Мале фермерство – великі перспективи. Що заважає українським аграріям?

 

За інформацією Держгеокадастру, земельний фонд в Україні складає 60,4 млн га, 70% з них – це землі сільськогосподарського призначення, більшістю з яких користуються великі агрохолдинги та агрокомпанії. Пише Центр громадського моніторингу та контролю.

 

Як у таких умовах розвивається мале та середнє фермерство і що йому може допомогти? Центр громадського моніторингу та контролю проаналізував тенденції, перспективи та проблеми дрібних сільських господарств в Україні.

Де брати гроші на розвиток? 

За даними ЄДРПОУ, на 1 липня 2017 року в Україні було зареєстровано 44 704 ферми. У Мінагрополітики зазначають, що 80% із них – це невеликі сімейні підприємства із ділянками до 500 га. За роки незалежності їхня кількість зростала надзвичайно повільно. І це за умови, що українці завжди були талановитими землеробами, вміли та любили обробляти лани і можуть збирати рекордні врожаї, тобто мають всі можливості для формування потужного класу фермерів. Одна з причин, яка гальмує ріст таких господарств – брак фінансових ресурсів. Банки неохоче кредитують мале підприємництво, тож селянам важко знаходити гроші, які б вони могли вкладати у власну справу. 

«Комерційні банки якщо і дають кредити, то під непідйомно великі відсотки, які часом сягають 30% і більше. Керівництво уряду нещодавно говорило про необхідність створення Аграрного банку, який надавав би кредити під 5-6%. Та далі слів справа поки що не зрушила», –  розповідає віце-президент «Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України» Віталій Львов. 

Кілька років тому уряд задекларував курс на підтримку фермерства в Україні. На сьогодні у цьому напрямку діють дві програми. Одна з них дає можливість аграріям отримати 20% компенсацію при купівлі вітчизняної сільгосптехніки 40 українських заводів, а це майже 800 одиниць тракторів, комбайнів та іншого обладнання. Для участі необхідно подати заяву до одного з державних банків, додати кілька довідок і акти купівлі-продажу техніки. 

З 1 січня 2017 року також була запроваджена нова система бюджетних дотацій для сільгосптоваровиробників, які займаються тваринництвом, вирощуванням винограду, фруктів, ягід, горіхів, овочів, тютюну та цукрового буряку. Згідно з нею, частину ПДВ, сплаченого ними до бюджету, Державна фіскальна служба повертає їм на поточний рахунок. Втім, представники аграрного сектору розкритикували нововведення, адже, на їхню думку, ті фермери, яким найбільше потрібна дотація, мають менше шансів на її одержання. 

«У державному бюджеті було закладено такий механізм: хто має найбільшу рентабельність, той отримуватиме більше дотацій, пропорційно до сплаченого ним ПДВ. Відповідно, якщо у вас збиткове підприємство, яке потребує дотацій, ви не зможете їх отримати», – зазначає заступник голови «Української аграрної асоціації» Мар’ян Заблоцький.

 

Землю – у дію?

На думку деяких аналітиків, ще одна болюча проблема, яка заважає розвитку фермерства, – це мораторій на продаж землі. Селяни позбавлені можливості її купити, продати чи закласти, тобто не мають змоги повноцінно заробляти на ній. Ділянку можна лише брати та здавати в оренду, причому за ціною набагато нижчою, ніж у Європі. 

«На Черкащині фермерство практично не розвивається, оскільки дуже гостро стоїть для нас земельне питання, – каже власник свиноферми Віталій Шелестовський. – Фактично, людина, яка не є власником паю, не має шансів створити власне фермерське господарство. Землі запасу та резерву роздані великим холдингам та корпораціям і рішення про оренду продовжуються автоматично без будь-яких тендерів».

За словами радника Держгеокадастру з питань земельної реформи Михайла Кухаря, зняття заборони з продажу землі дозволить аграріям зміцніти бізнес та позбутися багатьох ризиків: якщо сьогодні підприємці будують плани тільки на строк дії договору оренди, то в майбутньому – зможуть вкладати гроші в довгострокові, але більш прибуткові проекти. 

На чому можна виграти? 

За даними Мінагрополітики, частка фермерів у загальному обсязі виробництва продукції АПК залишається незначною – до 10%. Але перспективи галузі – величезні, головне для селянина – знайти свою нішу.  

На думку аналітиків, фермери нерідко роблять типову помилку, коли починають вирощувати пшеницю, рапс чи соняшник. У цьому їм важко конкурувати з великими агрокомпаніями. Більше шансів на успіх дають такі незвичні для українського селянства напрями, як вирощування екзотичних грибів чи спецій, наприклад, трюфелів чи шафрану. 

«Багато фермерів зацікавилися вирощуванням солодкої картоплі – батату. Батат дуже популярний в європейських країнах, батат-фрі вже став конкурентом картоплі-фрі, не виключено, що найближчими роками цей коренеплід з’явиться в асортименті і на полицях українських супермаркетів», – розповідає Олег Коваленко, завідувач кафедри рослинництва Миколаївського національного аграрного університету. 

З такою продукцією навіть невеликі агрогосподарства можуть завоювати іноземні ринки. Двері до ЄС для них відкрила угода про зону вільної торгівлі. 

 «Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС ми освоюємо нові ринки. Обсяги фізичного експорту до ЄС постійно зростають. І це лише початок, – зазначив Президент України Петро Порошенко. – Всі перешкоди, які заважають бізнесу, стримують інвесторів, перешкоджають створенню робочих місць, ми обов'язково знищимо».

Ще однією незвичною, але прибутковою справою, стає розведення равликів. За інформацією Держпродспоживслужби, наприкінці 2016 року право експорту на ринки Євросоюзу мали 277 вітчизняних підприємств, 5 з яких – це виробники жаб’ячих лапок та равликів.

«У європейських країнах такий бізнес активно розвивається, у нас – це є саме тією нішею, яку ще не заповнили ділові люди. У мене пішло три роки на вироблення тієї технології, яка сьогодні є оптимальною й прибутковою, – розповідає власник подібної ферми Дмитро Бутенко. – У 2016 році наш товарообіг становив 250-300 кілограмів равликів на місяць. Один кілограм з мушлями коштує 600 гривень, без мушлі – 900-1000 гривень».

За оцінками експертів, дрібні та середні агроферми є запорукою розвитку села, оскільки вони сприяють розбудові інфраструктури в  областях, збільшують надходження до місцевих бюджетів і створюють робочі місця, а значить – формують успішне майбутнє України.