Кіровоградщина: Повернення полонених моряків. Перший крок
Минулої суботи відбувся обмін полоненими між Україною та Росією. 35 чоловіків повернулись додому після тривалого перебування у в’язницях сусідньої держави. Серед них – двоє, чиї імена змушують частіше битися серця мешканців Кіровоградщини: командир малого броньованого артилерійського катера «Бердянськ» Роман Мокряк (уродженець села Карлівки Кропивницького району) та старший комендор Андрій Артеменко з Новоукраїнки.
Дев’ять довгих місяців українські моряки провели в московському Лефортово. Весь цей час вони трималися з гідністю, якій би міг позаздрити Джеймс Бонд. Водночас матері й родичі полонених били в усі дзвони, оббивали найвищі пороги, стукали у зачинені двері – словом, робили все можливе і навіть неможливе для повернення своїх дітей. І от, нарешті, дочекалися.
Вже за кілька годин після приземлення літака з українцями в Борисполі на фасаді Кіровоградської облдержадміністрації з’явився велетенський транспарант з написом: «Кіровоградщина вітає своїх героїв – Романа Мокряка та Андрія Артеменка з поверненням з російського полону!». Та найбільше раділи їхні родичі, які ні на мить не втрачали віру.
– Життя буває різне і в житті буває по всякому, але є моменти, коли забуваєш про все, і в думках лише дякуєш Богу і добрим людям. Боже, ти нас почув, дякую! Допоможи і всім іншим обійняти своїх рідних! – коментує мати Романа Мокряка, пані Наталія (про неї та її титанічні зусилля в наближенні зустрічі з сином «Первая городская газета» неодноразово розповідала читачам. – Ред.).
А тим часом у полоні «ДНР» понад п’ять років перебувають кропивницькі спецпризначенці Сергій Глондар, Олександр Коріньков та інші наші співвітчизники. Про них забувати не можна. Бо забуття – гірше зради.
Зустрічаючи звільнених українців в аеропорту, Президент Володимир Зеленський пообіцяв, що повернення на Батьківщину з Росії моряків та політв’язнів стане першим кроком для звільнення всіх полонених та повернення окупованих територій.
І, можливо, комусь захотілося вкинути ложку дьогтю в діжку меду й розбурхати хвилі невдоволення та критики на адресу організаторів обміну полоненими. Але є в історії моменти, коли треба забути про ненависть і перестати копирсатися в брудній білизні. Бо мир дорогого вартий.
Людмила Макей
