Володимир Духно: "Я звик ламати стереотипи"
По мажоритарній системі на Кіровоградщині у Верховну Раду України балотується 12 кандидатів. Деякі з них уже мають певний досвід у політиці, проте існує категорія тих, хто ніколи не займав чиновницьких посад і не належав до будь-яких партій. Одним із таких є кандидат по 100-му одномандатному виборчому округу Володимир Миколайович Духно – правоохоронець, очільник Управління захисту економіки у Кіровоградській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
- Володимире Миколайовичу, до цього часу ви не перебували у публічній площині, займаючись виключно правоохоронною діяльністю. Що спонукало Вас піти в новий парламент?
- Я кожного дня зіштовхуюсь із проблемами пересічних громадян, які до мене звертаються як зі скаргами на діяльність або бездіяльність місцевої влади, так і зі своїми наболілими питаннями, приміром, благоустрою. Дуже добре знаю проблематику міста та всієї Кіровоградської області. Мені боляче спостерігати за тим, що коїться.
- Але, знаєте, я звик діяти, а не говорити. Тому йду у найвищий представницький орган для того, щоб мати можливість допомагати людям, відстоювати та лобіювати їх інтереси в парламенті.
- Об’єктивно: Ваші результати за період очільництва Управління УЗЕ в області є досить високими (викрито понад 600 кримінальних правопорушень у сфері економіки, в бюджет повернено більше 17 млн. грн, відмінено тендерів із сумнівними учасниками й недопущено розтрат на понад мільярд грн.) Ви з дитинства мріяли стати поліцейським, і як власне проходили Ваші молоді роки?
- Так, ця професія припала мені до душі ще змалку. Взагалі, моє дитинство пройшло в селі на Чернігівщині. Тоді були важкі часи. Доводилося багато працювати, я постійно допомагав батькові (він трудився комбайнером). Замість літнього відпочинку, як у деяких однокласників (посміхається) ми працювали в полі. Але я ніколи не скаржився. Любив роботу, спорт, навчання. У вільний час грали з братом у футбол. Так вийшло, що потім я зосередився на предметах і закінчив школу з відзнакою, вступивши до вузу, а брат реалізував себе у професійному спорті.
- Мова йде про екс-капітана київського «Динамо», лідера збірної України з футболу, а нині гравця лондонського «Вест Гему» Андрія Ярмоленка?
- Так, ми двоюрідні брати і дитинство в нас пройшло разом на спортмайданчику з м’ячем у перервах від роботи по сільському господарству та навчання. Потім просто кожен пішов своїм шляхом. Зараз ми, як і раніше, в гарних стосунках, підтримуємоконтакт.
- Чи відобразився на Вас свого часу стереотип, мовляв, хлопець із села, навіть із золотою медаллю не зможе нічого досягти через відсутність певних коштів та зв’язків?
- Зізнаюся, були такі думки. Але як швидко вони виникли, ще швидше розвіялись. Я повністю зламав для себе цей стереотип. Знаєте, по життю я звик діяти і працювати, а результат, як би там не було, все одно прийде. Тому я вступив до Академіївнутрішніх справ, і відразу по її закінченню розпочав службу в правоохоронних органах.
- Ви пройшли кар’єрний шлях від звичайного оперуповноваженого до начальника Управління захисту економіки. Як Вам вдалося цього досягти менш, ніж за 15 років?
- Особливого рецепту немає (посміхається). Головне якісно та чесно робити свою справу, бути відповідальним та справедливим, показуючи результат.
- У моменти труднощів мене завжди підтримувала дружина, за що я їй безмежно вдячний. Ми познайомились на першому році моєї служби і відтоді були нерозлучні. Зараз виховуємо доньку.
- До речі, як дружина поставилася до Вашої ідеї балотуватись в український парламент?
- Чесно кажучи, вона була дещо спантеличена. Спочатку радила ще раз як слід обміркувати це рішення і скоріш за все, не хотіла, щоб я пов’язував своє життя із політикою. За її словами, принциповим, чесним, справедливим людям там буде дуже важко. Але я готовий до боротьби і до відстоювання свобод і прав громадян на гідне життя. Звичайно, дружина мене підтримала.
- Тривалий час Ви власне захищали інтереси людей і забезпечували порядок. Тепер маєте їх представляти.
- В нашій державі, поняття захисту і представництва є тотожними. Я, як ніхто інший, знаю яким чином можна захистити права громади і в чому потрібно допомагати. Так, для мене це черговий виклик, але маю впевненість в тому, що зможу бути ефективним для людей у відстоюванні їх інтересів.
- В суспільстві зараз багато говорять про «нові» та «старі» обличчя. Ви, поза сумнівом, належите до першої категорії. Але що саме Ви можете гарантувати людям?
- Почнімо з того, що я маю дві вищі освіти – юридичну та економічну. Завдяки цьому вмію писати й імплементувати закони. Гарні ідеї – це добре, але повинна бути і фаховість. Тільки для цього я і йду в народні депутати України, - щоб мати можливість на державному рівні вирішувати різноманітні проблеми. А їх у нас чимало. Протягом 10-ти років маю звичку занотовувати ті складні питання, котрі потребують вирішення. Найцікавіше те, що вони в своїй більшості залишаються актуальними і по сьогодні. Я систематизую загальну й місцеву проблематику і пропоную шляхи їх вирішення. На сьогодніщній день маю пакет напрацювань по соціальній і правовій сфері.
- У передвиборчий період кандидати у народні депутати мають звичку багато обіцяти, але потім просто забувають не лише про обіцянки, а й про громаду, яка його обирала. Чим Ви відрізняєтесь?
- Свого часу один із моїх наставників зауважив слушну річ, яку я запам’ятав на все життя і зараз нею послуговуюсь – «Про дії народного обранця найкрасномовніше свідчить соціальне забезпечення і задоволеність людей». Це і є моє головне завдання. Повірте, в нас дуже розумні люди. Вони ставлять завдання – я маю його виконувати у Верховній Раді. Часи підкупу і «гречки», сподіваюсь, відходять у минуле, адже важко не помітити, що громадянське суспільство нині виходить на зовсім інший рівень. А взагалі, якщокандидат у депутати встигає агітувати за себе, то має і знаходити час для зустрічі з людьми вже після виборів.
- Але ж не виключено, що в теорії окремі бажаючі стати нардепом будуть вдаватися до подібних технологій.
- Якщо так буде відбуватися, їх діям має давати насамперед оцінку діюче законодавство та громада. Я ніколи до такого не вдавався і вадаватися не буду. В мене немає захмарних рахунків у банках, закордонної нерухомості, бізнесу, олігархічних зв’язків. Моїбатьки донині проживають в селі Чернігівської області. Ні про який підкуп не може йти і мови. Я щодня спілкуюсь з людьми і ми спільно працюємо над шляхами по вирішенню проблем на місцях. Найголовніше – ми розуміємо один одного.
- Якими будуть Ваші перші три кроки, якщо станете народним депутатом?
- Роботи буде дуже багато. Зламати стару олігархічну кланову систему буде нелегко, але переконаний, цілком можливо. І я знаю як це робити. Щодо перших кроків: почну зі зняття депутатської недоторканності (гадаю, тут не треба пояснень), а також ізвпровадження дієвого механізму по відкликанню депутатів громадою. Ми маємо унеможливити практику, коли люди не мають важелів впливу та контролю за нардепом. Не виконуєш своїх обов’язків, незаконно збагачуєшся, громада висловлює недовіру – геть із парламенту. Моя позиція в цьому проста й категорична. І звичайно, зосереджусь на блоці економічних питань, соціального забезпечення, зокрема, підтримки молоді.
- Якою на Ваш погляд є успішна Україна?
- Успішна Україна – це соціальна держава, де комфортно жити всім. Це соціальні гарантії, це достойний рівень заробітних плат, це іноземні інвестиції (а не боргові зобов’язання), це розвиток промисловості, це розвиток українського села. Україна має стати державою, в яку будуть їхати заробітчани з інших країн, а не навпаки, як це є сьогодні. Перш за все, маємо стати зразком законності та порядку, поборовши нарешті свавілля чиновників та корупцію на всіх рівнях. Це не гучні слова, а реальний запит суспільства. Українці – дуже мудрий, розумний і працьовитий народ, якому під силу позбавитися від вказаних «хвороб» і який дійсно заслуговує на незалежну та розвинену державу. Я щиро вірю, що нам все вдасться.
Микола Чабанов
