Психологія — це і є життя

  • 17 вер. 2016 10:00
  • 2155
    • Новина Психологія — це і є життя Ранкове місто. Кропивницький

     

    Не так багато років минуло, як у нас в країні стало широко відомим слово «психологія» і професія психолог. Начитавшись популярних книжок типу «Психоаналіз в коміксах», багато хто, наприклад,новоспечені студенти психфаку бувають дуже здивовані, що все набагато складніше, і що психологія, взагалі–то, наука, і далеко не така проста, як здається.

    Психолог — це теж не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. Психолог — це сформований фахівець з внутрішнім почуттям комфорту та широкою професійністю. А психологія — то  є життя, де найбільш актуальним людським  питанням є невдоволеність собою та особистим буттям.  Тому у цій статті я хочу трішки наблизити вас до розуміння поняття особистої внутрішньої гармонії.

    Сучасний розвиток нашого суспільства «ходить швидко», з’являється багато нових технологій, методів покращення особистого комфорту та життя в цілому, по суті буквального задоволення фізичних і матеріальних аспектів людського буття. Але питання розвитку внутрішнього комфорту, індивідуальної гармонії,що існують пліч–о пліч із зовнішніми обставинами, на жаль,ще не повноцінно схвалено  суспільством.  Фахівцем зцьогопитанняє саме психологія. Внутрішній комфорт таіндивідуальну гармонію людини можна порівняти з поняттям внутрішнього світу.

     Тож давайте розберемося,що таке внутрішній світ особистості. Саме область життєвого простору дає нам відчуття комфорту, затишку і безпеки. Коли кажуть про зону комфорту, мають на увазі не зовнішні обставини, що створюють людині комфорт, а внутрішні рамки життя, всередині яких людина відчуває комфорт і безпеку. Розкішний диван, елітний масажний салон або рідкісна кава  фізично дають відчуття комфорту, але для невпевненої людини, не звиклої до такої розкоші, ці предмети можуть бути за межами її зони комфорту. У такому середовищілюдина відчуватиме внутрішній дискомфорт.

    Як правило, зона комфорту визначається звичними шаблонами поведінки: до чого людина звикла, те їй і комфортно. Це усталений світ, де все знайоме, стабільне і передбачуване. Простіше кажучи, це стан, в якому ви відчуваєте себе «у своїй тарілці».

    За межами  ж зони комфорту знаходиться зона ризику, зона випробувань, зона напруги та можливої небезпеки.

    То чи потрібно виходити з зони комфорту? Так, це буває необхідно. Для більшості людей пізнання будь–чогонового, як і для навчання взагалі, пов’язане з можливістю помилок і невдач. Таким чином, опанування нового — це майже завжди вихід за межі зони комфорту, а чи завжди ми до цього готові?

    Як правило, чим молодша людина, тим простіше і охочіше вона виходить із зони комфорту. Чим більш розвиненою єлюдина, тим вона швидше і грамотніше опановує нові сфери життя, починає діяти впевнено і ефективно. Коли здорова людина надовго затримується в зоні комфорту і не робить жодних зусиль, абивийти з цієї зони і розширювати її межі, то її розвиток припиняється, переходячи в деградацію особистості.

    А чи задумувалися ви,звідки воно береться: внутрішній стан і ця зона комфорту в нашому житті? «Всі ми родом з дитинства» — цитата Антуана де Сент–Екзюпері. СамеЕкзюпері в «Маленькому принці» написав: «Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає»... Тому основою будь–якого життєвого сценарію є так звані батьківські приписи, які можуть передаватися як вербально (словесно), так і невербально (без слів). Але головне тут не це, а те, що вони можуть бути як позитивними, так і негативними. Якщо в дитинстві ми отримали достатньо турботи і любові (тобто батьківські приписи були позитивними), то і в дорослому житті все складається досить добре. Однак, якщо наш дитячий досвід негативний, ми замикаємося на минулому, на своїх образах, стаємо інфантильними, відмовляємося брати на себе відповідальність за своє життя, боїмося ситуацій, коли треба приймати рішення або робити вибір... Тобто боїмося жити... Але це не означає, що все — життя зіпсовано. Завжди можна розвинути свої навики й таланти на шляху до цікавого життя в будь–якому віці, необхідно лише трішки зацікавленості, готовності до нового пізнання своєї особистості та освіченого психолога, що допоможе пройти нелегкий,але достатньо цікавий шлях у набутті нового, шаленого досвіду.

    Інна Хирса,  практичний психолог