Кіровоградщина: Вишивальниця передала "Бабі Єльці" рушник з півниками
Про етно-проєкт «Баба Єлька» вже знають навіть міські бабусі, які полюбляють погомоніти під під’їздами чи у дворах багатоповерхівок. Завдяки ним музей проєкту поповнився черговим артефактом, інформує у ФБ Баба Єлька.
Алла Бондаренко 1943-го року народження, яка живе у Кропивницькому, зателефонувала у редакцію Нова газета і запропонувала в дарунок рушник. Ми з радістю напросилися в гості, бо в цей карантинний час учасники «Баби Єльки» такими міні- й мікроекспедиціями рятуються від «скисання» й тамують спрагу до занурення у неймовірний світ предків.
– Це рушник моєї бабусі Сірик Мотрони Пилипівни, – розповідає господиня, запросивши до кімнати-світлиці у своїй квартирі. – Жила вона на хуторі Вільному поблизу Рівного Новоукраїнського району. Того хутора вже давно немає – понад тридцять років як зник. Залишилося там лиш кладовище. Рушник перейшов до моєї мами, вона його не використовувала, бо жила в сучасних умовах. Коли не стало мами, мені його шкода було кудись віддавати чи викинути, тож взяла його як реліквію. Лежить та й лежить у валізі. А бабусі у дворі якось кажуть, що в газеті була стаття про людей, що збирають предмети старовини. А мені саме хотілося свій рушник кудись визначити. Бо коли мене не стане, молодь його викине. От мені й дали номер телефону вашої газети – і я зв’язалася із вами.
Мотрона Пилипівна народилася у 1896 році. Була вишивальницею. Її хист передався у онуці – бабуся Алла сама вишиває.
– У неї багато було рушників, – згадує Алла Семенівна, – вся хата в них була. Якась картинка, фотографія, ікона – все в рушниках.
Подарований «Бабі Єльці» рушник – єдине, що зосталося в пані Алли від бабусі. Відштовхуючись від дати народження Мотрони Пилипівни, можна зробити припущення, що рушнику, створеному її руками, може бути навіть сто років.
Від бабусі залишалося чимало речей у мами Алли, але після її смерті вони пропали. Хоча ще залишилося кілька світлин, на яких дідусь Кирило й та сама Мотрона. Це один із рідкісних випадків в історії експедицій проєкту «Баба Єлька», коли ми побачили і рушник, і його авторку.
Перебираючи давні фото, хазяйка згадує, що десь є дуже давня світлина родичів її покійного чоловіка Віктора, родом із Селіванового Устинівського району. На жаль, пані Алла не знає, хто на ній, але нам цікаво глянути на неї, бо фото передає епоху, зокрема й одягом. І світлина справді цікава: дві жінки й двійко дітей у досить багатому, небідняцькому вбранні.
Нам і раніше траплялися рушники із подібною композицією і символікою – мова про вишивку із півнем. Але витвір Мотрони Пилипівни став другим «півнячим» у колекції проєкту.
Фото Aleksandr Maiorov
