У Кропивницькому вручили першу премію «За милосердя»

 

«Дій активно, живи позитивно!»

 

У Кропивницькому вручили першу премію «За милосердя».

           

Цього року у Кропивницькому фонд Валентини Костенко разом із адміністрацією медичного коледжу імені Єфрема Мухіна започаткував стипендію «За милосердя». Розмір грошової частини стипендії становить 1000 доларів США на рік. Її присуджують лише один раз одній особі. Премію заснувала донька Валентини Василівни, Анна, яка живе у США.

 

У листопаді вже й визначили першу переможницю. Нею стала випускниця медичного коледжу, студентка третього курсу сестринського відділення Анастасія Мацак.

 

— Вступ до медичного закладу був спонтанним рішенням. У нашій сім’ї нікого немає з медичною освітою.  От тато мені запропонував спробувати, сказавши, що це дуже достойна професія, — розповідає студентка.

 

Щоб зрозуміти, чи насправді її місце саме у медицині, Анастасія спочатку вступила до медичного коледжу, аби випробувати свої сили.

 

— Медицина — дуже тяжка галузь. І психологічно, і в навчанні складно, але мені це подобається. Я отримую задоволення від навчання. Цього року я вже закінчую курс, проте планую продовжити освоювати професію лікаря, вступивши до Донецького медичного університету, — говорить дівчина.

 

Благодійність та відвідування різноманітних заходів разом із опануванням науки займає дуже багато часу. Однак Анастасія встигає займатися спортом, зокрема волейболом та верховою їздою.

 

Проте, повернімося до вручення премії. До останньої миті кандидатки не знали, кого обрали переможцем та хто стане першим володарем премії «За милосердя» імені Валентини Костенко. Організатори вирішили тримати інтригу аж до вручення диплому.

 

— Разом зі мною на здобуття премії висувалися ще 13  дівчат і один юнак. Їх усіх я знаю особисто, і для мене було великою несподіванкою стати переможцем. Я чомусь думала, що виграють інші дівчата, у мене були навіть дві ймовірні кандидатури.  І, коли назвали моє ім’я, не була готова виходити. Я сиділа з телефоном у руках і не знала, куди його діти. Віддала дівчині, що поруч сиділа, та й побігла на сцену, — розповідає Анастасія і посмішка не сходить з її обличчя.

 

Студентка медичного коледжу планує частину грошової премії віддати на благодійність: пожертвувати кошти у паліативне відділення першої лікарні у Кропивницькому. Переможниця вважає, що їм ці гроші будуть потрібніші. 

 

— Також хочу якось поліпшити умови навчання у своєму другому медсестринському відділенні. Це буде моя подяка коледжу за те, що готують хороших фахівців, — зазначає вона. 

 

Окрім грошового призу переможниця отримає безкоштовну фотосесію з кращими фотохудожниками міста. Дівчина дуже хоче, щоб на цих світлинах вона була разом із викладачами.

 

— У нас колектив у коледжі, як сім’я. Кожен посміхається при зустрічі, вітається, допомагає по мірі своїх можливостей. І я хотіла б закарбувати цих людей у своїй пам’яті й на фото, щоб показати своїм дітям тих, хто мене навчав, — ділиться планами Анастасія.

 

Одною із умов премії було написати есе на тему: «Що для мене означає бути милосердним». То яке ж значення це словосполучення має для нашої героїні?

 

— Милосердя — це людяність. У наш час без цього нікуди. Без цього не було б «людей», а вулицями ходили б роботи: сірі, бліді та нікому не потрібні. А коли люди мають трішки милосердя та чисте серце, щоб допомагати іншим, — саме такі особистості гідні поваги. Саме вони закарбовуються в історії, — вважає Анастасія. 

 

Дівчині яскраво запам’яталась зустріч із медичною сестрою хоспісу, що біля залізничного вокзалу, яка пропрацювала там усе своє життя.

 

— Вона вже похилого віку, погано чує та бачить, але персонал хоспісу та його мешканці дуже поважають її. Коли нам розповіли її історію — тяжко було стримувати сльози. Дійсно неймовірна жінка. Думаю, якби я була знайома з Валентиною Костенко, то саме таке враження було б і від неї, — згадує Анастасія.

 

На завершення дівчина хоче звернутися до містян з проханням.

 

 

Медична сестра Валентина Костенко, в честь якої започаткована стипендія «За милосердя», була уродженкою Кропивницького (тоді ще Кіровограда), працювала в обласній лікарні майже без вихідних. Її любили колеги й пацієнти за чуйність, бездоганне служіння людям, вміння зрозуміти й розрадити.  

Серце Валентини Василівни Костенко перестало битися 24 лютого 1992 року. Напередодні вона завершила своє останнє чергування в лікарні. Її запам’ятали як грамотну медсестру, яка до останньої миті залишалась вірною ідеалам милосердя та гуманізму.

 

Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно, живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

 

Аліна Кулик 

 

Нагадаємо: Кіровоградському медичному коледжу імені Мухіна виповнилось 90 років (ФОТО)