Кропивницький: Як розповсюджується вірус добра
Майже три з половиною тисячі дитячих малюнків надійшло на Всеукраїнський конкурс «Щаслива дитина – квітуча Україна!», який уже вп’яте проходив за ініціативи відомого галериста й мецената Миколи Цуканова. Географія проекту, який народився у Кропивницькому, охоплює 120 населених пунктів. Організатори відправили триста посилок із подарунками та нагородами для учасників, наймолодшому з яких виповнилось сім місяців.
Така різнобарвна конкурсна статистика. Однак цифри не здатні передати атмосферу, настрій людей та їхні емоції.
Як відбувається процес «розплати» за свято, я побачила на власні очі, завітавши до галереї «Єлисаветград». Навколо височіють купи пакунків з призами, картонні коробки, стосики грамот та книг. Усі працівники галереї з ранку до ночі займаються пакуванням, підписуванням, узгодженням адрес та імен. Постійно приходять гості, які несуть іграшки, набори для малювання й творчості, поліграфічну продукцію та інші призи для дітлахів.
– На сьогодні конкурс «Щаслива дитина – квітуча Україна!», без перебільшення, можна назвати найбільш масштабним у країні, – пояснює власник галереї Микола Цуканов. – А найголовніше – він неформальний. Тут немає визначених лауреатів, бо кожна дитина, яка бере в ньому участь, фактично вже є переможцем.
– Щороку учасників прибуває, а приміщення галереї лишається незмінним. Чи зможете розмістити малюнки всіх учасників?
– Ви маєте рацію. Дійсно, отримавши неймовірну кількість дитячих робіт, ми були вражені. А потім подумали: можна, звісно, розмістити в галереї роботи й запросити 200 чоловік, які їх побачать. Але ж можна зробити ці малюнки доступними для 10 тисяч дітей!
Так виникла ідея: дати кожному дитячому садочку по 40 робіт юних художників. Щоб у подальшому вони могли обмінюватися ними. До Нового року кожен дитячий дошкільний заклад міста Кропивницького відкриє у себе власну виставку «Щаслива дитина – квітуча Україна!». Вже з’явились перші експозиції, які справили неабияке враження і на дітей, і на дорослих.
– Яку мету ви переслідували, започатковуючи конкурс дитячого малюнку «Щаслива дитина – квітуча Україна!»?
– Для мене найголовніше – популяризувати серед дітей ідеї творчості, через малювання долучати їх до мистецтва. Я розумію, що доросле населення в цьому розумінні втрачене. Людей у зрілому віці дуже важко схилити до цих занять. Хоча, коли вони потрапляють до галереї, починають інакше сприймати світ.
Друга мета – щоб наше місто стало культурним центром України. Мені не дуже подобається визначення «танцювальної столиці» чи інших «столиць». Такі титули мають короткочасну дію. Я вважаю, що ми маємо всі підстави змінити ситуацію, аби перетворити наш обласний центр на розвинуте у культурному відношенні місто.
І, потретє, я хочу, щоб до конкурсу максимально долучались дошкільнята.
Надійшло 3400 малюнків 120 населених пунктів України. Торік було 2500 малюнків. Один аркуш важить 60 грамів, тож нескладно підрахувати, скільки кілограмів дитячої творчості ми тримаємо в руках.
Мені кажуть: ви повинні працювати над якістю робіт. Але моя мета – популяризувати мистецтво серед усіх дітей. Якість – це вже завдання шкіл, педагогів, художників.
– Нинішнього року наймолодшому учаснику ледь виповнилося сім місяців. Чи може журі бути об’єктивним при оцінці таких робіт?
– Звісно, можна на такі речі подивитися скептично. Авторці малюнка лише сім місяців, і це перша в її житті картина! Мама цієї дитини, Тетяна Брог з міста Рівного, довела: Софійка сама обирала фарби, сама малювала. Завданням мами було організувати, чим і на чому малювати, і не дати автору роботи з’їсти фарби.
Звісно, це жарт. Але мені справді дуже сподобалось, що дітям допомагають батьки. А ми мотивуємо любити країну, в якій живемо.
Як чудово, що батьки попри шалену зайнятість все ж таки знаходять час і можливість працювати з дітьми, приводять їх до творчих студій. Сьогодні цікавість до таких речей зростає.
Мені завжди було дивно, що у Кропивницькому відкривається безліч нових аптек, кальянклубів тощо, і жодної нової мистецької школи чи студії. Зараз на кожному кроці – оголошення про проведення майстеркласів. І слава Богу! Я не боюся конкуренції. Це справді чудово. Ми для того і є, щоб надихати. Придумаємо щось інше. Спроби зробити подібний конкурс у Кропивницькому вже були. Але цій справі треба повністю віддавати серце і душу. Жоден бюрократичний механізм цього не зробить.
– Як вам вдалося долучити людей, які дарують подарунки? Адже це неймовірно витратна частина, яку організаторам важко «потягнути» самим.
– Знаєте приказку «Не май сто рублів, а май сто друзів»? Цей принцип спрацьовує дуже добре. Раніше я замислювався, де взяти гроші. Зараз деяким товаришам навіть доводиться відмовляти. От нещодавно приходили люди від політичної партії, пропонували гроші за те, що їхні прізвища пропіарять на конкурсі. Але ж я не піарник! Це ж діти… Я не продам цей конкурс нікому й ніколи.
До мене звертаються директори відомих підприємств, депутати різних рівнів і звичайні мешканці міста. Не важливо, губернатор це чи пенсіонер. Мене цікавить, що це особистість, яка зателефонувала або прийшла. Завдяки таким людям ми змогли надрукувати календарі для кожного учасника та мецената, дипломи, подяки. Так поширюється вірус добра. І я впевнений, що ця «епідемія» розповсюджуватиметься й надалі. Бо в кожної людини у душі закладено прагнення віддавати, ділитися. І це прекрасно!
Людмила Макей
