Кропивницький: Чи варто довіряти російським історикам?

На минулому тижні містяни завітали у Книгарню «Є», щоб поспілкуватися з кандидатом історичних наук Юрієм Митрофаненком на тему:  "Російські історики про Україну.  Вірити чи ні?"

Модератором зустрічі  виступив  Андрій Домаранський:

- Останні роки і століття  підтвердили, що довіряти Росії і тому, що там пишуть про Україну, можна далеко не завжди і навіть небезпечно. Про ці всі питання поговоримо з істориком, кандидатом історичних наук Юрієм Митрофаненком.

- Хочу процитувати деякі матеріали про Україну, які є в російських підручниках, і хочу привернути вашу увагу до російської історикині, яка дуже якісно пише про Україну - Тетяну Таїрову-Яковлеву. Вона оповідає про Коліївщину, Івана Мазепу, українських гетьманів, її книги достатньо правдиві, основані на широкій документальній базі. Вона знаходить раніше втрачені архіви (наприклад, Батуринський архів І.Мазепи).

Як пишуть російські підручники про проблеми України?

1. Одна історія, спільний один народ народ, одна мова, один День збройних сил    

Міф про триєдинство трьох братніх народів був розбитий Михайлом Грушевським на поч. XX ст., і російські історики з цим погодились. В часи Грушевського в Радянському союзі вивчалася історія до того моменту, поки вона не зникла  як предмет у 1934 р., коли зник і сам М. Грушевський.

2. Русифікація - неминучий і закономірний супутник модернізації

3. Які зміни відбудуться у нашій історичній пам’яті, коли ми визнаємо, що Голодомору у 1932/33 рр. в Україні не було, а були несприятливі погодні умови і деякі помилкикерівництва при проведенні колективізації.

4. Що буде означати для України визнання Сталіна ефективним менеджером, а масові репресії - прагматичним інструментом у вирішенням народно-господарських завдань?

5. Які наслідки буде мати сприйняття ідеї, що війну 1941-45 рр. виграв російський народ, а не народи СРСР і повний  ігнор інформації про те, як допомагала антигітлеровська коаліція.

В кожному поколінні російських істориків були  люди, які намагалися донести правду, і ті, які несли російську пропаганду. На території  України є музеї, експозиції яких вибудувані нена історичних джерелах, а опираючись на літературні твори. Але не можна вивчати історію по художній літературі.

- Яких істориків можна читати, а які є токсичними? - запитує пан Андрій.

-  У першу чергу ставлю Тетяну Таїрову-Яковлеву, Парфьонова, Едварда Родзінського. Не варто читати авторів російських підручників з історії, на них орієнтуватися не можна.

На Мазепу треба дивитися з висот Лаврської дзвіниці, а не з московського Кремля

Одна з книг присвячена гетьману І. Мазепі  (до речі, книга має вже друге видання) – «Іван Мазепа і Російська імперія».

Як став гетьманом Іван Мазепа? Москва хотіла бачити гетьмана  прогнозованою особою, якою можна керувати. Історикиня пише, що Мазепа був далеко не єдиною і не першою кандидатурою на посаду гетьмана. На цю посаду претендував також Кочубей. В Росії у Мазепі  бачили слухняного  і маловпливового політика, тому ставка була зроблена на нього. Але Україна отримала успішного, сильного керівника,  який сприяв  розбудові держави економічній, культурній, добився  об’єднання  двох  берегів  Дніпра і запекло боронив інтереси  Гетьманщини.

Яку тему обходять українські історики? Це той факт, що за сприяння Мазепи царем Московії стає Петро I.  Гетьман намагався розширити права України у складі Московського царства, він був вихований на європейській культурі, тому він хотів розвитку сильної держави, хоч і у складі іншої країни.

В Московії йде запекла боротьба за владу:  Соф’я -  Петро I. Соф’я розраховує на підтримку козаків і Мазепи, 50 тис. війська (підпорядкованого гетьману) могли вирішити долю Москви.  Але Мазепа робить ставку  на ПетраI. Чи віддячив цар гетьману?  Віддячив. До 1708 р. Мазепа був дуже близьким до Петра, і зовнішня політика Московського царства була направлена на Європу. Мазепа бачив у ньому молодого політика, якого він зуміє об хитрити, і вважав його  спільником  у євроінтеграційному курсі.  Гетьман вміло розширює свої повноваження і заслуговує величезну довіру молодого царя і вміло використовує її  і для своєї влади, і для розширення прав Гетьманщини у складі Московського царства.

Існує міф про те, що Мазепа запровадив панщину.  Але Тетяна Таїрова-Яковлева доводить документально, що Мазепа ввів закон про панщину не більше двох днів на тиждень. Панщину не ліквідував, але і не збільшив.

Історик уникає у своїй книзі слово «зрада». Формальною причиною виходу з-під влади Московського царства був той факт, що Петро І порушив свої обов’язки перед Україною.  Коли розпочалася Північна війна зі Швецією і шведи йшли в українські землі, Москва не захистила Гетьманщину, якою вона опікувалася (адже країна-протектор зобов’язана захищати державу, якою опікується).

Мазепа, у свої  70 років, підняв повстання проти Москви, щоб зберегти Гетьманщину як автономну державу у складі іншого протектора – шведського короля, поставив на карту все, але програв.

Коліївщина – це не містечкова подія, це подія світового масштабу

Порекомендував  для прочитання пан Юрій і ще одну книгу Тетяни Таїрової-Яковлевої -  «Коліївщина. Великі ілюзії». Історикиня  свідчить, що ця подія вплинула на геополітичну карту Європи і привела до ліквідації Речі Посполитої, послаблення Османської імперії, ліквідації Запорожської  Січі, посилення Російської імперії.

Гайдамаки підняли повстання за віру, за захист прав національних інтересів, за відродження козацтва на цих територіях. Гайдамаки помилково вірили, що Російська імперія прийде на захист єдиновірців, які воюють проти поляків –католиків, чекали підтримки від православної держави.

Тоді ходило прислів’я:  Гірше москаля тільки лях і жид.

Під впливом чого виникла Коліївщина? Без російського сліду не обійтися. Королем Польщі ставлять Станіслава Понятовського – фаворита-коханця Катерини II. Жінка маніпулює чоловіком, використовує  його як маріонетку (а той все ще закоханий у імператрицію). Так як Польща має  демократичний устрій, Росія планує створити  у ній свою проросійську партію серед шляхти і панів, яка пройде у Сейм і  буде мати вплив на політику Польщі. У разі чого можна підводити російські війська на кордон і можна буде  захищати православних на території  польської держави.

В результаті :  король - наш, багато церковних священиків – наші, будемо мати керовану опозицію Речі Посполитої. Але не врахували те, як на це відреагують поляки .

А ті розпочали  розпочали серйозний терор проти українського населення, яке вибухнуло серйозним повстанням. Ситуація вийшла з-під контролю,  і почалися погроми польських маєтків.  Генерал Рум’янцев так відгукується про гайдамаків: «Це дивні люди – з таким завзяттям борються за свою державу і віру».  Росія не очікувала, що українці будуть боротися за високі ідеали і жити мріями про свою країну.  З’явилася така думка, що можна відновити автономну українську державу у межах імперії – віра у російського миротворця.  Гайдамаки нападають на Балту (Одеська обл. ,що була під Османською імперією).  Росія придушує повстання і видає арештованих католикам.  Тетяна Таїрова-Яковлєва спростовує міфи про катування учасників Коліївщини, але  з ними доволі жорстоко розправилися.

Києво-Могилянська академія за часів Катерини IIпочала поступово знищуватися, адже їй не потрібні були вільні мислителі, філософи і науковці – їй потрібна була контрольована еліта.  До речі, прихільників православної віри у Речі Посполитій називали дисидентами.

Як пояснює історикиня той факт, що її книги легко сприймаються?

«Я розумію, що академічною мовою книги не читаються, тому  мій текст проходить через лекції і спілкування з людьми, я хочу, щоб мої книги читали…»

Олена Скочко

Читайте також: Василь Шкляр розповідає про новий роман "Характерник" (ФОТО)