Мої друзі – котики й собачки: з ким кропивничани відзначатимуть День домашніх улюбленців

 

Домашні тварини заспокоюють і встановлюють позитивну атмосферуу родині. А психологи зазначають, що родини без улюбленців частіше схильні до конфліктів і сварок. З часом тварини стають частиною родини, діти проводять з ними все більше часу й ще більше звикають до них.

 

Пам’ятати про це варто не лише 30 листопада, коли відзначається Всесвітній день домашніх тварин. Його гасло: «Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив». Ми розпитали у кропивничан про їхніх чотирилапих друзів.

 

 

– Вона дуже гарна, м’яка, лагідна, розумна, любить дивитися в очі, балакуча, боїться чужих людей, визнає тільки свою сім’ю та обожнює зариватися в ковдру, коробки і пакети, – розповідає Валерія про свою кішку.

 

– Мій пес – моє кохання. Маленький комочок щастя, який завжди радіє моїм холодним рукам на своїй теплій голівці. Диво, просинатися від якого я люблю більше, ніж спати. Ненажерка, якій я згодовую всю мою порцію їжі, поки мама не бачить. Вірний друг, який буде хропіти в мене під боком, як би сильно я не насварила його за погризені капці або загажений килим, – каже власниця мопса Діана.

 

Доволі часто буває таке, що домашні тварини переймають звички та моделі поведінки своїх господарів.

 

– Це Джек, йому п’ять років. Обожнюю цього собаку за те, що він нереально схожий на мене. Він теж лише їсть, спить і веде філософські роздуми (це видно по його розумних очах). Заради мого волохатого кохання я встаю о шостій ранку і виходжу на вулицю у вихідний, – розповідає Валя про свого пса.

 

А буває й таке, що ви не закохуєтесь у свого домашнього улюбленця з першого погляду, проте з часом настільки звикаєте, що просто не можете його відпустити. 

 

– Коли нам подарували той-тер’єра, ми з Ба були розчаровані, – розповідає власниця песика Чарлі Настя. – Ми сумно дивилися на те створіння, що з щенячою радістю бігало за своїм хвостом. Мале, куце, худюще і постійно труситься. 

 

– І за шо мені таке горе? – Ба взялася за голову. 

 

– Взагалі-то, я хотіла ще одного кота, – я взялася за стакан. 

 

Кумедно було придумувати йому ім’я. У хід йшли глузливі: Вовкодав, Рекс, Мухтар, Олександр, Людвіг ІІ. Заспокоївшись, я вирішила дати йому ім’я Чарлі. Ба зі мною погодилась, але часом все-таки називає його Бздюха. Спершу наша кішка (вдвічі більша за Чарлі) постійно відбирала в нього собачий корм, тому ми по черзі з Ба охороняли нашого тоя під час трапези. Трохи згодом Чарлі став членом нашої маленької родини. За його кумедний характер, слухняність та відданість ми полюбили малого бешкетника. Він розумний та хитрий. Любить спати на моїх речах та навчився відганяти кішку від своєї миски.

 

А є тварини, які сприймають різних людей по-різному. Деякі взагалі не визнають чужих, віддаючи перевагу тільки господарям. Як-от у Валерії з її Адою.

 

– Їй один рік, дуже грайлива та бешкетна, полюбляє їсти все, що лежить не там, де треба, дуже мила, але тільки для тих, кого знає, – розповідає Валерія.

Також є улюбленці, до яких господарі ставляться на рівних, як до людей. 

 

 

– Це Мілка. Їй майже три роки. Вона прекрасна, я її називаю «принцеса», адже це мій подарунок на 8 Березня від тата. Мілка ніколи не сидить у клітці. На мою думку, тварина повинна біти вільною, тому що у кожного має бути свій особистий простір. Свинка кумедно «хрюкає», коли відчуває запах їжі. Вона чистенька, смішна і дружелюбна, – розповідає Христина про морську свинку. 

 

– Гарний, милий та дуже лагідний кіт Маркіз. Улюбленець та член сім’ї. Грайливий, активний та дуже бадьорий. Не любить собак і неякісний корм, – ділиться Валерія.

Що ж, домашні улюбленці – це позитив, ніжність та спокій. Але водночас це величезна відповідальність, адже ми відповідаємо за тих, кого приручили. 

 

Нікіта Шендеровський