Кіровоградщина: Равлик на високому старті, до зустрічі на «Відкритому ринку!» (ФОТО, ВІДЕО)

 

Cпецпроєкт «COVID&громада: рецепти антивірусу»

Неподалік Кропивницького, в селі Оситняжці, осіла незвична ферма. На 20 сотках землі живуть десятки тисяч равликів. Зараз вони маленькі, але вже восени їхня загальна вага може сягнути п’яти тонн. Про те, чим живе перша на Кіровоградщині равликова ферма, розповів її власник Володимир Кравчук.

 

Ідея

Два роки тому керівниця Кіровоградського пресклубу Вікторія Талашкевич підказала мені цю ідею на одному зі зборів клубу рестораторів. Тема мене дуже зацікавила. Зрозумів, що річ прибуткова, рентабельна і, що найголовніше, нова. Спершу вивчав все про равликові ферми в інтернеті. Потім поїхав на курси до Львова, де на фермерському господарстві «Західний равлик» навчався та в подальшому закуповував необхідне приладдя.

 

Гроші

Усе залежить від масштабів бізнесу. Також дуже вагомими є сфери прибутку, яких у цьому бізнесі багато. Наприклад, якщо підприємець планує працювати лише влітку, закупивши товар навесні та продавши його восени, то буде одна цифра. Якщо в планах збір ікри, реалізація дрібних равликів, репродукція та все інше, то вкладення будуть більші. Проте і прибуток буде значно вищий.

Наприклад, на мій майданчик розміром у 20 соток пішло трохи менше 150 тисяч гривень. У цю суму входять закупи самих равликів, спеціальні піддони, огородження. Але початківець може взяти собі п’ять соток, тут цілком можливо виростити майже тонну равликів. На таке підприємцю знадобиться близько 25-30 тисяч гривень. Тобто, вклавши приблизно тисячу доларів навесні, можна мінімально здати їх за три тисячі доларів. Якщо здавати равликів «з поля», то кілограм коштуватиме від 2,8 євро. Якщо ж почекати і продати їх трохи згодом, то вартість може зрости й до чотирьох чи навіть п’яти євро за кілограм.

 

На один піддон треба десь 300 равликів, це мало не 18 грамів. З них виросте близько 6 кг здорових равликів, яких потім вже можна здати. Це оптимальна кількість для одного піддону. Якщо висадити більше, то корму, вологи та місця буде замало й вони можуть померти. Якщо кинути менше, то це буде просто ірраціональне витрачання цінної площі.

Робота з равликами

Роботу з равликами можна умовно поділити на підготовку, сам процес вирощування та подальше зберігання чи продаж. Спершу ми перекопали цю територію та засіяли рапс. Зробили огородження, поставили піддони, коли рапс виріс. Завезли малька та висадили на піддони. Зараз приїздимо сюди щодня, годуємо та поливаємо. Равлики люблять вологу, тому без цього їм буде жити значно складніше. У середньому це займає 2-4 години на добу. У сезон дощів поливати не треба. Тому робочий час на фермі значно скорочується й триває з пів години на добу.

Коли равлики виростають, їх починають збирати. Це єдиний доволі складний момент у всьому процесі. Підіймаються всі піддони та обирається маточне стадо, яке в наступному році забезпечить новими запасами малька. Потім уже збирають равлика для продажу. Збирати їх треба дуже обережно й відразу сортувати. Найцінніший, перший сорт, це ті равлики, в яких повноцінно сформована губа (крайня частина має бути вигнутою та нетравмованою. Їхні раковини, як правило, використовую для фаршировки та подачі на стіл.). Другий сорт – це правильно сформований равлик, але з частково пошкодженим панцирем.

 

Третій, найдешевший сорт, це маленькі равлики, які з будь-яких причин не змогли вирости й не набрали ваги. Їх пускають на переробку, витягають м’ясо та використовують для приготування. Далі їх відправляють на голодування та промивання на чотири дні, щоб не лишилося ніякої інфекції, коли впадуть в анабіоз. Бо якщо навіть один виявиться хворим і пропаде, то разом з ним пропадуть й усі інші равлики з урожаю.

Труднощі

Найскладніший етап у починаннях – це психологічний бар’єр, страх, що щось не вийде, що ти втратиш свої кошти. Ну й, звісно, це велика відповідальність, адже якби бізнес не зайшов, то це міг би бути провал.

З практичних проблем, то найпростішою є те, що міг би просто зникнути мальок. Якби вдарили морози, він весь помер би. І все, гроші вкладені, равликів немає, все пропало. Ще одним трігером для равликів є гризуни чи птахи, які полюбляють харчуватися такими делікатесами. Тому з цим треба працювати. Наприклад, від птахів можна натягнути сітку, яка не дасть шкідникам залізти на територію. У моєму випадку важливу роль зіграла висока трава. Равлики в ній ховаються, а птахи сісти на неї не можуть. Уночі ж, коли равлики активізуються та йдуть їсти до піддонів, більшість птахів уже спить. А ті, хто не спить, не завдадуть особливої шкоди. Також є людський фактор, адже моя ферма розташована на городі. З різних боків є сусіди, які травлять картоплю та інші овочі, що вони в себе вирощують. Якби ця отрута потрапила до равликів, вони б просто загинули. Тому складнощів та тонкощів у цьому питанні доволі багато.

Найбільші труднощі будуть вже у зимовий період, коли равлики починають відкладати ікру. Адже це й трудовий ресурс, й фінансові затрати, й час. Проростити малька з ікри – це дуже складний та тривалий процес.

 

Конкуренція та навчання

Я ставлюся до конкуренції в цій сфері позитивно. Ця ніша абсолютно нова, й ми хотіли б, щоб якнайбільше жителів Кіровоградщини почали займатися цим бізнесом. Раніше продавали піддони усім охочим, це близько 50 штук. Зараз мальок підріс і продавати його невигідно. Із серпня плануємо проводити навчання для початківців: теорія, практика, дегустація. Вчитимемо людей заробляти на равликах, щоб наступної весни вони могли відкрити свої ферми.

  

Коронавірус та равлики

Коронавірус ніяк не вплинув на ведення мого бізнесу. Равлики ним точно не захворіють, та й працюю я з ними сам. Тому закриватися чи обмежувати робочий процес через карантин мені не потрібно. Єдина можлива проблема – це ринок збуту. Основні клієнти знаходяться в Європі. І якщо там будуть закриті всі кафе й ресторани, то й, відповідно, не буде куди збувати товар. Але зараз більшість країн Європи дозволили роботу закладів харчування, тому перейматися не варто. 

Чому равлики не розповзаються за огорожу?

Ми їх спеціально дресируємо. Жартую, насправді дошки, з яких зроблений паркан, обробили солідолом та сіллю. Равлики бояться такої суміші й коли приповзають сюди, розвертаються назад. Зараз, поки вони ще маленькі, більшість з них сидить у траві чи на землі. Коли підростуть, почнуть гніздитися під піддонами.

 

Куди дівати равликів, яких вже виростили?

У першу чергу, продавати за кордон. Там є величезний попит на такі товари, який дуже перевищує його кількість на ринкові. Також, банально, можна здавати його місцевим підприємцям. Наприклад, у мене вже є кілька замовлень на равликів у місцевих закладах харчування.

Де краще робити таку ферму?

Робити її поряд з будинком чи за містом – це неважливо. Найголовніше –  приділяти цій справі щоденну увагу. Я, наприклад, живу у Кропивницькому, але щодня приїжджаю на ферму, доглядаю її. Мені сюди їхати 20 кілометрів, тому проблем із цим не маю. Такий варіант мені подобається більше, адже земельна ділянка за містом коштує значно менше. Але якщо є власний будинок із зайвими 5-10 сотками території, то це цілком можна робити і біля власного будинку.

 

Як ще можна заробити на равликах, окрім як продавати їх?

Способів заробітку багато. Головне в цьому питанні – фантазія. Наприклад, ми розпочали організовувати равликові перегони. Траса – це коло, в центр якого ставимо равликів. Є три бар’єри, які равлики мають пройти у випадковому порядку. 

Що ж, равликова ферма – це дійсно щось нове та дивне у сучасному бізнесі. А порівняно невеликі кошти, з якими можна увійти в цю справу, дають можливість багатьом українцям спробувати себе в ролі бізнесмена.

 

До зустрічі на «Відкритому ринку»!

 

Епідемія COVID-19 та світова економічна криза позбавила виробників сільгосппродукції можливості її продавати, а споживачів – купувати. Поки економісти розмірковують над тим, як вийти з затяжної рецесії, окремі діячі вже сьогодні шукають і знаходять рішення.

Так, громадська організація “Освітньо-аналітичний центр розвитку громад” у партнерстві з Асоціацією міст України створили спеціальний інтерактивний сайт "Відкритий ринок". На ньому фермери з усієї України зможуть розмістити інформацію про власну продукцію, а споживачі легко її знайти. Сьогодні платформа охоплює близько 400 українських виробників. «Відкритий ринок» – це відповідь на виклики пандемії та її наслідків, спільний проєкт громадської організації «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» та Асоціації міст України.

 

Проєкт некомерційний, тому користуватись платформою можна безкоштовно, каже керівник громадської організації «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» тернополянин Максим Черкашин. Нещодавно він вивчав досвід співпраці владних структур із громадськими організаціями у США і був вражений, наскільки грамотно там підходять до вирішення проблем. Каже, американський спосіб оперативно й гнучко реагувати на негаразди надихнув його разом із колегами придумати паличку-виручалочку для українських сільгоспвиробників, щоб самостійно, без посередників, продавати свою продукцію споживачеві.

 

– Ідея народилася на початку карантину, в березні, – розповідає Максим. – Якось ми спілкувалися з представниками Бережанської сільської ради і почули думку, що незабаром може виникнути проблема збуту власноруч вирощеної продукції. Ринки закриті, ярмарки не проводять, а для багатьох сімей на Тернопільщині продаж вирощеної продукції є єдиним джерелом існування. Тоді ми вирішили знайти якесь рішення, яке б підійшло як селянам Закарпаття, так і мешканцям Харкова чи Одещини. А п’ятнадцятого квітня вже презентували онлайн-платформу «Відкритий ринок».

 

Допомагали створювати сайт колеги з Хмельницького, причому безкоштовно.

 

– Створити платформу не є мегаважким завданням, – коментує Максим Черкашин. – Важче зібрати й зосередити на ній інформацію про потенційних партнерів – фермерів, власників невеличких підприємств, кооперативів. Завдяки партнерству з Асоціацією міст України (АМУ) ми отримали змогу достукатись до кожного регіону.

Виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан зазначає: економічний та соціальний розвиток громад напряму залежить від діяльності малого та середнього бізнесу. Під кас карантину, коли були закриті ринки, малі фермерські господарства та сімейні кооперативи опинились у дуже скрутному становищі. Це відчули не лише вони, а й місцеві бюджети, бо податки від таких виробників є основою місцевих надходжень.

 

Важливість проблеми усвідомили всі – і партнери, і керівники та виконавці проєкту. Про появу нової онлайн-платформи активно інформували через ЗМІ та соцмережі, виходили на цільову аудиторію.

Продається тут усе: від розсади, м’яса, сирів і хліба до лікарських рослин та сіна, розфасованого в тюки. Обрати потрібний товар допомагає рубрика тор категорій, фільтр зосереджує інформацію з потрібного вам регіону. Обумовлюються також способи доставки: самовивіз, доставка додому, «Новою поштою».

 

– І хоча до платформи щотижня приєднується кілька десятків нових користувачів, про підсумки говорити рано, – пояснює Максим Черкашин. – З першого дня, як тільки запустилися, ми почали активно спілкуватися з фермерами. На основі їхніх побажань повністю переробили сайт, додали карту, розділ «Магазин», змінили пошукову систему і продовжуємо вдосконалювати платформу.

 

Ринки відкриваються, люди виходять із кризи, тому ми пропонуємо їм проводити продажі як онлайн, так і офлайн. «Відкритий ринок» – це додатковий ресурс, яким вони можуть скористатися. Крім того, допомагає таргетована реклама. Якщо ви мешкаєте, наприклад у невеликому місті Чорткові з населенням тридцять тисяч чоловік і хочете продавати саме тут, така реклама для вас коштуватиме дуже дешево, і буде стовідсоткове попадання.

 

Максим Черкашин наголошує: найбільш ефективно платформа працюватиме, якщо від кожного регіону на ній зареєструється хоча б по 100 виробників. У лідерах на сьогодні – Київська, Львівська, Полтавська, Луганська області. Кіровоградщина ж поки що представлена лише двома господарями. Один із них, Олександр, вирощує і пропонує для продажу саджанці винограду. Вирощує їх на городі, каже: це його хобі.

 

– Раніше свої саджанці роздавав друзям, знайомим, – розповів він у телефонній розмові. – Тепер вирішив спробувати їх продавати. Маю до двох десятків різних сортів: Кеша, Подарунок Запоріжжю, Кишмиш чорний, Віктор, Подарунок Україні, Аркадія та інші.   

 

Мешканка Сватового Луганської області Ірина, якій ми також зателефонували, пропонує на платформі продукцію бджолярства: мед, прополіс, косметичні засоби. Ще рік тому вона була державним службовцем, а потім вирішила допомагати чоловікові розводити бджіл.

 

– У нашому господарстві 320 бджолосімей, – розповідає Ірина. – Роботи вистачає, а от із покупцями проблема – небагато охочих придбати товар нашого сімейного підприємства. Сподіваюся, допоможе її вирішити «Відкрита платформа».   

 

– Ми продовжуємо спілкуватися з потенційними споживачами, малими й середніми фермерами, щоб реєструвалися на платформі. Водночас удосконалюємо комунікацію. Бо більшість людей, які щось продають, між собою не спілкуються. У майбутньому зможемо їх об’єднати, проведемо навчання, як краще презентувати власний товар, – резюмує Максим Черкашин.

 

До речі, він є співорганізатором Міжнародного музичного фестивалю «Файне місто». Через пандемію його перенесли на наступний рік. Але зараз організатори починають готувати новий цікавий продукт для шанувальників фестивалю. Вони радять: не треба дивитись на пандемію як на життя на паузі. Треба використати цю паузу для того, щоб знайти нові можливості, навчитись робити те, чим ніколи не займалися. 

 

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

 

Нік Шендеровський                               

Людмила Макей