"У нас чимало добрих і небайдужих людей, просто їх потрібно надихати"

Вікторія Семененко:  "У нас чимало добрих і небайдужих  людей,  просто їх потрібно надихати" 

 

Чи готові ви долучатись до вирішення проблем людей, яких ніколи не бачили? Чи готові допомагати не тому, що мусите, а за покликом серця? На жаль, будьмо відвертими, стверджувально відповісти на ці питання може не так багато людей.

 

Звісно, це не буде показником тотальної байдужості чи черствості душі, ніхто не назве вас «поганою людиною», однак погодьтесь, хотілось

би вірити, що такі безкорисні і відкриті люди все ж є у нашому місті. Саме з такою особистістю нам вдалось 15 лютого. Загалом цей день поспілкуватись цього тижня.

Знайомтесь — організатор соціальних та благодійних акцій у місті Кропивницький, журналіст, співзасновниця  Міжнародного благодійного фонду  «Янгол життя» Вікторія Семененко, з котрою ми зустрілись, аби обговорити нову соціальну ініціативу, що має назву «Ти не один».

— Вікторіє, розкажи більш детально про акцію «Ти не один». Як долучитися? Чи вперше проводиться? Чому саме така форма була обрана?

— Благодійна акція «Ти не один» приурочена до Всесвітнього дня онкохворої дитини, який відзначається  у 2001 році за ініціативи Всесвітньої конфедерації батьків дітей, хворих на рак. В Україні ж всесвытный день онкохвороъ дитини відзначається з 2003 року. Втім, не пригадую, що з нагоди цієї дати на Кіровоградщині раніше проводилися публічні заходи, щоб вкотре привернути увагу суспільства до проблем дитячих онкологічних хвороб.

Акція «Ти не один» на Кіровоградщині проходить  вперше. До неї долучитися дуже просто. По–перше,  вже діє флешмоб у соціальній мережі «Фейсбук», його суть — написати в себе на сторінці пост зі словами підтримки онкохворих діток Кіровоградщини, відзначивши #Ти_не_один. По–друге, це написання паперових листів із словами підтримки, які буде передано  онкохворим діткам, котрі проходять лікування у гематологічному відділенні Кіровоградської обласної дитячої лікарні.  І флешмоб, і  написання листів спрямовані на те, щоб усі небайдужі висловили свою підтримку дітям у боротьбі із важкою хворобою. Адже інколи у болючій боротьбі за життя  діти і батьки опускають крила на такому  довгому і тернистому шляху. Ми не повинні дозволити їм це зробити. Їм дуже важливо знати, що вони не самі у цій боротьбі.

- Ніколи не забуду слова онкохворого хлопчика Гліба Салія, який під час першого благодійного фестивалю «Допоможи дитині жити», який я організовувала у жовтні торік, сказав зі сцени такі важливі слова: «Дякую, що повірили в нас!»- продовжує Вікторія Семененко.- Їм потрібно знати, що вони не самі, що ми з ними віримо в те, що все буде добре.

Після того, як у себе на сторінці у «Фейсбуці» я оголосила про старт цієї благодійної акції, мені почали писати у приватні повідомлення, як долучитися до акції з написання паперових листів. Зокрема, вчителі, бібліотекарі… Написані листи можна приносити до офісу Міжнародного благодійного фонду «Янгол життя» за адресою: м. Кропивницький, вул. Соборна, 4, офіс 111А. Опісля ми їх передамо онкохворим діткам гематологічного відділення Кіровоградської обласної дитячої лікарні.

Другий етап благодійної акції «Ти не один» буде проходити саме 15 лютого з 9:00 до 22:00 у шоколадно-кондитерській КАКАО БОБ. Протягом дня у кав’ярні можна замовити каву, какао, шоколад чи інші солодощі, з яких дві гривні буде вилучено на благодійність. Тобто, кожен може не просто поласувати смачними солодкими виробами у кав’ярні, а й долучитися до доброї справи. Тож запрошую всіх почати день 15 лютого із благородної справи, підтримавши діток словами #Ти_не_один.

Ти вже не вперше допомагаєш онкохворим дітям – благодійний фестиваль «Допоможи дитині жити», соціальний фотопроект «Дорослі очі на дитячому обличчі» та інші. Чому приділяєш даному питання так багато уваги? І що стало першим твоїм проектом на підтримку цих діток?

Організація івентів для мене велика відповідальність. Інколи виникає питання, а раптом та чи інша ініціатива не знайде відгук у серцях інших. Але все ж таки  надія на те, що тебе почують, долає сумніви і перепони. Соціальні і благодійні заходи я організовую трохи більше року. На кожен з них потрібен певний час, щоб обдумати концепцію, зібрати партнерів, об’єднати волонтерів, мотивувати меценатів. Тут важлива командна робота, оскільки самотужки реалізувати всі ідеї неможливо. Хочеться відзначити підтримку колег із Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД», МБФ «Янгол життя», журналістів.

Із досвіду: наймаштабнішим проектом для мене був перший благодійний фестиваль «Допоможи дитині жити». Для його організації часу було обмаль, але відповідальність була надто велика. Але це інша тема розмови. Для мене важливий результат. Це щирі посмішки онкохворих діток, які були присутні на фестивалі. Це слова вдячності від мам цих діток, які трішки відпочили і набралися позитивних емоцій, відчули нашу підтримку. Це бажання інших у подальшому долучатися до благодійності. Це зібраних майже 50 тисяч гривень, за які було придбано ліки для онкохворих дітей гематологічного відділення.

Шлях до благодійності у мене почався з волонтерської діяльності три роки тому. Тоді з отцем Андрієм та іншими волонтерами ми ходили у гематологічне відділення дитячої лікарні, де проводили благодійні майстер-класи для онкохворих діток. Ми разом малювали, робили сувеніри із солоного тіста, картинки із насіння… Спочатку я навіть боялася дивитися в очі цим діткам… Мені чомусь тоді здавалося, що вони у моїх очах побачать хвилювання, яке мене тоді переповнювало. Також тоді мами діток розповідали про відсутність коштів на лікування, тож я частіше почала писати статті про допомогу. В один момент я взяла себе в руки і зрозуміла, що можу і повинна допомогти їм. Мої акції – заради спасіння дитячого життя.

- Враховуючи, що цим питанням ти опікуєшся не перший рік – як змінилося ставлення людей за останні роки? краще/гірше/без/змін? Загалом, чи готові кропивничани долучатись, не бути байдужими?

- Інколи деякі люди просто зациклюються на буденних проблемах – відсутністі нової сукні, неможливісті сходити в салон, поїхати на відпочинок за кордон, купити автомобіль… Але це все такі другорядні речі. Особливо, коли мова йде про порятунок дитячого життя…

Та насправді у нас чимало добрих і небайдужих людей. Просто їх потрібно надихати, мотивувати. За останній рік із моїх знайомих більше долучилося до благодійності: хтось допомагає фінансово, хтось солодощами та подарунками, хтось виступає партнерами…  Сподіваюся, своїми акціями мені вдається пробудити людську байдужість.

Павло Лісниченко