Тарас Левицький у Кропивницькому: Захищаємо Україну на всіх напрямках

Минулого тижня до Кропивницького приїздив віце-президент Української Федерації Америки Тарас Левицький. З нашим містом його пов’язують давні дружні стосунки. Ще у 1978 році дитиною він побував на концерті Заслуженого ансамблю танцю «Ятрань», який під керуванням кіровоградського хореографа Анатолія Кривохижі гастролював у США. Відтоді й народилося його захоплення українським народним танцем. Згодом воно привело до створення у Пенсільванії, де живе митець, унікального фольклорного колективу «Волошки». Його учасники – емігранти з України – зберігають своє національне надбання та щедро діляться ним з публікою.

Любов на все життя

Тарас Левицький підтримав створення першого та поки що єдиного в Україні музею сучасного хореографічного мистецтва на Хуторі Надія. У 2013 році театр музики, пісні й танцю «Ятрань» Кіровоградської філармонії на запрошення Тараса та Української Федерації Америки гастролював у Сполучених Штатах.

Та найбільш значущою сферою діяльності Федерації й Тараса Левицького як її віце-президента є доброчинна допомога українським воякам, які постраждали у збройному протистоянні на сході країни, та відстоювання інтересів України на всіх доступних рівнях. Наприклад, допомогу діаспори високо оцінили у Кіровоградському госпіталі, куди допомога находить у вигляді ліків, обладнання, устаткування для протезування, безоплатних консультацій тощо.

Наступного четверга, 3 серпня, у Києві відкриється Представництво Української Федерацiї Америки. Власне, це і стало приводом для повернення Тараса Левицького в Україну та на Кіровоградщину зокрема. А сталося це завдяки нашій землячці Віті Атаманчук, яка в процесі громадської та волонтерської діяльності познайомилася з Тарасом і запросила його до обласного центру.

Чесно кажучи, у нього були підстави оминати Кропивницький десятою дорогою через ганебну історію, яка зробила неможливою подальшу співпрацю з керівництвом обласної філармонії. Однак Тарас Левицький зумів переступити через образи, бо справа, яку він вважає головною в житті, важить набагато більше, ніж амбіції. Про це він говорив під час прес-конференції у Прес-клубі та на зустрічі з громадськістю у Креативного просторі KOWО. Шкода, що на цій зустрічі не було жодного представника ні міської, ні обласної влади. Імовірно, у чиновників були поважні причини, які завадили прийти й поспілкуватися з відомим американським доктором мистецтвознавства, хореографом і громадським діячем, чий внесок у світову культуру та доброчинність високо оцінили інші люди.

Пильнувати владу

Стрункий, іронічний, скромний і навіть дещо сором’язливий чоловік – навіть не віриться, що він знайомий із «зірками» світового рівня – Джимом Морісом, Жоржем Армані, відомими політиками та митцями! Понад дві години він тримав увагу аудиторії, яка буквально засипала його запитаннями. Чим займається Федерація? Чи можуть виграти інформаційну війну українські мас-медіа? Як йому вдається зберігати острівець українського духу у своїй родині? Як мистецтво може допомагати в реабілітації воїнів? Як ви ставитесь до перейменування Кіровограда у Кропивницький?

У відповідях Тараса відчувалась ерудиція вченого (він понад 20 років викладає в університеті), активна позиція громадянина, любов до землі своїх предків та глибоке переконання, що українці таки зможуть подолати свою «скраюхатність» і докорінно змінити суспільство.

- Ми пильнуємо нашу владу в Америці, щоб нас не забували. Коли вона не права, говоримо про це відкрито. Але ж і ви, українці, робіть те ж саме тут, удома, - каже Тарас Левицький.

На жаль, Україна багато років у більшості американців асоціювалася з Чорнобилем і Росією, продовжує він.

- Я все життя боровся з цим в Америці. Мені весь час казали: «Юкрейн – іц лайк Раша?» (Україна – це як Росія?). І я доводив, що це не так. Що Україна – це держава з яскравою культурою, з набагато давнішими духовними та правовими традиціями, ніж у Російській імперії. Наприклад, Конституція Пилипа Орлика написана у 1710 році. Її взяли за основу чимало розвинених держав, у тому числі й Америка. Я вбачаю в цьому спорідненість наших країн і народів. Зараз увесь світ знає, хто така Україна, і хто правий у цій війні, - зазначає Тарас Левицький.

- Часто недооцінюють діяльність еміграції, - розмірковує він. – Але саме завдяки її наполегливості американський уряд запровадив економічні санкції проти Росії. Українська Федерація Америки є неприбутковою організацією, заснованою в 1991 році в США та зареєстрованою в Україні. Ми маємо вплив на наш уряд. Ганяли по всій Америці, між Вашингтоном і посольством України у США, спілкувалися з конгресом, дискутували, показували фільми, зняті на Донбасі, щоб переконати: в Україні йде справжня війна.

Президент УФА Зеня Черник не з чуток знає про втрати й потреби українців. Саме вона, професорка нефрології, привозила в Україну висококваліфікованих лікарів, медичне обладнання, а також організувала лікування особливо тяжких пацієнтів у США. Один із них втратив зір, а коли американські медики повернули йому 20 відсотків зору на одному оці, знову попросився на передову…

Учасникам зустрічі показали фільми, які демонструвалися американським конгресменам. Один із героїв – 19-річний Данило, розповідав, буквально ухиляючись від куль, що найбільше мріє хоч на хвилинку повернутися додому. Невдовзі після зйомок юнак загинув. Багато хто з присутніх не міг стримати сльози.

- Все це доводить, що війна – не заморожена. Виконання Мінських угод – це фарс, смішна брехня, російська агресія триває, - підсумовує Тарас Левицький.

Захищати Україну на всіх напрямках

Лише за два останніх роки неоголошеної війни на Донбасі Федерація зібрала 7 млн доларів на допомогу пораненим бійцям в Україні.

- Ці гроші збирали всім миром, - пояснює Тарас. – Частина з них – гранти, іншу частину надала діаспора. Їх приносили і старі бабці, і родини, які відривали кошти від сімейного бюджету. Ми пильнуємо кожну копійку. Нам є з ким працювати у громаді. Вищого рівня, ніж громада, немає. Вам також потрібно вийти на такий рівень, таку можливість дав Майдан. Він вразив цілий світ, а найбільше вражають наші хлопці. Навіть не українці за походженням дивуються українському незламному духу.

Тарас Левицький невтомно розповідає своїм співвітчизникам про те, що замовчує офіційна політика. Така його місія. 

- Нещодавно ансамбль «Волошки» виступав у Техасі. У залі зібралося три тисячі глядачів, жодного українця. А питали всі про Україну. То я в перервах між номерами розповідав про війну на сході, спілкувався з залом, який жадібно ловив кожне слово. Ми повинні захищати Україну на всіх напрямках. Хтось – на передовій. Хтось – живим словом, гострим пером чи на викладацькою кафедрою, - переконаний він.

Тарас Левицький не оминув увагою пристрасті, пов’язані з перейменуванням Кіровограда. Тим паче, що в залі був присутній автор нового імені міста – художник Ігор Смичек.

- Нове ім’я – це, звичайно, добре. Але цього недостатньо для якісних змін.  Повинні бути нові лідери. У мене є багато задумок, які можна було б втілити у Кропивницькому. Але реалізувати їх неможливо, доки на керівних посадах залишаються люди з поганою репутацією, - відверто каже Тарас.  

Лікувати суспільство

Українська Федерація Америки планує розширити діяльність у багатьох напрямках: культурних і мистецьких проектах, обмінах молодіжними лідерами, розвитку інформаційних комунікацій і, звичайно ж, у відновленні фізичного та психічного здоров’я людей, постраждалих від війни.  

- Перш за все, ми хочемо розширити мережу клінік, де бійцям надають допомогу, в тому числі психологічну. Такі заклади вже відкрились у Житомирі, Києві, наступний у черзі – Львів, - ділиться Тарас.

Неабияку роль у реабілітації зранених душ відіграє мистецтво. За допомогою арт-терапії лікують серйозні психологічні розлади, повертають радість життя тисячам людей. Такий досвід мають американські клініки, де свого часу лікувалися ветерани війни у В’єтнамі. За подібними програмами можна відновлювати психологічне здоров’я українських військовослужбовців – ветеранів АТО, і такий досвід уже є на Кіровоградщині. Долучати до нього можна студентів мистецького факультету КДПу імені Винниченка, учнів гімназії професора Короткова, пенсіонерів та молодь.

- Кропивницький готовий до такої співпраці, - пояснює Тарас. – Але потрібна не просто реабілітація демобілізованих бійців – потрібна реабілітація всього суспільства. Люди заражені негативом. Всі українці хворі, вони уражені вірусом війни. Тож перший крок до видужання – свідома дискусія. Українська Федерація дає можливість навчати суспільство України. Бути байдужими й сидіти в кайданах – гріх. Про це писав наш поет Тарас Шевченко. Цю ідею я стараюсь передати своїм дітям.

 

Людмила Макей