Яким кропивничани запам'ятали Романа Бойка - військового, січовика, волонтера
22 лютого 2020 року через нещасний випадок пішов із життя Роман Бойко. Упродовж свого віку він вів активну проукраїнську позицію, був волонтером, громадським діячем, сім’янином з трьома дітьми. Із першою хвилею був мобілізований до лав армії України в 2014 році.
– Перша зустріч у нас з Ромою відбулась приблизно у 2000 році, коли ми приїздили до Новгородки з вертепом. Там і зустріли його разом із сестрою Інесою. Але ближче познайомились вже під час літніх таборів. Тоді ми вперше побачили поліцію з автоматами, яка намагалась не пустити нас до місця таборівки, і зрештою їм вдалось закрити табір. Тоді ми поїхали в Цвітне, неподалік якого на хуторі Ружичів розбили табір. Він не мав жодного політичного підтексту, але і в ті часи у владі були противники державотворення, розвитку громадянського суспільства, – розповідає Валерій Лебідь.
Коли почалася Революція Гідності, він відразу вийшов на площу. Неодноразово їздив до Києва й був одним з найактивніших учасників місцевого майдану.
– Пам’ятаю, в ніч з 21 на 22 лютого до мене підійшов Чуб і каже: давай валити пам’ятник Леніну. Мовляв, у мене троси є, а всі морозяться, давай, підтримай мене. Нас двох точно послухають. Мотивував це тим, що в усіх містах вже скинули цього лисого, а ми щось ніяк. Вже хвилин за 20 ми були в парку. Десятка півтора майданівців накрутили мотузку на палиці, і вже за кілька хвилин Ленін полетів головою вниз. Вдарився головою об постамент і красиво ногами вперед влігся на асфальті. Вранці цей непотріб увезли у невідомому напрямку, а точніше вкрали палкі його шанувальники. Було стрьомно, бо тієї ночі ще нічого не було ясно. Всі розбіглись, ми з Ромчіком позбирали палиці і каски самооборонців, щоб «не палитись»… і пішли різними дорогами до його «Ніви», що була припаркованою біля парку з боку прокуратури. Довго не міг сфотографувати пам’ятник, бо темно і важко було зловити фокус. Забули зняти троси. Так що -1 Ленін у Кропивницькому – це стовідсоткова заслуга Чуба і тих, хто підтримав його в цій ініціативі, – запевняє Валерій Лебідь.
Роман упродовж довгого періоду часу очолював громадську організацію УДЮТ «Січ», де його краще знають як друга Чуба.
– Вперше зустрів Чуба на січовому таборі. Пам’ятаю, як до нас підійшла старшина й попросила допомогти чоловікові, в якого в ставок з’їхала «Ніва». Ну зібралися з хлопцями й пішли допомогти. Поки працювали, мені розповіли, що це голова нашої організації, кошовий отаман Січі друг Чуб. Увечері він приїхав до нас на табір і в знак подяки приготував смачнючий куліш. А взагалі, я знав Чуба як зразкового батька трьох дітей, справжнього патріота України, і я йому дуже вдячний за працю в організації «Січі», – розповідає Олександр Бондаренко.
Роман був активним громадським діячем, зокрема брав участь у перейменуванні нашого міста й був учасником багатьох громадських організацій.
– Він був активним членом ОУМ «Спадщина», товариства «Патріот України», потім разом з друзями заснував «Січ» і багато років успішно вишколював молодих хлопців і дівчат. І завжди він був на передку... В громадському русі, на всіх акціях, у перейменуванні міста, поваленні комуністичних ідолів, бойових акціях, волонтерській допомозі армії. І завжди він був веселий, усміхнений, щирий і справжній... А ще – неймовірний трудяга і безмежно люблячий батько і чоловік. Надійний і перевірений у всьому. Якщо він брався за будь-яку справу, то це вже був важкий танк, який неможливо було зупинити, – розповідає товариш Романа Андрій Малик на своїй сторінці на Фейсбуці.
– Роман… Він був настільки цільною і цілісною фігурою, що озираючись назад, я розумію, що це була глиба! Глиба, складена із сили, добра, терпіння, розуму, натхнення, щедрості, безстрашності, вірності, чесності, завзятості, щирості, ласки, впевненості, людяності, відкритості, гумору і ще багатьох-багатьох чеснот! Це все, разом взяте, називають харизмою, яка є у Романа. Зумисне, не говорю в минулому часі, адже він назавжди в нашій пам’яті, в світлинах, в своїх дітках, – запевняє волонтерка Тетяна Бородіна.
У 2016 році Роман заснував ТОВ «Аквафармінг» Кропивницький, почав займатися підприємництвом у рибному господарстві, намагаючись розвинути цю сферу в нашій області. Він влаштовував до себе на роботу демобілізованих військових. А ціль організації він бачив у тому, щоб створити велике підприємство, де міг знайти роботу кожен військовий, який повернувся з АТО.
Редакція «Первой городской газеты» висловлює щире співчуття рідним, друзям та побратимам Романа Бойка.
Нік Шендеровський
