У Кропивницькому відкрили виставку, присвячену письменнику і отаману УНР
22 серпня до Дня незалежності України у міському літературно-меморіальному музеї Карпенка-Карого відбулася презентація виставки «Своє життя, свої думки – на слугування Україні», присвяченої 130-річчю від дня народження Фотія Мелешка.
Фотій Минович – наш земляк, уродженець села Глодоси Новоукраїнського району. Активний учасник визвольних змагань доби Української Народної Республіки, один із організаторів селянського повстання у рідному селі, керівник повстанської сотні козаків, сформованої до Дорошенківського полку УНР. Прозаїк, драматург, мемуарист, письменницький спадок якого ще належним чином не досліджений.
Народився Фотій Мелешко 26 серпня 1889 р. Навчався у сільській школі. У 1905-1907 рр. був одним із організаторів революційного повстання глодоської молоді, за що був відправлений на три роки заслання в місто Кем (Архангельський край), де екстерном склав іспити за гімназійний курс.
Під час Першої світової війни був призваний до армії, а з весни 1917 р. захопився будівництвом самостійної України. Брав участь у багатьох боях, був організатором повстанських загонів в тилу, зокрема на Єлисаветградщині. У 1919 р. здійснив рейд повстанської сотні вільного козацтва, сформованого переважно з глодощан, від Глодос до Поділля.
Після поразки УНР разом з армією перейшов Збруч і був інтернований у польських таборах. У 1927 здобув ступінь доктора філософії в Українському вільному університеті у Празі, де жив і працював до 1943 р. Брав активну у громадському житті української еміграції. З наближенням фронту переїхав з родиною до Словаччини, а потім до Німеччини. У 1951 р. сім’я Мелешків переїхала до США, де Фотій Минович працював доглядачем будинків і кочегаром, аби родина мала житло, а діти – змогу навчатися. Ф. Мелешко і у Штатах продовжує активно працювати в українських організаціях. Багато пише, друкується. Проте більша частина творів через брак коштів залишилася в домашньому архіві письменника.
Помер Ф. Мелешко у грудні 1970 р. Похований на українському православному кладовищі в Бавнд Бруці.
Життєвий та творчий шлях нашого земляка ілюструють матеріали, представлені на виставці: оригінали фото Ф. Мелешка та членів його родини, авторські машинописи спогадів про буремні часи у нашому краї та емігрантське життя: «Українські січові стрільці на Єлисаветчині», «Участь глодосян у визвольній боротьбі. Спогади з років 1905-1920», «Південно-східна група армій УНР та її командир отаман Янів», Українське національне життя на Грубешівщині». Літературний доробок представлений новелою «Неписьменний учитель», поемо-драматичною картиною «По-над Дніпром», оповіданням «Чайка Дніпрова», п’єсами «Останній» (Прага, 1936) і «Трьома шляхами» (Лондон, 1964).
Учасники презентації мали змогу ознайомитися з особистими документами Ф. Мелешка: свідоцтвом науково-іспитової комісії для вчителів середніх шкіл при Українському інституті у Празі (1925) та сертифікатом професійного статусу (1948).
Знайшла своє місце на виставці і повість Фотія Миновича «Три покоління», друга частина якої була подарована музейникам істориком, головою Наглядової ради молодіжної організації «Пласт – НСОУ» Юрієм Юзичем, а другу науковці придбали за сприяння пана Юрія.
Одна з цікавинок виставки – листи Фотія Мелешка до друга і соратника глодощанина Василя Недайкаші, копіі яких на тимчасове зберігання до музею передав поет, директор краєзнавчого музею при Глодоському будинку культури Микола Паскар.
У своєму виступі голова Кіровоградської обласної організації НСПУ Василь Бондар поділився з присутніми своїми думками про роль Фотія Мелешка у визвольній боротьбі українського народу. Про зв’язок Ф. Мелешка з Миколою Садовськім учасники заходу дізналися від краєзнавця Федора Шепеля.
Презентацію було завершено на високій музичній ноті: звучали пісні Петра Лойтри на слова Василя Бондаря «Це ми отамани, це ми…», патріотичні пісні у виконанні композиторів Бориса Притули, Павла Гарбара, дует «ПараЛелі».
Читайте також: У Кропивницькому відкрили пам'ятну дошку воїну УПА Семену Сороці
