Загинув за нашу свободу

 

Минулої суботи, 19 серпня, у Кропивницькому відбувся мітинг-реквієм з нагоди відкриття меморіальної дошки загиблому прикордоннику, кавалерові ордена «За мужність» III ступеня молодшому сержантові Державної прикордонної служби України Ростиславові Черноморченку на вулиці, яку названо на його честь (ідеться про колишню вулицю Зої Космодем’янської).

Цього ж дня відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» було нагороджено Андрія Матвієнка, Ростислава Черноморченка, Олега Паршутіна (усіх посмертно) та тяжкопораненого прикордонника Сергія Косика.

Заходи з увічнення пам’яті загиблого пройшли з ініціативи регіонального представництва «Української Спілки прикордонників» та за активної підтримки Адміністрації Державної прикордонної служби України. У мітингу взяли участь перший заступник голови Держприкордонслужби Василь Серватюк, представники прикордонного відомства та ветеранських організації, керівник «Української Спілки прикордонників», керівництво області та міста, зокрема секретар міської ради Андрій Табалов, представники силових і правоохоронних структур області, жителі міста. До заходів також долучилась почесна варта разом із прапороносною групою Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота.

Цей захід відвідали і рідні загиблих у зоні АТО прикордонників Андрія Матвієнка та Олега Паршутіна. Перший заступник голови Держприкордонслужби висловив співчуття рідним та близьким Ростислава, усіх інших прикордонників і запевнив, що прикордонна служба й надалі робитиме все задля увічнення пам’яті героїв.

Під ранок 31 липня 2014 року, від 03:20 до 03:50, російська диверсійно-розвідувальна група обстріляла з мінометів та гранатометів український прикордонний підрозділ «Василівка», що знаходився в населеному пункті Василівці (Амвросіївський район Донецької області). Унаслідок обстрілу п’ятеро прикордонників Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України загинули та одинадцятеро зазнали поранень. Серед загиблих були й наші земляки — молодший інспектор прикордонної служби 1-ї категорії відділення інспекторів прикордонної служби «Іловайськ» старший сержант Олег Паршутін та молодший інспектор прикордонної служби 1-ї категорії – інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Амвросіївка» молодший сержант Ростислав Черноморченко. Він народився 23 березня 1992 року, навчався у школі № 31.

— Ростислав активно займався спортом, йому дуже подобався футбол. Він брав участь у змаганнях, з командою виїздив на матчі і в інші населені пункти області, — розповіла про сина його мати Ніна Іванівна. — Займався рукопашним боєм, хотів бути сильним і загартованим. Рано став самостійним: уже в чотирнадцять років і на будовах підробляв, і заробляв гроші іншим способом, ніякої роботи не цурався. Після школи син з товаришем поїхали до Києва, де разом вступили до державного професійно-технічного навчального 

закладу «Регіональний центр ювелірного мистецтва міста Києва». Ростислав вивчився там на ювеліра, після чого до призову на строкову службу працював за фахом у Кіровограді. Після призову його направили до військового навчального центру в Полтаві, а згодом — у військову частину в Дніпропетровській області. Там він завершив службу у званні молодшого сержанта начальником радіостанції роти глибинної розвідки. Командування відгукувалося про нього як про відповідального, дисциплінованого, урівноваженого молодшого командира. Після повернення зі строкової служби став іще добрішим, співчутливішим, старався всім допомагати. До бабусі

постійно їздив, всюди встигав робити хороші справи. Після повернення зі строкової служби син пропрацював вісім місяців ювеліром, потім зайнявся будівельно-ремонтними роботами. Та невдовзі, під час першої хвилі часткової мобілізації, його знову призвали до армії…

 — Ростик для нас був справжнім товаришем, з ним ми із одного казанка їли, шматок хліба ділили, — розповів про Ростислава його бойовий побратим сержант Віталій Прокутко. — Він назавжди залишиться для всіх нас, прикордонників, з якими він служив, — таким, яким був на службі: добрим, щирим, готовим допомогти в скрутну годину.

 

Юрій Сергійчук