. Частина дерев, прокидаючись навесні, починає рух соків угору до крони... Якої вже немає. Марно намагається зітхнути своїми легенями (кроною), не розуміючи, що відбувається. Фантомно кожне дерево ще відчуває свою цілісність: коріння + стовбур + гілки крони. Коли розуміє, що система порушена і дихати нічим, помирає від стресу і болю.
Ті, що вижили, випускають по краю зрізу стовпа-стовбура пагони, утворюючи своєрідну корону. Що ми і спостерігаємо з вами по місту. Ці пагони називаються водяними. Водяна корона. Відрісши на чотири-п’ять метрів, тендітні пагони ламаються, а спил стовбура, через який проникає інфекція, згниває. На багатьох деревах уже оселився вісник смерті — гриб трутовик. Будь-який фахівець знає, що грибниця селиться тільки на мертву плоть.
Час життя у дерев після такої безграмотної, неприпустимої обрізки від п’яти до семи років. Саме стільки потрібно інфекції, щоб добити те, що почали міські «обрізувачі». На сьогодні пройшло якраз п’ять років після першої інтенсивної обрізки. Усе. Точка відліку почалася. Система посипалася. Погляньте уважно на ці фотографії. Кожне десяте дерево — мертве. Решта на підході.
Сьогодні ми маємо в місті до 70% старих, хворих дерев, які потребують заміни. Практично всі нові висаджені дерева віком 10-15 років понівечені обрізанням і приречені. Що буде із зеленим поясом міста через кілька років? Чим ми будемо дихати? Здогадатися нескладно.
Всі міські програми з благоустрою мають одне наповнення: парковки, бордюри, дворові майданчики, урни-лавки. Напевно, це важливо, це теж потрібно. Але навіщо ЦЕ місту, в якому не можна буде дихати?
Людмила Дорофєєва
