Чорноброве диво Золотоноші

  • 3 жовт. 2016 09:05
  • 1327
    • Новина Чорноброве диво Золотоноші Ранкове місто. Кропивницький

     

    Найдовша в Україні алея чорнобривців, квіткові композиції та витвори народних ремесел, усміхнені діти в костюмах чорнобривчиків, у центрі парку імені Шевченка — майстер–класи, ярмарки, виставки.

    Окремо стоїть мольберт і фарби з пензлями, якими кожен охочий може намалювати чорнобривці. Гостей пригощають пиріжками з чорнобривцями і чорнобривцевим ароматним напоєм. Ці ноу–хау народилися на Черкащині, в невеличкому містечку Золотоноша, де нещодавно пройшов всеукраїнський фестиваль чорнобривців. Золотоноша — районний центр, із населенням трохи менше 30 тисяч чоловік, якому нинішньої осені виповнилося 440 років. Нещодавно городяни обрали своїм оберегом цю квітку — і вже сьогодні вулиці та сквери полум’яніють мільйонами оксамитових рослин. Щороку матусі й бабусі шиють своїм малюкам костюм, який формою та кольором нагадує оспівану у піснях квітку, та прикрашають свято новими барвами. Так народжуються й живуть традиції народу. До речі, Кіровоград колись теж пробували зробити містом мільйона чорнобривців, але якось не склалося. А золотонісці взялися — і вийшло! 

    — Все, що відбувається в нашому місті, — це результат праці городян — розумних, креативних, — сказав ініціатор проведення фестивалю, міський голова Віталій Войцехівський.

    Над містом линули пісні, переможців різноманітних конкурсів нагороджували грамотами й аплодисментами. Глядачі, які зібралися навколо сцени в парку, до пізнього вечора святкували день народження свого міста — міста, в якому бував Григорій Сковорода і народилися актриса Наталя Ужвій, вчений–біохімік Олексій Бах, сценарист «Кавказької полонянки» Яків Костюковський та багато інших яскравих постатей минулого і сучасності.

    Мене, а також інших журналістів, які приїхали до Золотоноші на запрошення Українського журналістського фонду, вразило ставлення влади і звичайних громадян до своєї малої батьківщини. Вони не чубляться в політичних баталіях, а просто працюють на совість, кожен на своєму робочому місці.

    Результати вражають не лише містян, а й закордонних гостей. Наприклад, делегація з Саксонії настільки вподобала цей край, що підписала з міською владою договір про співпрацю. Німців пригощали горілкою за старовинним козацьким звичаєм, одягали у вишиванки й посвячували в українці. Після кількагодинного спілкування з хлібосольними господарями керівник делегації з міста Штольберга Марк Геллер вже пробував розмовляти українською. Тож цілком імовірно, що вже наступного року фестиваль чорнобривців може отримати новий, міжнародний статус.    

    Людмила Макей, "Первая городская газета"