Кропивницький: Чи потрібен пам’ятник Калнишевському у нашому місті?

21 вересня у Кіровоградському художньому музеї пройшло обговорення ескізів проекту пам’ятнику останньому кошовому отаману Запорізької Січі Петру Калнишевському під авторством місцевого скульптора Григорія Савченка. Роботи представив сам митець та архітектор проекту Володимир Рак.

На обговорення завітали місцева місцева інтелігенція, члени ГО "Бойове братерство" , студенти, націоналісти та громадські активісти.

Григорій Степанович розповів, що ідея створення пам’ятника не належить саме йому.

- Ця ініціатива не моя, з’явилась вона у головах інтелігенції нашого міста, ця ідея дозрівала вже давно - ми лише запропонували ескізне рішення.

Перед учасниками обговорення виступив місцевий історик Юрій Митрофаненко:

- Приємно бачити, що в нашому місті пропонується встановлення такого пам’ятника. Чому цей пам’ятник потрібен саме зараз, чому потрібен Україні і місту? Нас вчили тому, що ця місцевість належила Російській імперії і саме росіяни дали імпульс розвитку цивілізації на цих землях.

Петро Калнишевський протидіяв тим процесам, які називаються "передсмертна земельна боротьба Запорожжя", ця людина, будучи кошовим, намагалася зберегти ці землі за Україною, добивалася ліквідації Єлисаветинської провінції, ліквідації фортеці св. Єлисавети. У рік заснування фортеці в архіві Війська Запорізького з’явився документ, де зазначається: "...росіяни нині Військо Запорозьке до решти вигубити хотять, для чого фортеці, як ось Єлисавет і прочая, на цьому березі Дніпра споруджено, і Військо запорожське у мішок убрато..."

Калнишевський був одним з тих, хто намагався протидіяти цим процесам і ледь не переконав у цьому Катерину II, яка визнавала, що ці землі належать українцям. Але доля вирішила інакше. Через рік Запорожська Січ була ліквідована.
Вважаю, що ця людина боронила національні інтереси, яка боронила претензії українців - віковічні і юридичні - на ці землі, яка переорієнтувала козацтво зі збройної боротьби на господарчу діяльність, він вчив козаків господарювати і заохочував на цих землях фермерство з вільнонайманою працею.
Після ліквідації Січі Петра Калнишевського відправили на заслання на Соловки. Він одним із перших українців опинився саме там.
Тож дуже символічно, що цей пам’ятник потрібно розташувати саме біля в’їзду у фортецю св. Єлисавети, тому що він боровся за те, щоб землі, які росіяни взяли під фортецю, повернулися запорожцям.
Цей пам’ятник буде нагадувати нам, чийого ми роду.

Раптом виступ історика перетворився на гостру дискусію зі слухачем з приводу того, чи взагалі вартий Калнишевський того, щоб його увіковічнювати. Пан Олександр палко доводив, що кошовий заставляв звільнених з полону козаків працювати на його землях. Після жвавого обговорення Юрій Митрофаненко запропонував опоненту провести через пару тижнів батл з приводу цієї історичної постаті.

Місцевий етнограф і дослідник Юрій Матівос розповів, як він ще в радянські часи їздив на Соловки, щоби дослідити біографію Петра Калнишевського. Як виявилось, монахи дуже шанували кошового, адже він побудував в Україні багато церков, про нього залишилось багато свідчень, тоді як у радянській Україні про цю постать майже нічого не говорилося. Саме там на 113-му році життя Калнишевський помер і був похований, про що свідчить пам’ятний знак. До того ж Калнишевський був канонізований і має ім’я Петро Багатостраждальний. Юрій Миколайович запропонував перейменувати і вулицю Ушакова, що йде пролягає через фортецю, на ім’я Калнишевського.

Учасникам обговореня були запропоновані два варіанти ескізів: на одному з них молодий (з голим торсом) козак з шаблею мчиться у бій на гонористому коні, другий варіант пропонує вже лицаря у кольчузі з булавою, і знову таки - на бойовому коні, що рветься уперед. Присутні задалися питанням: який варіант кращий - збірний образ козака, що боронить українські землі, чи образ саме Петра Калнишевського як історичної постаті, адже він прожив у фортеці протягом п’яти років.

Пам’ятник пропонують встановити при в’їзді до фортеці (біля супермаркету "Копілка"), також у проекті передбачається автопаркінг і міні-музей під скульптурою. Ця ініціатива виникла на протидію ідеї встановлення пам’ятника св. Єлисаветі на цьому місці. Такий монумент буде свідчити про те, що ми живемо саме на українській землі.

Олена Скочко

Читайте також: Про заснування фортеці і боротьбу за козацькі землі
 

Читайте також: До Дня міста розгорнули експозицію картин «Кропивницький очима художників»