Кропивницький психолог: Карантин став лакмусовим папірцем для родин

  • 19 серп. 2020 19:05
  • 1525
    • Новина Кропивницький психолог: Карантин став лакмусовим папірцем для родин Ранкове місто. Кропивницький
     
    Громадська кампанія «Пандемія: час можливостей» 
     
                         
    Хоч ми і живемо декілька місяців у режимі адаптивного карантину, але продовжуємо аналізувати період жорсткого карантинного життя. І про його наслідки у родинних стосунках розповідає кризовий психолог Андрій Фоменко.
     
    – Практично у всіх перші два з половиною місяці жорсткої ізоляції була підвищена тривожність. Дуже багато впливу на батьків було з боку стривожених підлітків. Там, де є дітки, вони всі лишалися вдома, мали бути самозайняті, і це звичайно змушувало батьків застосовувати додаткові ресурси для того, аби цих чад стабілізувати. Крім цього батьки були в ролі шкільних викладачів та тренерів. 
    Хочу зазначити, що ми ще й досі долаємо рештки того періоду, працюючи з дітками та їхніми батьками, – розповідає психолог.
     
     
     
    Що відбувалося у сімейних парах?
     
    Карантин став лакмусовим папірцем для родин, в яких були приховані проблеми з комунікацією та довірою. Сам карантин нічого не додав, він просто спрацював як лакмус для таких родин. Якщо раніше подружжя за роботою чи іншим активним життям не помічало деяких речей, то під час ізоляції вони отримали фітбек. Для багатьох людей це є стимулом усвідомлення того, що під час спільного життя вони продовжують змінюватися. 
     
    – Психологи постійно говорять, що немає такого, як «половинка моя», адже це окрема людина з поглядами на життя, зі своїм власним досвідом і так далі. В особи через особливості роботи можуть виникнути проблеми з довірою, і вона ці обставини перекочує в родинні стосунки. Підвищена тривожність або депресивний стан переносилися людиною більш- менш фоново під час щільної професійної зайнятості, а коли було введено карантинні обмеження, почали випливати хвилі конфліктних ситуацій, протиріч та інші речі, ділиться Андрій Фоменко.
     
    Співіснування в межах одного приміщення, яке не було проблемою в ті часи, коли люди сходилися, аби поспати, а вранці знову розійтися. То тут раптом хтось один лишається вдома на господарстві на цілий день, і починають випливати конфліктні ситуації і навіть прецеденти для відкритого протистояння відкритих конфліктів.
     
    Для більшості людей, які розуміли, що відбудуться зміни, і були чутливі до цих подій. То вони розвивали емпатію, намагалися читати свого партнера по життю чи професійній діяльності. От для них це був шанс щось покращити, відреагувати вчасно. А є навпаки ситуація, яка складалася роками і вилізла назовні. Тут була можливість покращити ці стосунки. А там, де люди не розуміли та звикли до якогось порядку сто-сунків і раптом наштовхнулися на те, що ці відносини почали змінюватися не у кращу сторону. І у пари виникають питання, як це давно відбувається? 
     
     
    Йде друга хвиля коронавірусного карантину
     
    Тим, хто зараз втомився від обмежень, слід пам’ятати про те, що насправді в індивідуальному житті кожної людини обмеження виникали так чи інакше. Хтось стає нервовішим, а інший спрямований на одну мету, то треба орієнтуватися на те, щоб люди змогли встановлювати між собою довірливі стосунки. А початок цьому – чутливість до партнера. Подружній парі потрібно працювати із довірою. Якщо вони відчувають дискомфорт, то це перегляд домовленостей, взаємодопомоги, розмови на складні теми. Щирість та прямота в стосунках, відкрита розмова про важливі речі або про допомогу одного із партнерів.
     
    Людям, які працюють у приватному секторі, тим, які зайняті підприємницькою діяльністю, потрібно вже готуватися. Один із чинників у нашому суспільстві – це грошова подушка. Матеріальні якорі є важливими і не можуть не впливати на емоційний та психологічний стан людини. Це все потрібно обговорити. Кожна криза закінчується і це буде завершальним етапом. Але зараз потрібно бути трохи чутливішим.
    На випадок посилення карантинних заходів мають бути відпрацьовані правила!
     
    Якщо люди готові до того, аби поговорити про те, хто за що відповідатиме, наприклад, за увагу дітям, допомогу батькам похилого віку, мінімізувати поїздки громадським транспортом, або іншими словами – зменшення ризиків для свого партнера.
     
    – Від початку карантину я свою дружину пересадив за кермо, а сам з того часу користуюся велосипедом або ходжу пішки. Це мій вибір. І я як зміг так і убезпечив свого партнера, – розповідає психолог про власний приклад.
     
    Карантин – це умови. Чим швидше люди опрацюють оптимальні правила, тим меншим буде рівень тривожності. Це і є стресостійкість, коли у людини є реагування на кризову ситуацію. Ми не можемо передбачити ситуації на всі випадки життя. Але ми вже були в цій кризі і маємо розуміти, що шляхи виходу є.
     
    Ірина Лягул
     
    Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми «Free Media Programme»