В минулі вихідні Новоукраїнка і Гайворон святкували свої дні народження
Реформи, що нині проводить українська влада, по-різному сприймаються суспільством. Звісно, немає нічого ідеального, але певною мірою виразником досягнень, проблем і настроїв суспільства є так звані Дні міст, на які так багатий вересень.Чому саме вересень – ймовірніше за все, поєднання зі святом врожаю, в силу специфіки нашої області. Але мова піде дещо про інше.
Минулої суботи свій День міста святкувала Новоукраїнка, у якій одночасно відзначалась і перша річниця утворення власної об»єднаної територіальної громади. Запрошуючи обласних журналістів, місцевий голова Олександр Корінний одразу зазначив, що великого шоу не буде –з відомих всій країні причин. І з ним варто погодитись.
Основу економіки регіону продовжують складати три сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства та низка переробних підприємств, а також малий бізнес. Тому на відкритті у місті пам»ятника Кобзареві Корінний наголосив саме на цьому, назвавши тих, хто зробив свій внесок у цю святиню – Володимир Ігнатенко (ТОВ «Зерновик»), Володимир Арсірій («Степ-Агро»), приватні підприємці Ігор Ревенко та Олександр Шавінін, фермер Сергій Оношенко. Великий внесок зробили і фонд «Добротвір», очолюваний нардепом Станіславом Березкіним,і місцева адміністрація, теж відзначені відповідними подяками.
- Ще ніколи за шістнадцять років моєї роботи в органах місцевого самоврядування та виконавчої влади у нас не було такої чіткої і потужної взаємодії між депутатами і виконавчою владою всіх рівнів, – наголосив Олександр Корінний, - проте без власної ініціативи громади – ми ніщо.
На відкриття нового дитячого майданчика в одному з мікрорайонів міста Корінний приїхав із солодощами для дітлахів. Без жодного папірця звернувшись до зібрання містян, він подякував їм за довіру на березневих виборах та поділився подальшими планами щодо розвитку цього району.
- За вас, громадо, ніхто і нічого робити не буде. Все робите саме ви – ми, влада, лише допомагаємо, чим можемо. Це вже дванадцятий дитячий майданчик у місті. З півмільйона витрачених коштів жодної копійки не було залучено з бюджету. Все робили саме ви, власними коштами та власними руками. І саме ви тепер і за чистотою слідкуватимете, і порядок підтримуватимете – наголосив міський голова.
-Так, це була ініціатива громадян – доповнює Корінного секретар місьради, жителька цього району Людмила Вишневецька, - мешканці власноруч прибрали багаторічний смітник, викосили і згребли бур»яни, розчистили простір. І лише потім звернулись до міської влади з проханням допомогти в облаштуванні дитячого майданчику. Тож це наш спільний здобуток. Згодом поряд ми облаштуємо невеличке футбольне поле.
Офіційна частина святкування була на диво нечисельною. Хода вишиванок зібрала лише кілька десятків містян, на відкритті пам»ятника було близько двох сотень. А от зала районного палацу культури була заповнена вщент, адже до містян завітали їхні улюбленці – їхня землячка Юлія Олійник, що нині є солісткою ансамблю пісні й танцю ЗСУ, та солісти обласної філармонії Ярослав Страшной та Владислав Кашпуренко.
- Ми планували запросити декого зі столиці, але заплатити кожному мінімум десять тисяч доларів за виступ ми не можемо, – поділився думками депутат міської ради, колишній айдарівець Ігор Ревенко, - тому запросили тих, кого забажала громада. Вони є нашими, місцевими, тому на взаємовигідних умовах вони і влаштували концерт. Просити когось проспонсорувати, як це традиційно робиться, ми не хотіли – краще зекономлені кошти підуть на допомогу військовим.
Неочікуваний вчинок зробив голова нової громади Олександр Корінний і на відкритті пам»ятника – запросив перерізати стрічку синів загиблих в АТО земляків. На сумних й суворих обличчях малих хлопців були дуже помітні хвилювання й відповідальність за те, що їм доручили. Малята впоралися – отже, за майбутнє буде не соромно.
Наступного дня, у неділю, свій День міста відзначав Гайворон. Для міського голови Романа Волуйка прибуття журналістів трьох обласних видань – «Народного слова», «Первой городской газеты» та «Украины-Центр»було трохи несподіваним, тому, перекинувшись кількома репліками, медійники вирішили побачити все без зайвих коментарів.
За колег розписуватись не буду, але враження в цілому були менш приємними, ніж у Новоукраїнці. Все святкування відбувалось на міському стадіоні «Прибужець», де зранку збудували величезну сцену – адже головним музичним вітанням стали гурти «СКАЙ» та «DZIDZIO», яких постійно запрошує депутат обласної ради Ярослав Бублик. Пил на футбольному полі та розташований поруч спалений кілька років тому будинок культури створювали не дуже приємні враження.
Святкову колону очолили бійці АТО, що розгорнули прапор України довжиною кілька десятків метрів, за ним крокував військовий оркестр державної служби спецтранспорту, а завершувала ходу невелика група містян на голі з керівниками міста й району. На стадіоні ж зібралось більше тисячі мешканців. Навколо сцени збудували з десяток атракціонів, де розважалась дітлашня.
Святкова промова з папірця без жодної інтонації Романа Волуйка, незрозумілий танок школярів у шкільній формі радянського зразка та тривале очікування малятами свої черги на показові виступи остаточно спотворили враження від свята, тож ми з колегами поїхали мандрувати містом разом з депутатом обласної ради Михайлом Бевзенком.
- У місті повний дисбаланс у владних структурах ,– з сумом констатує Бевзенко, – кожна гілка влади тягне ковдру на себе, в результаті місто та район скотились з третього на двадцять перше місце по більшості показників. Проте міського голову це абсолютно не хвилює. Катастрофічна ситуація у медичній сфері – зокрема, в районній лікарні та залізничній лікарні. Занепадає туризм –а у місті купа природних та історичних цікавинок, до того ж ті турбази, які ще залишились, певні особи намагаються роздерибанити. А найцікавіше те, що місто фактично знаходиться на кордоні Кіровоградської, Одеської та Вінницької областей. Навколо ліс, через місто тече Південний Буг, який багатий на рибу, проходить вузькоколійка, яка є унікальною історичною пам»яткою – адже вона досі функціонує. На жаль, все це нікому не цікаве.
Дійсно, побачивши ситуацію в медичній галузі власними очима, були шоковані. Це буде темою окремого матеріалу. Щодо розвитку туризму у місцевих депутатів є певні плани, але нині вони проходять як економічне обгрунтування, так і законодавче забезпечення – аби ніхто не встиг захопити й роздерибанити останні клаптики природних багатств.
- Об»єднання громад тут нікому не цікаве, – продовжує Михайло Бевзенко, - причини мені невідомі, відбувається лише боротьба за те, що ще залишилось. За 25 років ми втратили весь суттєвий економічний потенціал. Кар»єр платить гроші невідомо кому, тепловозоремонтний завод працює також і на потреби нині окупованих територій, а фермерські потужності вельми обмежені. Значна відстань від обласного центру теж негативно впливає на ситуацію, а бути ближче до Вінниці не дозволяє законодавство.
Отакі два світи одного регіону. Якщо в одному ініціативи містян зустрічають схвалення владою,то іншому байдужість влади призводить до адекватної байдужості громади. І, на жаль, традиційне гасло «Хліба й видовищ!» продовжує панувати більшістю суспільства. А рухи певних ентузіастів мають властивість згаснути, не витримавши опір системи. Назва якої відома всім.
Максим Гуцалюк
