Кіровоградщина: Про лавочки, зарплати та гендерноорієнтований бюджет

 

Журналістка та громадська активістка Любов Лук’янцева два з половиною роки працювала координаторкою проекту «Жінки – це 50 відсотків успіху України» в Кіровоградській області.

 

Зараз вона є консультанткою Національного демократичного інституту міжнародних відносин та консультанткою зі створення гендерних депутатських груп у чотирьох областях в рамках проекту «Добре». Відповідає за компоненти гендерної просвіти й гендерної освіти, співпрацює з новоствореними об’єднаними територіальними громадами. Завдяки такій співпраці в Україні та на Кіровоградщині зокрема з’явились проекти, які свідчать про серйозні світоглядні зміни в місцевому політикумі.    

 

 

Гендерні розриви, які існують в Україні, стосуються, насамперед, заробітної плати. Чоловіки отримують на 25 відсотків більше за жінок. Ця статистика мало чим відрізняється від більшості розвинених європейських країн. На обліку в центрі зайнятості жінок також більше, ніж чоловіків. Одинокі матері отримують менше фінансове забезпечення, ніж чоловіки. Такий розрив у доходах не дозволяє їм вчасно звернутися за послугами платних адвокатів, щоб відновити свої права. 

 

З часом цей напрямок став для мене більш важливим, коли почала працювати над програмою з протидії домашньому насильству. На новий рівень вийшла у 2015 році, коли почала працювати в проекті «Жінки – це 50 відсотків успіху України». Було дуже важливим зрозуміти, чому в Україні, де 54 відсотки населення становлять жінки, відбувається дискримінація жінок у багатьох напрямках. Чому до вищих ешелонів влади обираються чоловіки? Це ключові питання. І треба не просто знати на них відповіді, а щось робити, щоб змінити ситуацію.

 

– Ти  є  консультанткою  в чотирьох областях: Дніпропетровській, Кіровоградській, Херсонській та Миколаївській. Які ініціативи вже вдалося реалізувати на Кіровоградщині?

 

– У 2016 році в Кіровоградській міській раді (вже нині Кропивницькій) ми створили міжфракційне об’єднання «Рівні можливості». До нього увійшли всі депутатки, а їх всього п’ятеро. Вони представляють різні політичні партії, мають різні погляди на низку проблем. Але їх об’єднала важлива справа. 

 

Треба подивитись на всі проблеми крізь так звані «гендерні окуляри». Це метафора, але вона дає можливість побачити, що не так у цьому питанні. Чому, скажімо, більшість благ отримують чоловіки, а жінки отримують менше. Цей аспект широкий, він включає і потреби людей з інвалідністю – жінок і чоловіків, дітей. 

 

Це важливо, тому що місто – це не просто населення. Це, передусім, конкретна людина. Щоб місто було комфортним для неї, потрібно знати, хто в цьому місті проживає. Сьогодні й досі немає гендерного портрета міста Кропивницького. 

– Хто його повинен створити?

– Найефективніший варіант – коли місцева влада співпрацює з громадськими організаціями. Вона має ресурси та є розпорядником інформації. А громадські організації мають експертів та експерток, які допоможуть розробити цей портрет.

 

– Повернімось до найяскравішої ініціативи 2016 року, коли в міській раді виникло міжфракційне об’єднання «Рівні можливості». З чого почалась його робота?

 

– Ми провели засідання Клубу успішних жінок. Були присутні і громадськість, і депутатки. Визначили проблему, до якої часто звертались різні політики під час виборчих кампаній, – це поширення амброзії. Розробку програми боротьби з цією небезпечною рослиною ініціювала депутатка міськради Катерина Шамардіна.

Три роки зайняв шлях її підготовки. Спочатку ми думали, що все відбудеться швидко. Вивчили досвід Запоріжжя, яке вже мало подібну програму. Але виникло чимало перепон. Насамперед, не вистачало розуміння важливості цієї програми серед усіх учасників процесу прийняття рішень. 

 

Бо треба не просто розробити документ і винести його на сесію. Навряд чи за таке рішення будуть голосувати. Треба, щоб програма пройшла всі структури, редакції, погодження, комісії. Була створена відповідна робоча група. Підготовка зайняла багато часу. І тільки наприкінці минулого року пожвавилась ця робота, яка увінчалась успіхом. Сьомого травня під час сесійного засідання депутати міської ради Кропивницького 26 голосами прийняли Програму боротьби з амброзією полинолистою. Маленька перемога!

 

Хоча головну перемогу будемо святкувати тоді, коли зменшиться кількість амброзії і поменшає алергіків, які потерпають від неї. 

 

– А як виглядає ситуація з гендерних питань у новостворених об’єднаних територіальних громадах?

 

– Громади мають ресурси і можуть їх спрямовувати на різні проекти. Але треба розглядати питання з огляду на потреби жителів громади. Не просто «ми хочемо спортивний майданчик чи сонячну електростанцію». Треба розуміти, що на сьогодні є важливим і потрібним. Ці потреби необхідно вивчити. 

 

Ми навчаємо керівників та активістів ОТГ, як це робити. Наприклад, у громаді проживає більше жінок. Це дуже цікава інформація, для інвесторів у тому числі. 

 

Була така історія, коли в західній Україні місцева влада хотіла відкрити за підтримки інвесторів завод з переробки щебеню. Але інвестор запитав: «А хто в мене буде працювати? Адже 85 відсотків населення громади – жінки. Мені простіше було б відкрити швейну фабрику!».

 

Плануючи відкриття гарного футбольного поля, треба розуміти: хто буде тут грати, скільки в нас молоді, скільки від’їжджає. Можливо, варто подивитися, що є гарна дівчача волейбольна чи гандбольна команда, і цей напрямок розвивати. 

 

Окрім цього, існує таке поняття, як гендерне бюджетування. Бюджет розподіляється конкретно на чоловіків і на жінок, які проживають на території. Це європейська практика. Тоді бюджет приймає людське обличчя. Можна подивитися, скільки, наприклад, жінок з інвалідністю може отримати користь від цього бюджету. Скільки коштів розподілено на розвиток території і міста. Це складний фінансовий інструмент, який потрібно вміти правильно використовувати. 

 

На Кіровоградщині є громади, які прийняли бюджет із гендерними критеріями. Наприклад, Бобринецька ОТГ. Збирається приймати такий бюджет Новоукраїнська ОТГ. У Бобринці відкрили гендерний ресурсний центр. Тут збираються активні жінки, обговорюють місцеві проблеми. Надають пропозиції, як ці проблеми можна вирішити місцевій владі. Це такий собі мозковий центр. Крім цього, є можливість проводити тренінги, які допоможуть їм розуміти гендерні підходи й використовувати їх у житті. 

У Новоукраїнці торік у рамках програми «Добре» за підтримки Національного демократичного інституту міжнародних відносин відкрили Мам-центр. З’ясувалося, що в цьому невеличкому місті є чимало матусь, які відчувають брак спілкування й хочуть себе реалізувати. До цього процесу приєднались Маловисківська територіальна громада, Помічнянська, Смолінська та Дмитрівська ОТГ. 

 

А все починається з тренінгових програм. Люди мають зрозуміти практичний зиск від застосування цих знань.  

Це можна побачити на прикладі нашого міста, коли ми дивимося, що в пріоритеті у місцевої влади: ремонт доріг чи ремонт тротуарів? На перший погляд навіть дивно: як це питання стосується гендеру? Дуже просто.

 

Тротуарами ходять і чоловіки, і жінки, і діти, і люди похилого віку, і люди з інвалідністю на візках пересуваються. Кому найскладніше, якщо тротуар знаходиться в жахливому стані? Матусям із візками. Молодим дівчатам, які полюбляють носити «шпильки». Це і є питання гендеру. 

 

Якщо у місцевої влади пріоритетом є не лише дороги, а й гарні тротуари, велодоріжки – це вже чисто гендерні питання. Або лавочки у скверах. Якої вони висоти, чи зручні вони для людей? Багато лавочок практично використовуються не за призначенням. Молодь сідає на бильця, а ноги ставить на сидіння – так їм легше сидіти. Значить, щось не те з тією лавочкою.

Або, наприклад, висота поручнів у громадському транспорті розрахована на високих чоловіків. Решті ж людей, у тому числі жінкам, дітям, особам з інвалідністю, тримати руку над головою незручно. Потрібно робити тримачі різної висоти, як це, наприклад, уже діє у Києві.

Оце і є гендерне планування. Дуже прості і практичні речі. 

 

–  Чи співпрацюєте ви з жінками-вимушеними переселенками у Кропивницькому?

 

– Так. Коли ми працювали з цією категорією громадян, то з’ясували, що чоловіків серед них удвічі менше, ніж жінок. Вирішили, що їм потрібна адаптація до умов проживання на новій території, соціалізація. Ці жінки також хочуть бути корисними для громади. 

 

Ми розпочинаємо екологічний проект, пов’язаний із забрудненням навколишніх водойм. Цим займатиметься організація жінок-переселенок «Квітень-2014». Водойми не відповідають санітарним нормам і не придатні для купання літньої пори. Це справжня біда для міста, де мало зелених насаджень і чистої води. 

 

Ми хочемо дослідити, що спричиняє забруднення річкової та озерної води в ореолі Кропивницького. Інформацію збираємось оприлюднити і разом з громадськістю привернути увагу до цієї проблеми. Треба розібратися: хто за цим стоїть, що можна зробити, які адміністративні важелі задіяти. Хочемо, аби журналістська спільнота до цього приєдналася.

 

Ще кілька слів хочу сказати про документ, який називається «Європейська хартія рівності жінок та чоловіків у житті місцевих громад». До неї почали приєднуватись європейські міста. Хартія дає великі можливості для того, щоб гендерне питання було системно присутнє в усіх напрямках діяльності. Кожна стаття (а їх більше 30) пов’язана з різними напрямками життєдіяльності громади. Наприклад, зони комфорту для жінок і для чоловіків, освітлення на зупинках. Чи є в місті інклюзивні майданчики. Є багато моментів з доступністю до різних об’єктів людей з інвалідністю. Є також стаття, пов’язана з гендерним плануванням територій. 

 

Інші статті пов’язані з доступом жінок до політики, до процесу прийняття рішень, в тому числі кількість жінок і місцевих радах. Наприклад, у міській раді Кропивницького, яку ми вже згадували, п’ять жінок – це десять відсотків від кількості депутатів-чоловіків. По Кіровоградській області ситуація не набагато відрізняється від обласного центру.

Так-от, місяць тому міська рада Кропивницького приєдналася до «Європейської хартії рівності жінок та чоловіків у житті місцевих громад». 

 

Це дуже серйозний момент у житті міста. Ми тепер є підписантами Хартії, маємо відповідний сертифікат. Створена робоча група з представників департаментів, задіяні практично всі сфери, щоб розробити план реалізації. З’явився інструмент, який дає можливість подивитися на реальну ситуацію з гендерною рівністю і побачити, в яких напрямках треба її поліпшити. Цей план має бути готовий не пізніше, ніж за два роки. 

 

Першопрохідцем у цьому питанні є місто Вінниця, яке першим в Україні підписало Хартію і вже має відповідний план її реалізації. Кіровоградщина ж знаходиться лише на початку цього шляху. 

 

Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews

 

Людмила Макей

 

Нагадаємо: Чому “гендер” сприймають вороже? (ВІДЕО)