АТО по–голованівськи, або кілька днів в армійському режимі
Командно–штабні навчання та збори резервістів в системі територіальної оборони, що тривали в Голованівську протягом минулого тижня, мали за мету підвищити злагодженість між органами військового управління, органами управління інших військових формувань та правоохоронців, обласної та районних державних адміністрацій під час планування та управління силами та засобами територіальної оборони, удосконалення спроможності органів військового управління під час її планування та ведення.
Для цього було створено маленьке військове містечко та два полігони, де під пильним наглядом та керівництвом досвідчених інструкторів опановували сучасну військову науку біля трьох сотень резервістів. Для ознайомлення з процесом підготовки в складі групи з волонтерів Червоного хреста та ЦОТП «Цитадель» до місця базування виїхав і кореспондент «Первой городской», також по–армійськи екіпірований.
Прибуття на місце спричинило легкий конфуз серед особового складу. Справа в тому, що їх попередили про візит литовської делегації. І ось уявіть собі — до воріт у супроводженні штабного службовця на «Славуті» підлітають чорна «Ауді» з литовськими номерами та броньований бусик «Фольксваген» матового зеленого кольору, звідки вивалюються молодики в натівських одностроях. Але невдовзі все стало на свої місця. Медики й цитаделівці пішли працювати на локаціях, а я — вивчати базове розташування.
Сформовані у відділення, взводи та роти чоловіки складали загін. Відповідні наліпки «ЗТО» (загін територіальної оборони» прикрашали їхні піксельні камуфльовані однострої. А от взуття було доволі різноманітне — від берців до пляжних капців. Та й подальше спостереження спричинило нове розшифрування скорочення АТО — «аматорська територіальна оборона». Адже більшість цього «ополчення» склали так звані бюджетники — працівники органів місцевого самоврядування (в тому числі голова РДА та міський голова Голованівська), медики, вчителі, посадовці різних відомств. Хоча були й аграрії, й робітники місцевих підприємств. Частина залучених до зборів були учасниками боїв на сході країни різних хвиль мобілізацій.
Попри розписаний на інформаційному стенді робочий режим до справжнього армійського життя було ой як далеко. Наприклад, ранкова побудка тривала не лічені хвилини, а майже годину. Елементарна руханка була відсутня, не кажучи вже про пробіжку. Воно й не дивно — адже левову частку бійців складали 45–55 — річні чоловіки, частина з яких мала доволі суттєві габарити. Протягом першої доби тренінгів більше двох десятків звернулись за медичною допомогою. З іншого боку, вимоги зробити з них суперменів не ставились. Як зазначив відповідальний за навчання підполковник Роман Юзвенко, завдання загону — посилення охорони ключових об’єктів міста й району в разі надзвичайної ситуації або військового стану. Тому основне завдання — ознайомлення з сучасними навичками ведення бою та відпрацювання їх протягом десятиденного терміну — в цілому виконувалось.
Розташувалась наша «бойова» група разом з інструкторами військових формувань в великому армійському наметі, медична група була розміщена у сусідньому. Попри звичку все передбачати, цього разу забув тактичні шкарпетки — і першого ж дня ноги в берцях гуділи по повній. Але згодом звик. А от армійський казанок та каремат не знадобились — спали на ліжках та харчувались з разового посуду.
Основною метою роботи «цитаделівців» стало відпрацювання злагодженості малих груп при обороні та штурмі блок–постів. Першого дня ці навички відпрацьовувались у базовому таборі та КПП, а другий та третій день — на полігоні, де блок–пост був максимально наближеним до тих, що побудовані на східних рубежах. Мотивація до нових знань була суттєвою, але й недоліків вистачало — як відсутність «чіткого командного голосу» (хоча увечері регіт з відбірною лайкою було чути далеко), так і важка зміна набутих в Радянській армії звичок. Проте поступово все ставало на місця.
На відміну від навчальних центрів старих зразків або курсів молодих бійців тут не було часу щось записувати — все робилось максимально практично. Як саме — дивіться на світлинах.
Крім спеціальної тактичної підготовки вояки відпрацьовували навички поводження зі зброєю, стрільби з положень лежачи, на коліні та стоячи, роботу на раціях та польових телефонах, встановлення й маскування мін, їхній пошук та знешкодження,топографічні навички.
Медики тренували на предмет надання невідкладної допомоги в бойових умовах, а військові інструктори знайомили з сучасною піхотною зброєю.
Харчування відбувалось у їдальні місцевого ПТУ № 38 і було напрочуд смачним та калорійним. Як зізнавались самі тероборонці, дехто з них відгодувався на чотири–п’ять кілограмів. А от якби побігали як слід... Культмасова частина навчань складалася з кінофільмів та концертів. Перед особовим складом виступала місцева самодіяльність, а фільми більшою частиною були присвячені подіям на сході країни. Паралельно під час підготовки військовозобов’язаних до захисту своєї країни активно проводилась і агітаційна робота військкоматів на військову службу за контрактом — зокрема, роз’яснення порядку його укладання, терміни дії, умови проходження військової служби, аспекти соціально–правового захисту військовослужбовців, перспективи кар’єрного росту та інші переваги професійної військової служби. Певна кількість учасників зборів активно цікавилась всіма особливостями — переважно чоловіки середнього віку.
Активну участь у підготовці та проведенні навчань взяв міський військомат Кропивницького. Як повідомив один з його працівників, аналогічні навчання передбачені й у Кропивницькому, де особовий склад загону тероборони в рази більший. Проте зацікавленості міської влади поки що не видно. У спільному з цитаделівцями обговоренні було запропоновано більше робити ставку на молодь, яка активно опановує військово–прикладні види спорту.
Третього дня випала нагода постріляти з «калаша». Якщо бійці обов’язково екіпірувались у бронежилети та захисні шоломи, то ми отримали право вибору. Стрільби були не залікові, але своїм результатом я задоволений — попри те, що крайній раз тримав бойову зброю ще в школі.
Після нашого від’їзду особовий склад відпрацьовував практичні дії з охорони об’єктів. Інспектувати прибули голова ОДА Сергій Кузьменко (як відповідальна особа) та командувач Сухопутними військами ЗСУ Сергій Попко. Навідалась і справжня литовська делегація. Проте це зовсім інша історія.
Підсумовуючи всі враження від перебування на зборах, варто відмітити наступне. З одного боку, це краще, ніж нічого не робити. Зацікавленість районного керівництва приємно вражала, особливо голови РДА Руслана Цобенка. З іншого боку, потрібно робити акцент на молодь до 40 років, як значно витривалішу фізично і клепанішу розумово. Сприяти розвитку військово–прикладних видів спорту, відроджувати місцеві ТСОУ, більше залучати АТОвців, які пройшли горнило неоголошеної війни. Але, як повідомив підполковник Юзвенко, це лише початок — фактично пілотний проект на теренах області, хоча це «задоволення» не з дешевих. Обладнання, пальне для техніки, зброя та боєприпаси, залучення фахівців високого рівня — все це потребує чималих коштів. Зі свого боку додам, що це не повинно бути аматорством — ще декомунізований класик радив «учиться военному делу настоящим образом».
Максим Гуцалюк
