Європа у ЗМІ — що маємо й що далі

 

21 лютого у Києві відбулась заключна конференція проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна — ЄС в українських медіа», учасником якого було й наше видання. Протягом дня учасники обговорювали результати своєї роботи й будували подальші плани. Проте вимальовується картина все більшої віддаленості України від європейського способу життя.

Найбільш цікавою була розмова з істориком та публіцистом Ярославом Грицаком та експертом зі стратегій, співзасновником hromadske.ua, учасником низки експертних груп Євгеном Глібовицьким на тему бачення змін та реформ в контексті Угоди про асоціацію у суспільстві. Зокрема, Ярослав Грицак зазначив про стрімкий перехід Європи від індустріальної економіки до сервісної після Другої світової війни, в той час, як колишній СРСР продовжував «індустріалізуватись». На жаль, станом на сьогодні Україна має своєрідну «гібридну економіку» — сервісну у Західній Україні та індустріальну на Донбасі. Але, за його словами, не варто панікувати — адже Україна поступово глобалізується, а світ українізується, особливо за останні три роки. Світ стає соціально керованим, популізм стає модою життя. Натомість певна частина суспільства все ж хоче жити за «закритими» умовами, і, як не дивно, їхні шанси вижити значно збільшуються. Здобутки України на єврошляху не можна вважати ані успіхом, ані крахом — це є звичайні кроки, але  країна є фактично «чемпіоном Європи з виживання», що об’єктивно працює не на нашу користь.

В свою чергу, Євген Глібовицький порівняв формування ЄС за натівським зразком, провідну роль у яких продовжують відігравати США та їхні збройні сили. Водночас формування й розвиток так званих «азійських драконів» також відбувалось під безпосереднім «дахом» ВМС США —  зокрема, їхнього тихоокеанського флоту. Тому в очах українців єврокраїни бачаться надмірно безпечними, але це далеко не так. Європейці є критичними й скептичними в самооцінці і оцінюванні навколишніх подій.

 — Ми маємо щоденно відвертати кінець світу... — констатує Ярослав Грицак, наголошуючи на підкресленні цього акценту у засобах масової інформації.

Наступною  цікавою темою обговорення стала Зона вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом. На жаль, частина медіаспільноти є реальними «зрадофілами», маніпулюючи тезою «що ЗВТ дала Україні позитивного?» Так от, на думку редактора сайту «Європейська правда» Юрія Панченка, який спеціалізується на макроекономічній тематиці та міжнародній торгівлі, виграв від ЗВТ насамперед креативний бізнес. Знайшовши партнерів у європейських бізнес–асоціаціях або самостійно. Шляхами прориву стали нестандартна упаковка продукції, специфічна продукція, власне використання виробленої продукції та інтернет–торгівля (наприклад,черед Amazon). Важливими складовими є володіння іноземною мовою (як розмовною, так і діловою), потужні фахові знання з їхнім постійним поповненням, уміння презентацій, знання маркетингу. Але у більшості випадків українська еліта асоціюється з соціальною убогістю на кшталт золотих батонів та унітазів.

Схожий погляд, але з певними нотками укрооптимізму, висловив бізнес–консультант та Почесний консул України в Познані Вітольд Горовський. За його словами, у Польщі була схожа ситуація,з 1985 року відбувалось катастрофічне падіння експорту з причини високої собівартості продукції. Проте влада в обличчі Тадеуша Мазовецького  вчасно зрозуміла нові політичні реалії, зробила стимулом стандарти НАТО — й процес пішов. Хоча деякі реформи тривають вже кілька десятиліть.

Отже, в чому ж полягає роль медіа в евроінтеграційних процесах і як переконати українських читачів — слухачів — глядачів у невідворотності європеїзації України? Про це йшла розмова з колегами з різних регіонів України, які предсталяли свої напрацювання в друкованих, інтернетних, радіо — та телевізійних ЗМІ. Переглядаючи їхні доробки, можна зробити наступні висновки. Перший — «Перебудову починай з себе», як казав свого часу генсек Михайло Горбачов. Тобто, кожна людина має визначитись, як вона хоче жити — за законами чи «по понятіям», за Божими заповідями чи «по бєспрєдєлу». Другий — «Збудуй Європу в Україні!», трохи перефразувавши колишнього лідера Соцпартії Олександра Мороза. Мається на увазі, що з нашим безладом, забрудненням довкілля сміттям, димами підприємств, автівок та котелень нам Європа світить лише у снах або в якості відпочинку. Дивно, але після перебування в єврокраїнах ані депутати, ані урядовці, ані пересічні громадяни не бажають запозичувати їхній спосіб життя. А намагання наївних ентузіастів реально покращити рівень свого життя й комфорту шляхом запровадження євротехнологій зустрічає шалений бюрократичний опір.Третій — краще одного  разу побачити, ніж сотню разів почути (прочитати чи передивитись з екранів). На жаль, не кожне видання, як присутнє на конференції, так і колеги навколо, не мають вільної можливості євромандрівок. А без цього всі наші єврорепортажі — просто витрачений час. Іноді для відчуття треба «увійти в образ», як мінімум.

Але не варто все  ж остаточно впадати в розпач. Як натякнула  в заключній промові керівник проекту, програмний директор польського Фонду міжнародної солідарності Ізабела Хруслінська, в плані  партнерів проекту — його продовження. А це означає, що відчути Європу на собі шанси все ж з’являться.

Максим Гуцалюк