Знайомтесь: УКРАЇНЦІ
Так захопливо пізнавати внутрішній світ людини – її духовну сутність, душевні обшири життя, оточення, неминущий слід на цій землі, співмірний із вічністю, особливо, якщо це особистості геніальних українців. Занурюватись у таку царину допомагають книги з серії «Знамениті українці».
Примірники книжкової колекції, що видається на замовлення Міністерства інфор-маційної політики України в харківському видавництві «Фоліо» з 2009 року, публікуються українською й російською мовами.
У книгах – короткі життєписи найбільш відомих українців, які досягли видатних успіхів у різних сферах життя та діяльності. Серед них – Петро Могила, Іван Сірко, Петро Конашевич, Данило Галицький, князі Острозькі, Соломія Крушельницька, Йосип Сліпий, Микола Лисенко, Ілля Мечников, Лесь Курбас, Микола Зеров, Олександр Довженко, Квітка Цісик, Богдан Ступка та багато інших. Читач дізнається з життєписів не лише про основні етапи біографії визначних людей, але й про особли-вості їх характеру, духовні пріоритети, звички, захоплення, про особисте життя.
Книги серії «Знамениті українці» є й в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського. Пропонуємо ознайомитись із найновішими виданнями серії, присвяченими трьом великим українцям, які жили в різні часи нашої історії.
Дізнатись, хто такий «чоловік з добрими культурними традиціями», неперевершеною «духовною вченістю», капітан, людина з феноменальною пам’яттю, любитель історії, чернець-відлюдник, діяльний член Товариства добродійності, директор мандрівної акторської трупи, засновник інституту для панянок і видавець першого українського часопису, директор танцювального клубу, предводитель дворянства, знавець українського побуту, фольклору, пам’яток української книжної старовини, музикант, що грав на фортеп’яно й флейті, дає можливість книга Леоніда Ушкалова «Григорій Квітка-Основ’яненко» (2017). Григорій Федорович був першим україн-ським прозаїком, талановитим драматургом, сучасником і товаришем Г. Сковороди, Є. Гребінки, О. Афанасьєва-Чужбинського, М. Щепкіна, П. Григор’єва, щасливим коханим «посланої Богом» молодої дружини Анни Григорівни Вульф. Іван Франко зазначав: «Беручи свої сюжети «виключно з життя народного», Квітка-Основ’яненко на ціле десятиліття випередив відповідні твори письменників-«натуралістів»: Жорж Занд, Івана Тургенєва, Федора Достоєвського та інших». Зараховуючи Квітку-Основ’яненка поруч із Тарасом Шевченком і Миколою Гоголем до трійки найбільших українських класиків ХІХ ст., Юрій Федькович назвав його ясним міся-цем на небосхилі українського слова.
Про історію родоводу Тичин, про те, як з маленького обдарованого хлопчика виріс здібний співак, регент духовного хору, богослов, музикант, витончений художник, науковець, перекладач, талановитий поет, маємо змогу прочитати в книзі Ігоря й Юлії Коляди «Павло Тичина» (2018). Його вчителями були прекрасні, талановиті, високо-культурні люди: перша вчителька Серафима Морачевська, педагог-репетитор Мико-ла Подвойський, художник і літератор Михайло Жук, викладач психології й дидак-тики Іван Львов. Останній, до речі, подає цікавий портрет свого улюбленого учня Павла Тичини: «Це був досить гарний, стрункий юнак. Особливу увагу привертали його очі, погляд яких спрямовувався у простір, у далечінь (…)». У нього була «чудова пам’ять, гострий природний розум». Павло Григорович любив астрономію, музику, боготворив Жінку, зберігав у собі майже дитячу ніжність. Він був автором геніаль-ного вірша «Арфами, арфами…», романтиком, співцем Весни, володарем сонячних кларнетів. А ще – орденоносцем, академіком, вченим, міністром, майстерним літе-ратурознавцем. Павло Тичина збагатив українську мову понад 1500 неологізмами, навчив відчувати в поезії музику та мислити образами, говорив до всесвіту мовою рідної землі. Проте йому судилось покарання славою, коли, за визначенням Василя Стуса, «геній змушений стати пігмеєм», блазнем «при дворі кривавого короля». Безумовно, гіркими й болісними були для поета ті часи напівщирості, пристосуван-ства, компромісів із совістю, настороженості й страху. У творчості митця глибоко самобутнього ця двоїстість привела до особливо жорстоких психологічних зламів і криз. Тому були в поета й низькопробні, пафосні, банальні вірші. Усвідомлюючи це, Павло Григорович з гіркотою й відчаєм писав: «Я задихаюся, я гину». Проте час відсіює полову, залишаючи ціннісне, значиме й величне. Тому з певністю й надією звучить Тичинине: «В поколіннях я озвуся…». Доля цього пророцтва повною мірою залежить і від нас, нащадків.
У 2019 році вийшла книга Олега Кудріна «Ліна Костенко». Її прочитання – це мож-ливість осягнути творчу особистість поетеси із позицій її внутрішнього «Я» на фоні історичного ракурсу. Її душі притаманні рідкісне поєднання ніжності й твердості, творчий і моральний максималізм, безкомпромісність, за Маланюком – «творча су-веренність». «В Ліні, – писала Ірина Жиленко, – є якийсь електричний почуттєвий струм жахливо високої напруги, і вона електризує повітря довкіл себе почуттям яко-гось мученицького страдництва». Читаючи книгу, маємо змогу познайомитись із дитинством, студентськими роками молодої Ліни, побачити її в ролі дружини й ма-ми; відкрити для себе її чисті якості справжнього громадянина й патріота своєї країни; відчути витончену Людину з її думками, хвилюваннями, радощами й болем. Вона належала до покоління шістдесятників, які, за словами В. Стуса, «входили в життя, не знаючи, що вони входять в Історію. І Україна, побачена через них, була пре-красна». Це були талановиті люди з чистою совістю. Своєю творчістю і життям пое-теса стверджує, що література – «це довічна боротьба Добра і Зла, справедливості й несправедливості, людського і нелюдського». Власне, творча біографія Ліни Ва-силівни – то і є відображення оточуючого часопростору, що знаходить своє втілення в її художніх шедеврах.
Звичайно, це лише невеличкі штрихи до портретів знаменитих українців. А таких видань в арсеналі однойменної серії більше восьми десятків, і вона продовжується. Тож, дорогі друзі, гостинно запрошуємо до обласної книгозбірні ім. Д. І. Чижевського всіх любителів українства, його ментальності та прихильників українських талантів.
Наталія Чуприна,
бібліотекар І категорії
відділу обслуговування користувачів
