«Сильні духом». Як працює центр для молоді з інвалідністю після відкриття

 

Минулої осені у Кропивницькому відкрили перший в області молодіжний центр для людей із інвалідністю «Сильні духом». Саме такий проект подала на участь у конкурсі «Громадський бюджет — 2018» голова громадської організації «Серце матері» Людмила Шукрута.

 

Про перші успіхи та роботу центру після відкриття нам розповіла сама Людмила Шукрута та батьки вихованців центру.

 

У цьому центрі молодь розкривається, показує, на що вона здатна самостійно

Як і планувалося, у центрі почала свою роботу кулінарна студія. Молодь тут навчають готувати їжу самостійно. 

 

— Наша молодь вже робила самостійно олів’є. Найголовніше те, що син матусі, яка розповідала, як його робити, також відвідує наш молодіжний центр. Вона тоді сказала: «Уперше в житті бачу, що мій Ромчик чистить картоплю». Розумієте, самі батьки обмежують своїх особливих дітей у тому, що вони можуть. У цьому центрі молодь розкривається, показує, на що здатна. На кулінарній студії ми готували пиріжки з капустою. Потім ще були бутерброди. Знову ж таки батьки своїх дітей жаліють. Вони краще самі щось зроблять, мовляв, так швидше буде. А у нас ці діти вперше в житті зробили самостійно бутерброди. Це були унікальні бутерброди, але зроблені власноручно, — розповідає пані Людмила.

 

Після кожної кулінарної майстерні молодь куштувала свої страви та пригощала батьків. Так трапилося і останнього разу. Вихованці центру «Сильні духом» накрутили млинців із різною начинкою та пропонували скуштувати їх бабусям, мамам, викладачці та всім присутнім. 

 

Театру бути!

Ще однією мрією Людмили Шукрути було відкриття у центрі театральної студії для особливої молоді.

 

— У нас відбулося вже п’яте заняття. Їх проводить Олена Запісочна. Вона викладач акторської майстерності. Під час цих занять наша молодь розвиває пам’ять, починає краще розуміти один одного. Скажу по секрету, ми готуємо виставу, — не стримуючи усмішки, ділиться планами Людмила Володимирівна. — Також у нас вже діє жіночий клуб «Жасмин». Ми надаємо психологічну допомогу батькам особливих діток. 

 

Окрім кулінарних курсів та театру, традицією у цьому центрі стало проведення різноманітних майстер-класів та арт-майстерні.

— Нещодавно ми робили подарунки для матусь своїми руками. Бачили б ви очі дітей, коли вони мамам подарували ці вироби, зроблені власноруч. Бракує навіть слів, щоб передати їхнє захоплення, — згадує Людмила Шукрута.

 

Тепер вихованці чекають на облаштування комп’ютерної студії, адже проект пані Людмили «Вікно можливості» став переможцем «Громадського бюджету 2019».

Після відкриття центру «Сильні духом» розпочався зимовий табір «Джерельце надії». Проходив він чотири дні. Це були й арт-майстерні, і екскурсії, і майстер-класи та багато чого іншого. Батьки зауважили, що їхні діти стали відкритими та більше посміхаються тепер.

 

— Моя мрія здійснилася. У нас є чудове затишне місце, яке стало другим домом. Але ми не зупиняємось на досягнутому й працюватимемо і далі, — натхненно говорить голова організації.

 

До центру приходять не лише кропивничани, а й молодь з області. Відтак до центру часто навідується молодь з інвалідністю з Малої Виски та Бобринця. Про відкриття «Сильних духом» вони дізналися через інтернет і стали приїздити.

 

Діти біжать сюди, вони, як у себе вдома

— Зима була дуже довгою. І багато людей на візочках просто не могли добратися до центру через великі купи снігу та погодні умови. Багато хто з дітей просто поникли, впали в депресію, бо на них тиснуть чотири стіни. Але скоро вони будуть у нас, адже весна на носі. І я сподіваюсь, що вони прийдуть, — говорить Людмила Шукрута.

Батьки у свою чергу не можуть натішитися центром. Говорять, що діти біжать сюди, тут вони, як вдома.

 

— Мій син сюди ходить із великим задоволенням, просто біжить сюди. Він ходив до школи, навчався, а потім ми хотіли його влаштувати в училище. Проте нам не надали дозвіл на навчання. На цьому все й спинилося. Але я не спинилася. Я їздила до Вінниці, там таких центрів, як наш, — п’ять. Їздили на різні заходи до них. Тепер такий центр є у нас. Ми зі Стасом ходимо сюди регулярно. Він став веселішим, знайшов собі друзів. Дитина йде на контакт та бере участь у всіх майстер-класах. Цей центр — щастя для нас та наших дітей, — розповідає мама особливого Стаса пані Катерина.

 

— Мій онук бере активну участь у всіх заходах, що проводяться у цьому центрі. Коли його фотографують — посміхається. Значить, у нього гарний настрій і це йому подобається. Якби це було не так — мій онук не посміхався б. Найголовніше для нього — це спілкування, — розповідає Марія Антонівна, бабуся особливого хлопчика.

 

 

Вони звичайні діти, але зі своїм баченням світу

 

Тренінги та майстер-класи для вихованців центру проводять в основному батьки самих дітей та волонтери. 

 

— Я почала працювати з ними два роки тому. Вони були замкнуті, не підпускали до себе. Коли вже стала більше спілкувати з ними  під час майстер-класів, ця молодь почала мене сприймати.  Чим більше з дітьми працюєш — тим більше вони тобі віддають. Вони розкриваються як особистості. Це  такі ж звичайні діти, але зі своїм баченням світу, щоб вони розкрилися — вони повинні тобі довіряти. І коли це трапляється — ти бачиш, що вони звичайнісінькі діти,  — говорить волонтерка Інна, яка проводить з особливою молоддю різні майстер-класи.

 

Людмила Володимирівна має ще багато планів та мрій стосовно їхнього центру. Вона впевнена, що їхній шлях лише почався, і зупинятися на вже зробленому не збирається.

Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно — живи позитивно» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

 

Аліна Кулик