Треба негайно відновлювати гуртки радіоелектроніки в Україні – Володимир Леліков

 

           

Потрібно негайно діяти. Відновлювати гуртки радіоелектроніки та уроки праці. Так наше суспільство стане сильнішим перед агресором. Такої думки керівник трьох гуртків радіоелектроніки на Кіровоградщині (в Помічній, Новоукраїнці та Олексіївці) Володимир Леліков. 

 

Народився він 1958 року в селі Піщаний Брід. Після закінчення Одеського політехнічного інституту працював на підприємстві “Радій”: спочатку інженером, пізніше провідним інженером в конструкторському бюро. Фах був пов’язаний з військовою справою.

Сьогодні таких, як він, в Україні одиниці. Маючи невисоку зарплатню, він безкоштовно проводить заняття гуртка радіоелектронного конструювання для школярів. Діти вчаться паяти та користуватися вимірювальними приладами.

 

– Пане Володимире, як давно викладаєте для дітей?

 

– Я ще школярем відвідував радіогурток в Будинку піонерів. Пізніше вступив до Одеського політехнічного інституту. Гуртки почав вести з 1978 року, коли навчався на третьому курсі.

 

 

– Чи складно вивчитися на радиста?

 

– Гуртки радіотехнічного профілю є найскладнішими. Такими ж складними, як космічна техніка та авіація. Радисти – це технічна еліта. Потрібно вивчити дуже великий об’єм матеріалу, щоб стати радистом. Це не професія – це спосіб життя.

 

– Чому важливо вчити дітей радіоелектронному конструюванню?

 

– Для того, щоб стати інженером, потрібно мати особливий спосіб мислення. Працювати над цим треба з дитинства. Діти, починаючи з 8-10-річного віку здатні освоювати та розвиватись. Людина старше 14-15 років уже не так засвоює інформацію, бо міняється пізнавальна діяльність. До 14 років йде пізнавання світу, а після 14 – соціалізація.

 

– Скільки таких гуртків у нашій області?

 

– Торік ми їздили на республіканське змагання по радіоконструюванню. Там начальник лабораторії радіоелектроніки та радіозв’язку повідомив, що в Україні таких гуртків 152. В області станом на позаминулий рік радіогурток був один, яким керував… У Помічній цей гурток відновився. Керівник гуртка — на сьогодні професія рідкісна. Натомість українська промисловість гостро потребує кваліфікованих робітників, інженерів. У школах зруйнована система трудового навчання. В більшості шкіл Добровеличківського району обладнання збереглося, але діти на ньому не працюють. Займаються переважно в’язанням, бісероплетінням, шиють лялькам одяг тощо. Такі заняття неабияк обурюють хлопчиків. Робити щось серйозніше – зась. Особливо зруйнована система технічної творчості. Діти сьогодні руками працювати не вміють. Це наслідок руйнації уроків трудового навчання. На підприємствах працюють люди передпенсійного віку. Все тому, що освіта не допрацьовує.

 

– Чи достатньо забезпечені ваші три гуртки (Новоукраїнський, Помічнянський та Олексіївський) на сьогодні? Що потрібно для навчання дітей?

 

– Гарні умови на сьогодні лише в Новоукраїнці. Там ставлення до предмета зовсім інше. В Помічній потрібні матеріали для обладнання робочих місць. Підійдуть навіть списані меблі. Якщо люди готові надати листи ДСП, то я для дітей зроблю ці столи зі жменею саморізів. Необхідні інструменти, бо їх один комплект на три гуртки, який я з собою вожу в сумці. Найперше, потрібно гарне приміщення. Мінімум 45 квадратів та 12-15 квадратів підсобки. Потрібні вимірювальні прилади, щоб обладнати робочі місця. Також для роботи необхідна витяжка та освітлення. Якщо це буде, то я зможу викладати дітям і авіамоделювання. Обладнання згодиться всіляке. Потрібні паяльники. Навіть перегорілі підійдуть. Дуже велика потреба в радіодеталях. Раді прийняти стару відпрацьовану, непотрібну апаратуру. Ми її розбираємо та повторно використовуємо деталі. Необхідне для нас обладнання може бути на підприємствах, які переобладнуються на сучасну техніку, а стару викидають.

 

 

– Чи вигідно вчити дітей радіоелектроніці?

 

– Зарплата керівника гуртка бажає кращого. Займаючись з дітьми, я отримую півтори ставки – близько 4 тис. гривень. Знайома працює прибиральницею на вокзалі і отримує 5 тис. гривень. Моя ж робота має дуже великий клопіт.

 

Дітей потрібно заохотити, щоб вони прийшли в гурток. Навчати їх потрібно так, щоб це було для них посильно та цікаво. Коли я збираю гурток, найперше я питаю в учнів: “Ви Україну любите?”. Звісно, вони відповідають “так”. Далі я їм розповідаю, що сьогодні країна в небезпеці і ця небезпека полягає в тому, що дуже мало працівників у галузі радіотехніки. Їх гостро потребує промисловість, а від недостатності кваліфікованих інженерів неабияк страждає армія.

 

До 1990-х років радіоаматорів було досить багато. В більшості позашкільних закладів були радіогуртки. Цікава деталь: найбільше гуртків радіоаматорів було в Донецькій та Луганській областях. Зараз їхні вихованці активно залучені до війська супротивників на сході України. Один з моїх гуртківців знаходиться в монастирі в Одеській області. Нещодавно він мені прислав відеоролики ефірів донецького телебачення про діяльність радіоаматорів та їхній вплив на боєздатність супротивника. Маю сказати, впливають вони дуже позитивно.

 

– То що ж потрібно, аби в Україні побільшало таких спеціалістів?

 

– Щоб посилити нашу обороноздатність, потрібно негайно відновлювати радіогуртки для дітей. Треба вчити викладачів, які зможуть їх вести. Нинішні керівники — пенсійного або передпенсійного віку. Це покоління відходить.

 

Дмитро Семенюк