Від оренди до власності — права мешканців гуртожитків

 

Постійні скандали та судові тяганини навколо кропивницьких гуртожитків та нещодавні зміни до чинного законодавства стали  мотивом для зустрічі  мешканців проблемних гуртожитків з фахівцями обласного управління юстиції. Говорили про зміни в сфері житлового законодавства та особливості порядку приватизації житлових приміщень.

 

 — Нещодавно законодавець вніс низку змін до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», визначивши при цьому чіткі умови приватизації житла. Потрібно розуміти, що органи юстиції не мають повноважень безпосередньо займатися вирішенням цих питань, — зазначив керівник обласної юстиції Вадим Гуцул. — Однак саме ми маємо допомогти розібратися громадянам у законодавчих нововведеннях, аби вони могли повернути у власність майно, відчужене незаконним шляхом, і реалізувати право на житло, передбачене Конституцією України. 

Детальніше  на законодавчих нововведеннях зупинилась начальник відділу судової роботи та міжнародного співробітництва Тетяна Золотарьова. За її словами, із врахуванням останніх змін під дію нової редакції закону, приватизації підлягають гуртожитки, які є об’єктами права державної і комунальної власності. Натомість житлові приміщення гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні Національної гвардії, Служби безпеки, Збройних сил України та ряду інших відомств, приватизувати не можна. Також це стосується житла в гуртожитках, побудованих або придбаних за радянських часів до 1 грудня 1991 року приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти. У цьому випадку виняток становлять лише ті гуртожитки, які були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.

— Вважається, що ви маєте більше обов’язків, ніж прав, — каже головний спеціаліст відділу правової роботи Віра Піскун. — Однак це не так. Обізнаність у сфері житлового законодавства дасть можливість реалізувати свої права в повному обсязі.

Отже, мешканець гуртожитку має право: вимагати від власника забезпечення за рахунок останнього проведення поточного та капітального ремонтів гуртожитку, його допоміжних та нежилих приміщень, обладнання та інвентаря — крім поточного ремонту заселених жилих приміщень; надання інформації щодо ухвалення рішень стосовно проживання й побуту в гуртожитку; забезпечення виконання правил внутрішнього трудового розпорядку; забезпечення збереження ордерів осіб, що мешкають у гуртожитку; ведення обліку осіб, які проживають у гуртожитку; створення умов для безперешкодного користування особами, які проживають у гуртожитку, його допоміжними приміщеннями (загального користування), організації належної експлуатації та утримання майна гуртожитку.

Відповідно до чинного законодавства, громадяни та члени їхніх сімей (а також самотні громадяни), які не мають власного помешкання та не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, вселені на правових підставах до гуртожитку та фактично проживають у ньому тривалий (п’ять і більше років) час мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад. 

Ось тут слід звернути увагу мешканцям гуртожитків на  проспекті Університетському та вулиці Добровольського (що є власністю ПП «Вагран» та ДЛАУ відповідно)  — доки вони не будуть передані на баланс  громади Кропивницького, ситуація залишатиметься у нинішньому стані.

Громадяни мають право на забезпечення у гуртожитку необхідних умов для проживання, відпочинку, побуту, фізкультури тощо. Відповідно, власник має надати ліжко, шафу для одягу, стілець, стіл, постільні речі (якщо інше не передбачено угодою винаймання житлового приміщення). Переселення до іншої кімнати за рішенням власника гуртожитку відбувається лише за згоди особи, яка проживає в ньому, без погіршення житлових умов. Допоміжні приміщення (загального користування), обладнання та інвентар гуртожитку використовуються всіма мешканцями на рівних умовах. Мешканці гуртожитків мають право вимагати своєчасної заміни не придатного для використання обладнання, усунення недоліків у наданні послуг з обслуговування гуртожитку, якщо інше не передбачене умовами угоди винаймання. Вони мають право на участь у вирішенні питань щодо покращення житлово–побутових умов та питань щодо роботи обслуговуючого персоналу. І, нарешті, в разі проживання в приміщеннях, що перебувають в їхньому відособленому користуванні, мешканці мають право без згоди власника вселити своїх малолітніх або неповнолітніх дітей, але дружину (чоловіка), батьків або повнолітніх дітей — лише за погодженням із власником.

Для приватизації приміщення в гуртожитках слід звертатись до органів місцевого самоврядування — тобто міських, сільських та селищних рад. Відповідний дозвіл або відмову ОМС має надати не пізніше місяця з дня отримання заяви громадянина. Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу; техпаспорт на жиле приміщення в гуртожитку; довідка про склад сім’ї та займані приміщення; копія ордера про надання житлової площі (або копія угоди про винаймання її в гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання заявником житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа про право на пільгові умови приватизації; заява–згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку або кімнат у комунальній квартирі. Іноді додатково вимагається довідка з попередніх місць проживання. За нормами чинного законодавства, загальна площа на одного наймача становить 21 кв.м, на родину — плюс 10 кв.м. 

Слід також звернути увагу та так звану «категорійність» гуртожитків. Крім так званих «відомчих»  є ще cоціальні, «сімейні» для викладачів вишів, збудовані приватними особами або колективом власників. 

До речі, законодавством нині запроваджений термін «ліжко–місце» — для осіб, не пов’язаних родинними стосунками. Приватизація таких приміщень відбувається лише після розселення їхніх мешканців.

Але, як відомо, не завжди процес приватизації житла в гуртожитку проходить мирним шляхом. Інколи доводиться борoтись в судах. В процесі тяганини суд досліджує наступні обставини, що надають приватизаційне право: відсутність власного житла; правомірність проживання у гуртожитку та користування ним; реєстрацію за місцем проживання в гуртожитку більше п’яти років на законнних підставах; фактичне проживання протягом вказаного терміну за місцем реєстрації в гуртожитку. Позови розглядаються в порядку цивільного судочинства — отже, з ними варто звертатись до місцевих загальних судів (суди в районах міста), вимоги позовних статей –119–120 ЦПК України. Оскарження рішень місцевого самоврядування розглядатимуться як за цивільним, так і за адміністративним судочинством, а  оскарження рішень ОМС щодо відмови у дозволі щодо надання права власності на кімнати у гуртожитках без вимог про визнання за ними права на приватизацію — лише за адміністративним судочинством.

В зв’язку з ухваленням Загальнодержавної  цільової програми передачі гуртожитків у власніть територіальних громад на 2017–2021 роки діє мораторій на виселення з гуртожитків мешканців та відчуження (крім передачі до комунальної власності вищезгаданих рад відповідно до законодавства) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності (крім «силових», банківських, соціальних та збудованих приватними особами). Тож, шановні мешканці гуртожитків, закон на вашому боці. Борітеся — поборете.

 

Максим Гуцалюк